В. Шаян. До питання сюжету, генези і оригинальности Франкового твору ’Фарбований лис” - БУДДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

В. Шаян. До питання сюжету, генези і оригинальности Франкового твору ’Фарбований лис” - БУДДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Фрагменти

...Хто з нас не насолоджувався байками чи казками Франка "Коли ще звірі говорили"? Хто з нас не любувався чи не вчився напам'ять у молодості розділів із "Лиса Микити"?

І вже тоді, в ранній молодості, крім сміху, що нам давало це читання, ми відчували, що стаємо від нього "мудріші", бо не про звірят ішла тут мова, а про людей. Іншими словами, це наука про людські характери та дійсність життя. Попри всю жартівливість і фантастику цих казок, це була наша перша наука, "школа життя", до якої ми готувалися. А ця школа не тільки для дітей, а й для "розумних" уже старших.

...У вужчому літературному смислі найстарші тексти байок зустрічаємо головно в двох країнах: у Греції (відомі байки Езопа) та в Індії (найстарша збірка байок, що зветься "Панчатантра" або "П'ятикнижжя"). Обидва ці найстарші збірки байок є вже творами суто літературної вартості і походження та мають, очевидно, за собою довгу школу літературної традиції.

...Тексти "Панчатантри", себто "П'ятикнижжя" в цьому вигляді, в якому дійшли до нас... оформлені рамовим оповіданням як колекція такого роду літератури. Це аж IV-V століття нашої доби. Але безсумнівні ремінісценції цієї літератури в інших пам'ятниках зустрічаємо ще в IV ст. до Христа.

Саме тому й виник у науковій літературі довгий спір про походження, чи країну, звідки прийшли ці байки: з Греції до Індії чи з Індії до Греції?

...Одним із поважних аргументів на користь Індії, як країни виникнення циклу згаданих байок, є саме головна їх "особа" і "герой" - хитрий шакал, який у Європі став лисом... Шакал, як відомо, живе в Індії, а не в Європі. Саме ця постать є прототипом нашого Лиса Микити з поеми Франка. Але шлях цього хитрого Лиса від палати індійського магараджі до всіх країн Європи та в усіх століттях був справді єдиний у своєму роді. Тому треба виразно підкреслити, що ні один інший з літературних героїв не перемандрував стільки світу і не відвідав стільки народів і країн, як оцей, нарешті також і наш, Лис Микита. Для своєї популярності він умів хитро переодягатися в цілу колекцію національних костюмів і нічого дивного, що на українському ґрунті наші малярі малюють його чи то в козацькому, чи то гуцульському строю.

...Отже - тут початок літературної історії Панчатантри - мав один великий магараджа трьох синів, що не любили вчитися. Зовсім, як бачимо, правдива історія. Наука, як то кажуть, не лізла їм у голову. Забави і полювання - кращі. Сьогодні ми додали б ще концерти і забави "бітлів".

Тоді вчені брагмани видумали інший - скорочений і приємний - спосіб навчання нечемних синів магараджі, а саме... з допомогою байок. Всю свою мудрість вклали вони у згадане "П'ятикнижжя". Таким чином створили повний, поглиблений курс політично-державних наук із окремим додатком характерології та психології людини. Цей курс мав тривати тільки шість місяців.

...Тож нічого дивного, що до цього курсу байок треба ставитися з пошаною. Там учать про те, "як поєднати приятелів" і про те, "як роз'єднати приятелів". Вчать про "війну і мир" у третій книзі; аж дві книги присвячено життьовій мудрості... "Фарбований Лис", що його тут розглядаємо, є одною з байок цього курсу вищої дипломатії.

...Відомий найстарший переклад був зроблений із старших редакцій панчатантри на мову пеглеві, себто середньоперсидську, біля 570 р. по Христі. З неї виникли сирійські та арабські переклади. Саме арабський переклад став джерелом і основою для перекладів чи версій у цілій Європі та Азії. Цілком слушно можна ствердити, що це найпопулярніший і найпоширеніший текст у цілому світі. Треба однак пам'ятати, що в різні епохи зроблені переклади походили з різних версій і редакцій. Тому історія цих перекладів, взаємовпливів і пов'язань є одним із найскладніших питань історії світової літератури. Крім цього, збірки доповняли байками чи то місцевого походження, чи з інших джерел, відомих збирачам, як, напр., і збірка Франка "Коли ще звірі говорили", де крім 5 байок із Панчатантри, що творить її хребет, є ще 14 байок з інших джерел.

