СОБАЧЕ СЕРЦЕ - МИХАЙЛО БУЛГАКОВ (1891 - 1940) - ЛІТЕРАТУРА XX—XXI СТ. - Хрестоматія

СОБАЧЕ СЕРЦЕ - МИХАЙЛО БУЛГАКОВ (1891 - 1940) - ЛІТЕРАТУРА XX—XXI СТ. - Хрестоматія

(Короткий зміст)

Зима. Бездомний пес Шарик замерзає в московському дворі. Страждаючи від болю в боці, що його злий кухар обварив окропом, пес іронічно й філософськи описує своє нещасливе життя, московський побут і типи людей, серед яких, на його думку, наймерзенніші — прибиральники та швейцари.

У полі зору пса раптом з’‎явився пан у шубі, який кинув йому шматок дешевої ковбаси й покликав за собою. Шарик вірнопіддано побіг за ним слідом, гадаючи, хто ж такий його благодійник, адже навіть швейцар у багатому домі, гроза бродячих собак, розмовляє з ним улесливо. З бесіди зі швейцаром пан у шубі дізнався, що «в третю квартиру вселили жилтовариство». Він сприйняв цю новину з жахом, хоча його особистої житлоплощі майбутнє «ущільнення» не торкнеться.

Опинившись у багатій теплій квартирі, Шарик з переляку вирішив поскандалити, та його одурманили хлороформом і полікували. Очунявши, пес, якого більше не турбувала рана на боці, з цікавістю спостерігав за прийомом пацієнтів. До професора, що ним виявився пан у шубі, завітали і старий ловелас, і багата літня дама, закохана в молодого красеня-шулера. І всі мріють про одне — омолодження. Професор Преображенський готовий їм допомогти за хороший гонорар.

Увечері до квартири професора завітали члени будинкового комітету на чолі зі Швондером — вони хочуть, щоб Преображенський «ущільнився» і віддав дві з семи своїх кімнат. Професор зателефонував зі скаргою на це свавілля одному зі своїх впливових пацієнтів і запропонував йому, раз так сталося, оперуватися в Швондера, бо сам він їде до Сочі. Залишаючи квартиру, члени будинкового комітету звинуватили Преображенського в ненависті до пролетаріату.

За обідом Преображенський розмірковував про культуру їжі, а також про пролетаріат. Він порекомендував своєму асистенту не читати до обіду радянських газет, щоб уникнути проблем із травленням. Професор щиро дивується, як можна одночасно боротися за права трудящих у всьому світі й красти калоші. Чуючи, як за стіною учасники зборів жилтовариства співають революційні пісні, він доходить висновку: у країні розруха, тому що замість боротися з нею, громадяни співають хором. Отже, розруха не в клозетах, а в головах. «Коли ці баритони кричать «бий розруху!» мені смішно! — каже професор. — Це означає, що кожен з них повинен лупити себе по потилиці!»

Зайшла мова й про майбутнє Шарика. Асистент професора Борменталь розповів, що знайомі патологоанатоми обіцяли йому негайно повідомити про появу «відповідного трупа», а пес поки побуде під наглядом.

Шарику придбали статусний нашийник, його смачно годують, бік остаточно зажив. Пес пустує, але коли обурена покоївка Зіна пропонує його відшмагати, професор суворо забороняє: «Нікого не можна шмагати, на людину і на тварину можна подіяти тільки вихованням».

Тільки Шарик прижився в квартирі, як раптово після телефонного дзвінка почалася біганина. Професор попросив подати обід раніше, ніж завжди. А Шарика, позбавивши їжі, замкнули у ванній кімнаті, а потім потягли в оглядову й дали наркоз.

Преображенський і Борменталь прооперували Шарика. Йому пересадили органи, взяті від людського трупа. На думку медиків, це має відкрити нові горизонти в дослідженні механізмів омолодження. Професор не без смутку висловлює припущення, що пес після такої операції не виживе, як і всі тварини, що були до нього.

