З лірики стародавнього Єгипту. Переспіви Б. Стельмаха - ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОГО ЄГИПТУ І ДВОРІЧЧЯ

З лірики стародавнього Єгипту. Переспіви Б. Стельмаха - ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОГО ЄГИПТУ І ДВОРІЧЧЯ

Сила кохання

Кохаю я. Кохання, плоть і кров

В мені змішались, як вино з водою,

Як з медом молоко, як біль з бідою,

Як лавр і помаранча в сплеті крон.

Кохаю я. Не гайся до Сестри1.

Як в бій смертельний1 огир благородний,

Як до ясел до повних бик голодний,

Так ти лети, о Брате, до Сестри.

Кохаю я. Твоя любов мені –

Небесний дар, відважний ловчий сокіл,

Всеможні та палкі вогні високі;

Небесний дар - твоя любов мені.

З прекрасних і радісних пісень сестри, коли вона повертається з лугу

1

Знаючи твої й свої бажання,

Я пішла на луг птахів ловити.

Я пішла на луг тебе любити

Я впіймала в сіті птаха з Пунту2,

[Я впіймала в сіті птаха з Пунту,

Пахнув птах зеленим соком мирри.

[Потім вже тебе я стріла, милий, -

Ти казав пустити того птаха.

Ти казав пустити того птаха,

Щоб лишились тільки ми з тобою...

Що це, милий? Я кричу від болю,

А чи птах той вільний, той

пахучий?!

2

Закричало дике гуся

Понад Нілом.

Я в солодких сітях б'юся

Білим тілом.

Я в полоні од любові

Знемагаю.

Чи довіку ми обоє,

Ра мій, раю?

Чи надовго, чи надовго

Ті обійми

Як повернусь я додому

Без упійми?

Шепче вітер в лузі лозам

Про кохання...

Ой, скажу, що не вдалося

Полювання.

3

Знов до лугу лечу, лечу,

А над лугом - гусей, гусей...

Та мені не до них.

Я кричу,

Я кричу,

Що віднині ти любий мені над усе!

Над, усе -

Над зорі і над сонця!

Над усе -

Над матір і над вітця!

Над високі віки!

Над розливи Ріки! –

Тільки б в парі серця,

Тільки б в парі серця.

Початок солодких, знайдених у манускриптах висловлювань, записаних нахт-собеком з Некрополя

1

Візьми з собою це і линь-лети до Неї

Чекають там тебе лампадки й орхідеї,

І флейти з арфами. Чека тебе - Вона.

Ти на додачу їй дай випити вина.

Її перехитриш в бажанні та у слові,

І стане вашою ця дивна ніч любові.

І визітхне Вона: "О, обіймай мене!"

І так, як нинішня, ніч завтрашня мине.

2

Як прийдеш ти до Неї з піснями, Тут важливо,

Щоб сказала Вона: "Поміж нами Все можливо!"

На подвір’ї нікого - погляньте! –

Тільки вітер гойдає гірлянди.

3

Ото біда - така ще молода,

А вже аркан так міцно накида.

Вже я в петлі Її смолистих кіс,

Вже я навік до віч Її приріс,

В Її намистія, що в кайданні,

Тавро Її каблучки на мені.

4

Як тебе до мене тягне,

Як обіймів серце прагне,

Нащо довго так мовчати?

О Хатор3, клянусь, хлопчику

Не покину, в травах скину

Перед ним пахучі шати!

5

Ми над Нілом сховались обоє,

У кущах для людей непомітні.

Дві тарелі, де їжа й напої, -

Так на перса мої подібні.

6

Вона мені таке вчинила,

Про що згадувати годі;

Ввійшла, а двері - зачинила,

Мене зоставивши при вході.

А що б то глянути ув очі:

"Ти, красеню, ходи зі мною".

Чомусь Вона цієї ночі Була глухою і німою.

7

Серед ночі якось випадково

Біля дому Її я спіткнувся.

Камінцем у вікно кинув слово –

Камінець не вернувся.

Біля брами стояти на чатах

Для коханця не вельми приємно,

Відчиніться, благаю, о врата,

Відчиніться таємно.