...Для нашої літератури важливим є грецький переклад, що його зробив Симеон наприкінці XI ст. з арабської мови... Тут із гордістю треба відзначити, що староукраїнська література має один із найвчасніших перекладів із грецької мови п.з. "Стефаніт і Іхнілят", хоч збереглися лише пізніші його копії...

...На нашу думку, згаданий Франковий твір не є ані вільним перекладом, ані переробкою, ані травестією, а оригінальним літературним твором у повному значення цього слова. Сам факт зачерпнення мандрівної і багато разів насвітлюваної чи опрацьовуваної теми важить тут дуже мало.

...Послухаймо уважно насамперед, що говорить на цю тему сам Франко, зокрема про те, що каже він про методу своєї мистецької праці. Отже у вступі до другого видання "Коли ще звірі говорили" Франко пише:

"Для тих, хто хотів би знати, звідки я брав свої казки, скажу, що звідки брав то брав, але кожну казку я перероблював основно, прибираючи її до смаку, розуміння й окружения наших дітей і нашого народу. Я старався віддати якомога найбільше тон і спосіб вислову найкращих казок, записаних із уст нашого народу, бажаючи й оці чужоземні зробити так само нашими, як ті, що їх оповідає довгими зимовими вечорами наша сільська бабуся дітям у запічку. При тім я бажав подати матеріал свіжий, не переповідаючи те, що кожний у нас знає вже й без мене, і для того я обернувся до чужих збірок, західних і східних. Маючи на оці мету більш педагогічну, ніж чисто-наукову, я не вагався декуди відступити від оригіналів, уводити нові мотиви в старий засновок...

Для цікавих, що хотіли ближче познайомитися з оригіналами моїх казок, і може навіть із тою галуззю науки, що займається їх порівнянням та виясненням, подаю тут виказ тих книжок, звідки я брав свої казки".

...Франко, хоч і не знав санскриту, але безсумнівно зустрівся з цією наукою в повному розцвіті у Віденському університеті та здобув поглиблене знання цього предмету, що засвідчено у його наукових та літературних творах. Доводиться, отже, говорити про Франка, як про одного з основоположників української орієнталістики.

Дослідження цього предмету вимагає не тільки інтерес української орієнталістичної науки, а й перш за все наукове дослідження самої історії літератури, оскільки знайомість Франка з орієнталістикою залишила тривалі сліди на його творчості та величезний вплив на формування його філософського світогляду.

...Тепер зможемо зробити саму аналізу й показати творчу Франкову працю у зіставленні з оригіналом.

...Перш за все текст Івана Франка п’ять разів довший від перекладу з санскриту. Самий санскритський текст ще коротший, ніж переклад, бо численні прикметникові чи іменникові словоскладання, такі характеристичні для санскриту, доводиться передавати в перекладі цілими реченнями. Отже оригінальний текст був тільки канвою, на якій Франко снує картини своєї власної творчої інвенції.

Але й це порівняння із "канвою" не зовсім слушне, бо й сама ця "канва" для нього завузенька, щоб він міг вмістити на ній все багатство картин його живої творчої уяви. Він потребує більше простору, щоб розладувати стихію його природного українського гумору.

В оригіналі фабула навмисне звужена найконечнішими рисами; вона зосереджена на висновках для навчання політики. Лише кількома рисами дає характеристику особи-типа. Йдеться саме про тип "міністра" чи навіть "царя", що підшившись чи підфарбувавшись, займає неналежне йому місце в державі, використовуючи страх і глупоту підвладного населення. Індійська мораль із байки така: ніхто, хто не "уроджений", себто хто не з касти, призначеної для даної функції, не може виконувати її, хоч би навіть і "добре" справлявся. Не поможе йому і фарба, якою він фарбує свою справжню шкіру.

