Дакікі. Переклад А. Кримського - ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ ТА ІРАНУ
1
Нащо спадає на землю
Хмура нічна темнота?
Хотів би я вічно глядіти
В любі, солодкі вуста!
Хотів би я вічно глядіти
В ті, коло вуст, ямочки!
Як я за ними нудьгую,
Знають на небі зірки.
Ох, моє серце впіймалось
В лютий, гризучий полон:
Локони чорні в'юнкії
Жалять, немов скорпіон!
Як же було не впійматись?
Все в тобі - щира краса...
Щире, безмежне кохання
В серці моїм не вгаса.
Може б, мені загадали
Кинуть тебе, не любить?
"Господи боже! - сказав би. –
Краще на світі не жить!"
2
Я засидівся на місці -
І душею замарнів.
Бо з сидіння-недвижіння
Був би й кожен знікчемнів.
Напусти в канаву воду,
Всю з прозорих, ясних хвиль,
Та не дай ізвідти ходу –
Розведеться цвіль і гниль.