З Великого дивану Переклад М. Ільницького та Я. Полотнюка - ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ ТА ІРАНУ

З Великого дивану Переклад М. Ільницького та Я. Полотнюка - ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ ТА ІРАНУ

Газелі

* * *

З долоні красуні я випив вина –

І іскра мій вид пройняла вогняна.

Я вперше збагнув таїну таїни,

І кволість пропала кудись, як мана.

Коханій я тисячу слав запитань,

А відповідь ще не прийшла ні одна.

У серці моєму то холод, то жар,

Та пломінь кохану чомусь обмина.

Із рук її бджоли збирали нектар,

Я тону в меду, не знаходячи дна.

Зустріну кохану свою на шляху –

Здається, що раю зазнав я сповна.

У чистих свічадах замріяних плес,

Куди б не заглянув - здається вона.

Побудь біля мене, Тебріз Шамседдін,

І промінь пошле мені зірка ясна.

Розум - для мандрівців, він ашику - омана, гей. Синку.

Він - кайдани; рубни - і кайданів не стане, гей, синку.

Розум - то пута, а серце - спокусник, душа - то імла:

Понад шляхом нависли турботи-тумани, гей, синку.

Не звільнився від власного "я" - не людина іще,

Не священна любов - вона тільки поранить, гей, синку.

Якби навіть ідрісом вознісся ти на небеса,

Ти любов'ю, як сходами, неба дістанеш, гей, синку.

У дорогу яку б не подався красунь караван,

На любов оглядайся - на кіблу каравану, гей, синку.

Розстелила любов, наче сіть, свою тінь по землі –

І полює із неба вона полум'яних, гей, синку.

* * *

Друже мій, як до могили ляже путь моя остання,

Не подумай, що зі світом я боюся розставання.

Не ридай же наді мною, не волай: о горе нам!

В пащі дева опинитись - ось єдине покарання.

Як побачиш труп холодний, то розлуки не лякайся,

У побачення для мене перетвориться прощання.

Покладуть мене до гробу, не кажи: прощай, прощай!...

Гріб - завіса, за якою - із коханою єднання.

Як опустять в темну яму, я до світла вознесуся

Сіло сонечко вечірнє - в небо сходить зірка рання.

Те, що заходом здавалось, обертається у схід,

З пут тілесних дух звільнився від такого обертання.

Те зерно, що в землю ляже, проростає у землі,

Чи ж людське насіння має зникнути без проростання?

Опусти відро в криницю, повним витягнеш його –

Чи ж про Йосифів колодязь тут доречні вболівання?

Слухай все одним лиш вухом, в друге вухо випускай –

Що у всесвіті заважать людства вічні нарікання!..

* * *

Я прийшов, я прийшов, я від друга прийшов,

Мене сум, мене сум, мене сум поборов.

Я прийшов, я прийшов, втіха в серці моїм –

Через тисячі літ я тебе віднайшов.

Я прийшов, я прийшов свій рятунок знайти,

У дорозі немало стоптав підошов.

Я був птах, я був птах, я людина тепер,

Хоч сильця на шляху все ж я не обійшов.

Я не пригорща глини, я - промінь ясний,

Не полова, а зерно - основа основ.

Вищий я від стихій і могутніх планет.

Бо вдихнув я всесвіту безмежну любов.

Йде кохання моє на облудний базар,

Де у юрмищі стільки підступності, змов.

Шамседдіне достойний, поглянь навкруги,

Бо душею і серцем я геть охолов.

Переклали М. Ільницький, Я. Полотнюк







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.