...Проте Франкові цього мало. Вже на самому вступі він подає поширену характеристику хитрого Лиса як звіряти. В Європі на місце шакала, як це в оригіналі Панчатантри, прийнявся хитрий лис. І вже в перших рисах характеристики Франко впроваджує його на терен України, пристосовуючи до місцевого побуту. Він, непомітно для читача, запроваджує його із знайомого йому зовнішнього світу побуту у світ байки, - у світ, - "коли ще звірі говорили".

Отже від гордості Лиса-звіряти Франко знайшов безпосередній перехід до гордості чванькуватого, честолюбного порожнього Микити, - Микити, що у своїй сільській громаді хвалиться, як то він "у білий день піде до міста і просто з базару вкраде курку".

Отож піде той наш Микита "поміж коноплями і кукурудзою" і "залізе аж до передмістя". Звернім увагу на те, як знаменито змальований тут колорит українського села отим "коноплями і кукурудзою".

Далі йде опис ярмарку в малім містечку: "На базарі крик, шум, гамір, вози скриплять, колеса гуркотять, коні гримають копитами, свині кувічуть - одним словом, клекіт такий, якого наш Микита і в сні не бачив, і в гарячці не чував". Тут же, на цьому ярмарку, "довгим рядом сиділи жінки, держачи в решетах та в кошиках на продаж яйця, свіжі гриби, полотно, курей, качок і інші такі гарні речі".

Отже, це безпосередній дійсний опис і читач легко переносить це відчуття дійсності на дальші вже суто байкові події.

Так бачимо, що Франко знайшов свій власний, оригінальний засіб, запровадити читача з дійсного світу ярмарку малого містечка у "дійсний" світ байки.

Читачеві весело, що він так близько свого власного щоденного світу й ще веселіше сприймає гумористичний світ байкової фантазії, в яку так зручно, уміло впровадив його Франко.

Саме ця широка і щедра картинність Франкового мистецького полотна відрізняє його твір основно від скупого в рисах самого тільки ескізу індійської байки.

Звернімо увагу на те, що кожна подробиця пригоди Лиса Микити насичена гамором української барви.

"Чи пізно, чи рано прокинувся він на другий день, цього в книгах не записано. Вставши од сну, позіхнувши смачно і сплюнувши тричі в той бік, де вчора була йому немила пригода, він обережненько, лисячим звичаєм, виліз із нори".

...Читач уже цілком повірив, що цей "наш Лис" - дійсний "чоловік", добре йому знайомий із його оточення. Отут і джерело оцього "веселого зачудування", що є таємницею естетичної насолоди, його нам дає це оповідання.

...У царювання Лиса Микити Франко вносить сатирично-глумливу оцінку тієї "справедливості і ладу", що їх запроваджують у світі подібні до Лиса Микити ошуканці... тож нічого дивного, що царський уряд не дозволив друкувати таких "індійських байок" із такою характеристикою "звірячої справедливості".

...Але зовсім без жарту треба ствердити, що такої гумористичної версії Панчатантри даремно шукати в цілій світовій літературі. Даремно теж шукати такої колоритної, чисто-національної, а разом із тим і оригінальної версії, як саме версія Франка.

Тепер краще зрозуміємо і оцінимо правдивість скромних слів Франка:

"...Я бажав не перекладати, а переробити стару повість про Лиса, зробити її нашим народним добром, надати їй нашу національну подобу. Я, так сказати, на чужий, позичений рисунок наклав наші кольори. Дослівно я не перекладав ані одного рядка. Чи це хиби, чи заслуга моєї праці, - я не входжу, досить з цього, що вона моя".

...Підкреслимо, що ця байка не тільки "його праця", а й найкраща і найоригінальніша версія теми "Фарбованого Лиса" в цілій світовій літературі. Це саме ствердження треба віднести і до інших його "переробок".

І навіть у такій "скромній праці" як байка Франко лишає відпечаток свого духу, того духу, з печаттю якого піде народ у мандрівку століть.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.