Проте Шарик вижив. У щоденнику доктора Борменталя описано історію хвороби Шарика, де зафіксовано зміни, що відбуваються з прооперованим псом. У нього випадає шерсть, змінюється форма черепа, гавкіт стає схожий на людський голос, швидко ростуть кістки. Він вимовляє дивні слова — з’‎ясовується, що вуличний пес навчився читати за вивісками, але деякі з них прочитував з кінця. Молодий доктор робить захоплений висновок — зміна гіпофізу дає не тільки омолодження, а й повне олюднення. Він емоційно називає свого вчителя генієм. Проте сам професор похмурий і засиджується над історією хвороби людини, чий гіпофіз пересадили Шарику.

Починається життя Шарика, який перетворився на людину. Медики намагаються виховати своє творіння, прищепити йому потрібні навички, навчити поводитись. Та смак Шарика в одязі, його мова і звички нервують інтелігентного Преображенського. У квартирі висять плакати, що забороняють лаятися, плюва- тися, кидати недопалки, лузати насіння. У самого ж Шарика ставлення до виховання пасивно-агресивне: «Схопили тварину, пошматували ножиком голову, а тепер гребують». Він «виходить в люди». Поспілкувавшись з будкомом, колишній пес впевнено оперує канцелярськими термінами і вимагає оформити йому посвідчення особи. Він обирає собі ім’‎я «Поліграф Поліграфович», а прізвище приймає «спадкове» — Шариков.

Професор висловлює бажання придбати будь-яку кімнату в будинку та виселити Поліграфа Поліграфовича туди, але Швондер зловтішно йому відмовляє, пригадуючи їхній недавній ідейний конфлікт. Незабаром у квартирі професора трапляється комунальна катастрофа: Шарик погнався за котом і влаштував потоп у ванній..

Шарик п’‎є за обідом горілку, як алкоголік зі стажем. Дивлячись на це, професор зітхає: «Нічого не поробиш — Клим» (так звали померлого, органи якого пересадили собаці). Увечері Шарик хоче відправитися в цирк, а коли Преображенський пропонує йому більш культурну розвагу — театр, відмовляється, тому що це «контрреволюція одна». Професор збирається дати Шарикову що-небудь почитати, хоча б «Робінзона Крузо», але той вже читає листування Енгельса з Каутським, що дав йому Швондер. Щоправда, розуміє він небагато — хіба що «взяти все та й поділити». Почувши це, професор ущипливо пропонує йому «поділити» фінансові втрати від того, що в день потопу зірвався прийом пацієнтів — заплатити 130 рублів «за кран і за кота», а книжку велить Зіні спалити.

Спровадивши Шарикова в супроводі Борменталя в цирк, Преображенський довго дивився на законсервований гіпофіз пса Шарика, час від часу вимовляючи: «Їй-богу, я, здається, зважуся».

Новий скандал — Шариков, розмахуючи документами, претендує на житлову площу в квартирі професора. Той пообіцяв застрелити Швондера і замість виселення погрожує Поліграфу позбавленням харчування. Шариков притих, але ненадовго — він вкрав у кабінеті професора два червінці, причому крадіжку намагався звалити на Зіну, напився і привів у дім товаришів по чарці. Після того, як їх видворили, з’‎ясувалося, що у професора Преображенського пропали малахітова попільничка, боброва шапка та улюблена тростина.