Бо не злочин. Мене там чекають.

В нічному хліві господині

Два жертовні воли ремигають, -

Це для вас, о гостинні!

Вас вшанують, мов доброго бога,

Їх нечутно одсунеться засув.

Вам, о врата, - вола-довгорога,

Їх одсунеться засув.

А молодшого - вам, о завіси, -

Мовчні стражі нічної гостини,

Щоб сумним не вертався я звідси,

Щоб мене ви впустили.

Ні замків не зоставлять без дані,

Ні ключів; отворіться, о врата!

Хай Сестра у терпкому чеканні

Дочекається Брата.

А ще краще було б, якби теслі

Вас надалі робили з соломи,

Щоб і вмісячні ночі і в темні

Цілував я уста Її теплі,

Її очі солоні.

Над рікою

1

Сестра - на гамтому, далекому березі.

Між нашим коханням ріка протіка.

Дріма крокодил в комишевому пелесі,

І сонце нестерпно ного припіка.

Рушаю убрід - ані страху, ні відчаю.

Ніщо не поверне мене навзворот.

Кохання моє прирівнялось до вічності.

Кохання моє - як закляття од вод.

Я бачу! вже бачу! - Сестра наближається.

Я руки простяг - ще два кроки, ще крок...

Вже тільки півкроку між нами лишається:

В обіймах обсохну - дарма, що намок.

2

Обійми ніжних рук її,

Вона в моїх обіймах –

Це Пунту міррові гаї,

Це млосність нерозвійна!

3

Як тільки вона в поцілунку

Поволі уста розтуля,

Я раптом п'янію - без трунку,

Пливе під ногами земля.

4

Коли вже, нарешті, ти постіль постелиш, слуго?

Та тільки дивися - полотна як слід вибирай!

Є царське?

Не гоже!

Згребінне?

Не треба його!

Що міррою пахне - тим ложе для нас вистеляй!

З червоного шовку легеньке накинь покривало,

Щоб тонко і лагідно тіло її обливало.

5

О, чи діждусь я колись насолоди

Рабою бути між її рабинь! –

Ті - ноги їй змивають кожен день,

А я - лиш від нагоди до нагоди.

6

Чи вимолю коли собі у долі

За пралю їй служити!

Міг би сам 3 одеж змивати мирру і бальзам –

З одеж, в яких співали перса голі.

7

Хочу стати перстенем твоїм

На пелюстці пахучій пальця!

О, щоб так! - пробув би вік твоїм

На пахучім пагінчику пальця.

Фрагменти

1

Цілий день тебе благаю:

Не знущайся без потреби,

Не примушуй до безкраю

В тузі мучитись без тебе!

Вже мій кінь не має стриму,

Колісниця - наче птиця!

Та дарма - вперед нестимусь,

Поки вщент не розлетиться!

2

На щирозлотий острів одплива

Моя Сестра, сп'янівши од любові.

Не покидай, пливім туди обоє,

Допоки в серці ще любов жива!

3

О, день чудового сп'яніння!

Ми разом з ним - любов гряде!

І хай, там бурі нетерпіння,

Хай вітер заздрісне гуде, -

Ми разом з ним - любов гряде!

Питаю нишком свого серця:

За що я так його люблю?

На мене, серденько, не сердься,

Хай навіть я тебе згублю

За те, що так його люблю!

Любовне заклинання

Преславні будьте, о богове,-

Ти, Ра4, ви, Сім Хатор, і всі,

Чиї пов'язки пурпурові

В божественній горять красі!

Нехай Вона іде за мною,

Як віл за пійлом в дні посух,

Як служниця за дітворою,

Як за отарою пастух.

Коли ж не змусите Її ви

Іти за мною - не прощу.

А не діждусь обіймів Дізи –

Бусірїс5 за вогнем пущу.

Слово на збір винограду

Виноград наш, наче град, -

Хто б такому був не рад!

Щиро тішиться господар:

Небувалий виноград!

