Г. Хоткевич. Калідаса - БУДДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Г. Хоткевич. Калідаса - БУДДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Фрагменти з передмови

...Голяндський санскритист Керн на підставі антропологічних даних Варагаміри, сучасника Калідаси, відносить Калідасу до VI віку по Р.Х. Такої ж думки тримається й школа південних буддистів - Фергюсон та ін. Останніми часами Якобі на підставі деяких астрономічних даних, розсіяних у творах Калідаси, доводить, що Калідаса не міг жити раніше 350 року по Р.Х. Коли додати сюди ще деякі епіграфічні й нумізматичні дані, то можна більш-менш із певністю вивести, що жив Калідаса за часів царя Чандрагупти II Вікрамадітьї.

...Відомими з його творів маємо досі: три драми - "Малявіка й Агнімітра", "Шякунталя" й "Урваші";дві епічні поеми: "Раггувамша" ("Рід Parry", династія Раггуїдів), друга поема - "Кумарасамбгава" ("Народження Кумари", бога війни). І нарешті - лірична поема "Мегхадута" ("Облаковісник").

...Найкращим твором Калідаси є "Шякунталя". Дійшла вона до нас у двох редакціях: бангальській та деванагарійській.

...Називають Калідасу індуським Віргілієм, і Шекспіром, і всяко, але рівняти літературні твори великих людей - діло пусте; можна сказати тільки одне, - що мало хто із світових геніїв доходив такої тонкости й ажурности не тільки зовнішнього оброблення, а й психологічних рисунків. Поезія древніх легенд, буйна, прекраснопишна природа, любов до рослини, до сонця, до живої істоти, облагороджені людські почування, без європейської грубості й салбності в одних випадках або лимонно-жовтої сентиментальності в других - безконечно прекрасні мелодії, битви і єднання слів, настроїв, переживань; дивні деталі, що, їх прочитавши, усміхнутись хочеться й заплескати руками від радости, - все це сплелося в якийсь нерозривний вінок краси, в якусь пречудові, предивну симфонію. І цілком розумієш старого Гете, коли він прочитавши "Шякунталю", так захопився, що написав:

Хочеш ти раннього цвіту чи пізнього плоду,

Хочеш того, що чарує і вабить, уносить, живить;

Хочеш ти небо і землю у слові однім зрозуміти –

Я "Шякунталю" назву і цим скажу тобі все.

...І ми, українці, мусимо знати твори світових геніїв. Досі ми мусили чекати, нім хто я "братів" перекладе нам російською чи польською мовою той чи інший твір, але тому кінець. Не прийде воно зразу добре, бо от хоч би й ця "Шякунталя": санскриту я, на жаль, не знаю остільки, щоб перекладати з оригіналу, і мені доводилося робити це з перекладів.

...Індус не ділить своїх драматичних творів на трагедії і комедії - у греків цей поділ яскравий. Греки не ділили п'єс на акти, а хоч і ділили, то властиво, кожний акт був самостійною п'єсою - у індусів буває до десяти актів у п'єсі. Греція стисло придержувалась своїх знаменитих "єдиностей" - у індусів кожний акт переносить глядача в інше місце, а між актами проходить часто дуже багато літ. В грецькій драмі число дієвих осіб мале’ в індуській - навпаки (в "Шякунталі" сорок шість дієвих осіб). Грецька драма рідко бере сюжетом кохання, індуська - мало не завжди. В грецькій трагедії часто приходить до нещасливого невідбувного кінця, в індуській- ніколи. Словом, характери двох народів цілком яскраво показали в їх драматичних творах, і ніяким робом не можна відмовити індуській драмі суто національного походження.

1929