Борменталь зізнався Преображенському, що з любові й поваги до нього готовий особисто нагодувати Шарикова миш’‎яком. Професор заперечує: йому, вченому зі світовим ім’‎ям, вдасться уникнути відповідальності за вбивство, а ось молодому доктору — навряд чи. Він сумно визнає свою наукову помилку: «Я п’‎ять років сидів, виколупував придатки з мізків... І ось тепер питається — навіщо? Щоб в один прекрасний день чарівного пса перетворити на таку мерзоту, що волосся дибки встає... Дві судимості, алкоголізм, «все поділити», шапка і два червінці пропали, хам і свиня... Одним словом, гіпофіз — закрита камера, що визначає людські дані особи». А гіпофіз для Шарикова був узятий у такого собі Клима Чугункина, злочинця-рецидивіста, алкоголіка та бешкетника, який грав на балалайці по корчмах і був зарізаний у п’‎яній бійці. Лікарі невесело уявляють собі, на який жах за такої «спадковості» може перетворитися Шариков під впливом Швондера.

Вночі кухарка Дар’‎я Петрівна видворяє п’‎яного Поліграфа з кухні, Борменталь обіцяє влаштувати йому вранці скандал, але Шариков зник, а повернувшись, повідомив, що влаштувався на службу — завідувачем підвідділом очищення Москви від бродячих тварин.

У квартирі з’‎являється панночка-друкарка, яку Шариков представив як свою наречену. їй відкривають очі на брехню Поліграфа — він зовсім не командир Червоної армії і поранений не в боях з білими, як стверджував у розмові з дівчиною. Викритий Шариков загрожує друкарці скороченням штатів, Борменталь заступається за неї й обіцяє пристрелити Шарикова.

До професора завітав його колишній пацієнт — впливовий чоловік у військовій формі. З його розповіді Преображенський дізнався, що Шариков написав донос на нього і Борменталя — нібито вони погрожували вбивством самому Поліграфу та Швондеру, вимовляли контрреволюційні речі, незаконно зберігають зброю тощо. Після цього Шарикову пропонують забиратися з квартири, але той спочатку упирається, потім нахабніє, а зрештою дістає пістолет. Медики скручують його, роззброюють і присипляють хлороформом, після чого забороняють будь-кому входити або виходити з квартири. В оглядовій щось відбувається.

До квартири професора за наводкою Швондера приходить міліція. У них є ордер на обшук і, відповідно до результатів, арешт за звинуваченням у вбивстві Шарикова. Проте Преображенський спокійний — він розповідає, що його піддослідна лабораторна істота раптово і незрозуміло деградувала з людини знову в собаку, і показує міліції та слідчому дивне створіння, в якому ще можна впізнати деякі риси Поліграфа Поліграфовича.

Пес Шарик, якому під час повторної операції повернули його собачий гіпофіз, залишився жити й блаженствувати у квартирі професора, так і не зрозумівши, для чого йому «порізали всю голову».

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Перегляньте за допомогою інтернет-ресурсів відеоролик про життя й творчість Михайла Булгакова. Поділіться своїми враженнями про нього як людину і письменника.

2. Прокоментуйте, чиїми очима читач «Собачого серця» бачить світ, зображений у художньому творі. З якою метою автор використав такий прийом? Поясніть, якою ви побачили суспільно-політичну ситуацію в Росії 20-х років.

3. Порівняйте образи Шарика — бездомного пса і Шарикова — «начальника». Які почуття вони у вас викликають?

4. Аргументуйте своє ставлення до професора Преображенського? Чим воно відрізняється від ставлення до професора різних героїв роману?

5. Подискутуйте, смішний чи страшний Шариков.

6. Перегляньте фільм «Собаче серце». Складіть твіттер-повідомлення про своє враження від екранізації повісті і розмістіть його в соціальних мережах.

У XX столітті надзвичайно популярним жанром стала наукова фантастика, яка найпомітніше розвивалася в США.

Наукова фантастика (science-fiction) — особливий жанр художньої фантастики, що виник в епоху становлення сучасної науки (XVII — XVIII століття і остаточно сформувався у XX столітті. Наукова фантастика зображувала вигадане, неіснуюче у фантастичних образах, зосереджувала свою увагу на психологічних і соціально-духовних наслідках наукових відкриттів і діяльності людини.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.