Вже сягає нам колін –

Соку пінистий рубін,

А на лозах - грона, грона

Чути стиглий передзвін.

Глянь на ягоди оці,

Що тримаєш у руці, -

Ще таких ніхто не бачив,

Навіть наші праотці.

А який веселий сік! –

Від журби і туги лік.

Пий же! - в радощах і втісі

Має жити чоловік.

Вечоріє поміж лоз.

Грона сивіють од рос.

Плавають в рожевій піні

Крапелини жовтих ос.

Пий, господарю, до дна

І воздай на схилі дня

Богові похвальне слово,

Щоб в новому році знову

Вдосталь нам було вина.

Пісня семи хатор6

Наші ритмічні удари - для тебе,

Танцями славимо велич богині –

Слався, о владарко квітів і стебел,

Слався, о сестро небесної сині.

Все це - від тебе: коштовні намиста

Скіпетри владні і музика мірту,

Слався, о жінко, богине пречиста,

Слався, заступнице ніжного флірту.

Ніч у ніч тебе хвалити –

Від смеркання до світання,

Факели пахкі палити

І оспівувать кохання.

Ти - любов, танок, утіха,

Ти - це музика і слово,

Ти - вино міцне у міхах,

Ти - яскрінь вина міцного.

Музика наша - для тебе, богине,

Славимо радість, неславимо тугу.

Слався, о владарко древа і глини;

Слався, о сестро зеленого лугу.

Все це від тебе; пісні величальні

Міфи повчальні і книги пророчі.

Слався щасті слався в печалі і

заступнице творчої ночі.

Ніч у ніч тобі радіти

з юнаками під зірками.

Ми-твої веселі діти,

Перевінчані вінками.

Ти - Ріки пахучі води,

Ти - забави пречудові,

Ти - барвисті хороводи,

Мудрі пустощі любові.

Плач Ісіди за Осірісом

Я - жінка, дружина твоя і Сестра.

Приходь, я так прагну уздріти тебе!

Як темно довкола, хоч сонячний Ра

По небу у човні двовесло гребе!

Як темно довкола! Клубочиться тінь –

То серце моє від розлуки згоря.

Горить моє серце, бо тінями стін

Від тебе навіки віддалена я.

На наших містах - руйнування печать.

Шукаю тебе - бездоріжжя і дим.

Кохання твоє оповила печаль.

Не будь так далеко! Без мене! Один!

Поглянь, онде Гор7наш вже Сета8 зв'язав –

На суд братовбивцю, на страту веде. –

О, ні, недаремно комиш і лоза

Сховали Ісіду9 і Гора в той день!

Помщуся за тебе! Приходь, не барись!

Це я тебе кличу - Сестра і жона.

В розпуці розлуці лишень не корись –

Нестерпна для плоті твоєї вона.

Очікування зустрічі

Господарю мій, повелителю,

Між нами і хвилі, і вітер,

родину чи зо дві ще витерплю,

І далі несила терпіти.

Це станеться нині - ми стрінемось,

Квіти далекого Пунту.

Віп’ються пахучими стрілами

Нашу любов незабутню.

Я знаю, тобою вчаровані

Усі найвельможніші дами,

Це так, але ж ми попаровані

Літами й чужими світами.

Тобі я - супруга закохана –

Одвіку, вовіки і присно.

Стою, наче в землю, закопана

в оцю ось розгойдану пристань.

Переспіви Богдана Стельмаха

______________­______________­________

1 Сестра, Брат - у стародавньому Єгипті ці слова вживалися також у значенні "кохана”, "коханий" (тут і далі примітка автора).

2 Пунт - очевидно, країна, звідки до Єгипту завозили парфуми.

3 Хатор - (ще Хатхор) богиня радості, кохання і творчості.

4 Ра - бог сонця.

5 Бусіріс - (тепер - Абу-Сір) місто в дельті Нілу.

6 За віруванням стародавніх єгиптян богиня кохання Хатор втілювалась в образи семи богинь - віщунок долі.

7 Гор - бог, покровитель царів.

8 Сет - син богині неба Нут.

9 Ісіда - донька богині неба Нут.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.