ДЖОНАТАН СВІФТ 1667-1745 - ПРОСВІТНИЦТВО

Сторінки життя та творчості

Дж. Свіфт народився в Дубліні (Ірландія). Здобув богословську освіту в Дублінському університеті, але, відчувши письменницьке покликання, переїхав до Лондона (Англія), де прославився як філософ, критик і літератор. Дж. Свіфт був невтомним борцем проти несправедливих порядків буржуазного суспільства. Свої критичні позиції висловлював у статтях, памфлетах, а також в основному своєму творі - романі «Мандри Лемюеля Гуллівера» (повна назва «Мандри в різні віддалені країни світу Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів», 1721-1726). Письменник брав активну участь не тільки в культурному, а й у громадсько- політичному житті Англії. Він є одним з яскравих представників просвітницького реалізму.

Грані художнього твору

Роман «Мандри Лемюеля Гуллівера» написаний у формі подорожі, що дає можливість письменникові показати не тільки різні країни (реальні та фантастичні), а й різні типи суспільних устроїв, що є головним предметом дослідження митця. В образі Гуллівера втілено ідею просвітницького розуму. На думку Дж. Свіфта, людина повинна на власний розум і через власний досвід перевіряти все, що є довкола. Тому Гуллівер - це мислячий герой, свідомість якого стає критерієм оцінки всього. На думку письменника, людина, котра глибоко пізнає життя й саму себе, здатна змінити світ довкола. У «Мандрах Лемюеля Гуллівера» поєднано елементи сатиричного, фантастичного, соціально-політичного, філософського романів, а також утопії та антиутопії.

У фокусі критики

«Свіфт, може, і несвідомо, остеріг людей від небезпечного консерватизму: він показав усю гидотну й жах застою, рабської культури, дрібного, позбавленого ідеалів, повного безглуздого егоїзму життя» (Леся Українка).

«Своєю участю в подіях герой має відтінювати їх здебільшого абсурдність і безглуздість з просвітницького погляду. Автор прагне пробудити в читачах почуття внутрішнього опору тим обставинам, які існують як звичайні й узаконені громадською думкою, але насправді не повинні бути такими» (Борис Шалагінов).

Зустріч із текстом