Дгаммапада. Переклад П. Ріттера - БУДДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Дгаммапада. Переклад П. Ріттера - БУДДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

11 Ті, що в несутності сутність, а сутність в несутності бачать,

Вони не охоплюють сутність, їх хвилі облуди несуть.

12 Але хто у сутності сутність, несутність в несутності бачить,

Ті справді охоплюють сутність, їх істини хвилі несуть.

13 Як хату, що вкрита погано, дощі заливають, руйнують,

Отак ненаставлену душу нестримна пристрасть руйнує.

14 Як хату, що добре покрита, дощі не заллють, не зруйнують,

Добре наставлену душу пристрасть повік не зруйнує.

15 Сумує, живучи, сумує в смертний час,

Хто діяв зле; нудьгує він в обох світах,

Бо винен він; страждає він страшенно,

Коли розгляне прикрість вчинків злих своїх.

16 Радіє живучи, радіє в смертний час,

Хто діяв добре; радіє він в обох світах,

Радіє і раює він, щасливий,

Коли розгляне чесність добрих дій своїх.

51 Немов барвисті, гарні квіти, що блищать, а не пахтять,

Безплідні ті слова, які не спричиняються додій.

65 Знай: дурень, що себе за дурня визнає, - розумний,

Коли ж за мудреця себе вважає, він - дурний.

81 Незламну скелю вітрові не зруйнувати,

Хвалою і докором мудреця не схвилювати.

82 Глибоке й чисте озеро вбирає світло, -

Так слово істини засвоює розумних чистий дух.

83 Усюди добрі люди - доброчесні,

Не скаржаться і пристрасті не знають;

Розумні - в щасті надто не радіють,

В нещасті не впадають в безнадію.

84 Для себе хто нічого не жада,

Не прагне, - ні синів, ані скарбів, ні влади,

Хто задля себе не шкодить іншим –

Той справді-бо розумний, добрий, чесний.

116 Роби лише добро, зла не чини.

Бо хто не дбає про добро, втішається той злом.

127 Ані в повітрі, ні в морських глибинах,

Ні в горах, ні в печерах, ні в безодні, -

Ніде нема такого місця в світі,

Де зміг би ти свій злочин приховати.

186 Дощ золотий бажання не задовольнить. Розумний знає,

Що пристрасті дають нам мало радощів, багато горя.

209 Коли того, чого не слід, хтось прагне,

А тих речей, що слід, якраз не прагне,

Коли хтось любе, а недобре вибирає,

Той заздрить тим, що вже себе пізнали.

210 Не з'єднуйся ніколи з тим, що любиш,

Не з'єднуйся і з тим, чого не любиш,

Бо тяжко, коли любого не бачиш,

Так само, як дивитись на нелюбе.

211 Тому не слід любити анічого,

Бо тяжко нам втрачати те, що любе,

Оті є справді вільні, хто не має

Нічого, що їм любе чи нелюбе.

334 Людей, що стримувать себе не вміють,

Враз пристрасть оперіже, як ліана;

Вони дарма блукають, метушаться,

Як мавпи, що плоди шукають в лісі.

336 Але хто переміг облудну пристрасть,

Що в світі важко так її здолати,

Той і страждання всі тоді відкине,

Як квіти лотосів - роси краплини.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.