Дакікі. Переклад А. Кримського - ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ ТА ІРАНУ

1

Нащо спадає на землю

Хмура нічна темнота?

Хотів би я вічно глядіти

В любі, солодкі вуста!

Хотів би я вічно глядіти

В ті, коло вуст, ямочки!

Як я за ними нудьгую,

Знають на небі зірки.

Ох, моє серце впіймалось

В лютий, гризучий полон:

Локони чорні в'юнкії

Жалять, немов скорпіон!

Як же було не впійматись?

Все в тобі - щира краса...

Щире, безмежне кохання

В серці моїм не вгаса.

Може б, мені загадали

Кинуть тебе, не любить?

"Господи боже! - сказав би. –

Краще на світі не жить!"

2

Я засидівся на місці -

І душею замарнів.

Бо з сидіння-недвижіння

Був би й кожен знікчемнів.

Напусти в канаву воду,

Всю з прозорих, ясних хвиль,

Та не дай ізвідти ходу –

Розведеться цвіль і гниль.