З Великого дивану Переклад М. Ільницького та Я. Полотнюка - ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ ТА ІРАНУ

З Великого дивану Переклад М. Ільницького та Я. Полотнюка - ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ ТА ІРАНУ

Газелі

* * *

З долоні красуні я випив вина –

І іскра мій вид пройняла вогняна.

Я вперше збагнув таїну таїни,

І кволість пропала кудись, як мана.

Коханій я тисячу слав запитань,

А відповідь ще не прийшла ні одна.

У серці моєму то холод, то жар,

Та пломінь кохану чомусь обмина.

Із рук її бджоли збирали нектар,

Я тону в меду, не знаходячи дна.

Зустріну кохану свою на шляху –

Здається, що раю зазнав я сповна.

У чистих свічадах замріяних плес,

Куди б не заглянув - здається вона.

Побудь біля мене, Тебріз Шамседдін,

І промінь пошле мені зірка ясна.

Розум - для мандрівців, він ашику - омана, гей. Синку.

Він - кайдани; рубни - і кайданів не стане, гей, синку.

Розум - то пута, а серце - спокусник, душа - то імла:

Понад шляхом нависли турботи-тумани, гей, синку.

Не звільнився від власного "я" - не людина іще,

Не священна любов - вона тільки поранить, гей, синку.

Якби навіть ідрісом вознісся ти на небеса,

Ти любов'ю, як сходами, неба дістанеш, гей, синку.

У дорогу яку б не подався красунь караван,

На любов оглядайся - на кіблу каравану, гей, синку.

Розстелила любов, наче сіть, свою тінь по землі –

І полює із неба вона полум'яних, гей, синку.

* * *

Друже мій, як до могили ляже путь моя остання,

Не подумай, що зі світом я боюся розставання.

Не ридай же наді мною, не волай: о горе нам!

В пащі дева опинитись - ось єдине покарання.

Як побачиш труп холодний, то розлуки не лякайся,

У побачення для мене перетвориться прощання.

Покладуть мене до гробу, не кажи: прощай, прощай!...

Гріб - завіса, за якою - із коханою єднання.

Як опустять в темну яму, я до світла вознесуся

Сіло сонечко вечірнє - в небо сходить зірка рання.

Те, що заходом здавалось, обертається у схід,

З пут тілесних дух звільнився від такого обертання.

Те зерно, що в землю ляже, проростає у землі,

Чи ж людське насіння має зникнути без проростання?

Опусти відро в криницю, повним витягнеш його –

Чи ж про Йосифів колодязь тут доречні вболівання?

Слухай все одним лиш вухом, в друге вухо випускай –

Що у всесвіті заважать людства вічні нарікання!..

* * *

Я прийшов, я прийшов, я від друга прийшов,

Мене сум, мене сум, мене сум поборов.

Я прийшов, я прийшов, втіха в серці моїм –

Через тисячі літ я тебе віднайшов.

Я прийшов, я прийшов свій рятунок знайти,

У дорозі немало стоптав підошов.

Я був птах, я був птах, я людина тепер,

Хоч сильця на шляху все ж я не обійшов.

Я не пригорща глини, я - промінь ясний,

Не полова, а зерно - основа основ.

Вищий я від стихій і могутніх планет.

Бо вдихнув я всесвіту безмежну любов.

Йде кохання моє на облудний базар,

Де у юрмищі стільки підступності, змов.

Шамседдіне достойний, поглянь навкруги,

Бо душею і серцем я геть охолов.

Переклали М. Ільницький, Я. Полотнюк






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.