Атхарваведа - ДАВНЬОІНДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Атхарваведа - ДАВНЬОІНДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

До великої матері Землі

(Фрагмент)

Велика істина, закон могутній, освяченість і подвиг,

І жертва та святі слова тримають міцно Землю.

Вона панує над усім, і що було, й що буде.

Нехай Земля широкий простір нам відкриє!

Вона не зазнає ваги від тих людей, що ходять,

На ній степи, долини й гори незліченні,

Ростуть і трави, що різноманітну мають якість.

Нехай Земля розкриє простір, дасть нам щастя!

На ній вода існує - моря і ріки,

На ній боги безсмертя здобули для себе,

Живе все те, що диха й рухатися може.

Нехай Земля ця дасть нам перемогу!

На ній оці чотири світу сторони існують,

Є ниви та поля, народжується їжа,

Живе все те, що дихає й перебуває в русі.

Нехай Земля дає нам молоко й худобу!

На ній ворогували споконвіку давні люди,

На ній боги колись перемогли асурів,

Живуть корови розмаїті, коні й птаство.

Нехай Земля нам дасть щасливу долю й щастя!

Тривка підпора держить все, скарби в собі ховає,

У грудях золотих її усе живе міститься,

Вона Вогонь вселюдський пестить, злігся з нею Індра.

Нехай вона і нам багатство забезпечить!

До Варуни

Він владар, і щонайвищий,

Він усе, мов зблизька, бачить.

Хтось пройти таємно дума,

А боги про все дізнались.

Як хто стоїть, хто ходить, хто сховався,

Хто рухається крадькома, тихенько;

Чи два, зійшовшися десь, розмовляють, -

Цар Варуна все знає, усе віда.

Цареві Варуні земля належить.

Велике небо все - згори додолу.

Хоч стегна Варуни - два океани,

Він сам ховається в одній краплині.

Нехай пройде будь-хто все небо наскрізь,

Від Варуни-царя він не звільниться!

Наглядачі його на небі бродять

І землю безліччю очей проймають.

Цар Варуна все оглядає й бачить,

Що між землею й небом, поза ними.

Очей мигтіння кожне лічить в людях,

Немов гравець у кості, грає ними.

О Варуно! Твої в'язила, тричі

Простягнені, сім раз по сім блискучі,

Хай закують тих, що неправду кажуть,

І визволять усіх, що кажуть правду.

О Варуно всезрячий! Ошуканця

Оплутай і повік не випускай!

Хай черево розпухне злому й лусне,

Як розсипається без обручів діжа.

Карати може Вару на й простити.

Тутешній він і в той же час чужий,

Божественний і людський водночас.

Всіма в'язилами тебе в'яжу я.

Я вже такий, а батько й мати - інші.

В'язила всі тобі передаю.

До Кашлю

Як думки разом з бажанням,

Що летять далеко й швидко,

Так лети і ти, о кашлю,

За думками геть, далеко!

Як ті стріли найгостріші,

Що летять далеко й швидко,

Так лети і ти, о кашлю,

Згинь, щоб сліду не лишилось!

Як блискучий промінь сонця,

Що летить далеко й швидко,

Геть лети і згинь, о кашлю,

В глибині морській далеко!







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.