Рим

Боги і герої стародавнього Риму

Пенати, лари, мани

Із вшануванням домашнього вогнища був пов’язаний і культ пенатів — добрих домашніх богів, що піклувались про єдність і благополуччя кожної родини. Їхні зображення звичайно знаходились у закритій шафці біля вогнища, де збиралися всі члени родини. Під час радісних подій у родині пенатам приносилися подячні жертви. Охоронителями дому були лари, добрі духи, що ніколи не залишали будинок на відміну від пенатів, яких можна було взяти з собою при переїзді на інше місце. Лари також зберігалися біля вогнища в особливій шафці — ларарії, дверцята якої під час сімейних свят відкривали, щоб лари могли взяти участь у загальних веселощах і трапезі. Перед ними ставилися в особливому посуді їжа і питво, а в дні народження членів родини їх прикрашали квітами. Коли син уперше надягав чоловічу тогу, то він присвячував свій дитячий амулет — буллу ларам, роблячи при цьому узливання і молитви. Заходячи в будинок чоловіка, наречена неодмінно приносила жертву ларам, заступництва яких просила. Лари охороняли всіх членів родини і у подорожах, і у військових походах. Тільки слід було не забувати про жертвоприношення.

Крім домашніх ларів, особливо шанувалися лари римської держави, які втілювали духи древніх героїв — Ромула, Рема, Тіта Тація, що вважалися засновниками і захисниками Риму. До ларів було віднесено й Акку Ларенцію, яка разом зі своїм чоловіком виростила Ромула і Рема. Під час урочистого свята ларенталій, яке відзначалося 23 грудня, їй спеціально приносили заупокійну пожертву. Крім того, оскільки каплиці ларів, які охороняють мешканців вулиць, стояли на перехрестях, їм також віддавали почесті, їхні вівтарі прикрашали квітами у свято компіталій, робили узливання вином і олією. Біднота римських кварталів при цьому щиро веселилася, дивлячись на вистави комедіантів і акробатів, змагання атлетів і беручи участь у розвагах на честь добрих ларів.

Мани були також добрими заступниками родини, але в них утілювалися душі померлих предків. Їх умилостивляли узливаннями водою, вином і молоком, а 21 лютого загальним святом — февралією і урочистою трапезою на честь мертвих предків. Мани жили в підземному світі, і на Палатинському пагорбі знаходилася глибока яма, прикрита каменем, що називалася мундус. Це було священне житло манів. Відкривалося воно тричі на рік, щоб здійснити урочисті церемонії для умилостивлення богів-манів. Приносилися жертви — вино, вода, молоко, кров чорних овець, биків і свиней. Під час свята на честь манів храми всіх інших богів були зачинені, весільні церемонії заборонялися. Вся держава вшановувала молитвами благодійних і доброзичливих манів. Але не тільки добрим духам померлих приносилися жертви. Злісні і мстиві духи померлих недобрих людей не тільки мучилися самі, але й допікали живим. Вночі ці злі духи, їх називали ларвами, залишали підземний світ і переслідували тих, кого вони вважали своїми ворогами, мучили їх кошмарами і страшними видіннями. Римляни називали їх також лемурами. У дні лемурій, свята мертвих, котре відзначалося три ночі (9, 11 і 13 травня), щоб умилостивити злих духів, які юрбами бродять у цей час по землі, глава кожної родини повинен був виконати древній обряд. Рівно опівночі він уставав, босоніж обходив усі приміщення і виходив за поріг. Омившись джерельною водою, хазяїн дев’ять разів кидав через плече, не оглядаючись, чорні боби, щоразу повторюючи: «Ці боби я даю вам і цими бобами викуповую себе і своїх близьких». Вважалося, що лемури йдуть за ним і охоче поїдають жертовні боби. Потім глава родини знову омивався водою і, щоб відігнати лемурів від будинку, вдаряв одним мідним тазом об інший, дев’ять разів повторюючи прохання злим духам залишити його житло. Цей обряд, який повторювався тричі без будь-яких змін, свідчив про те, що в римській релігії збереглося багато первісних магічних рис.