В. Клоустон. Арабська повість про Антара - АРАБСЬКА ЛІТЕРАТУРА

В. Клоустон. Арабська повість про Антара - АРАБСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Антар не якийсь-там видуманий герой: се жива особа; він звісний як славний вояк і як автор однієї з сімох преміованих поем ("Моаллак")... Що про Антарове лицарство ходили в Арабів устні перекази геть раніше ніж написано "повість про Анатара", про те свідчить одно речення, яке приписують Мохаммедови; той пророк сильне забороняв своїм вірним слухати повісті, занесені з Персії, але сам радив "кохати ся в оповіданнях про героя Антара, щоб серце загартувало ся мов криця. "Повість про Анатара" звичайно має в собі сорок п’ять томів, та є й укорочені списки; з одного такого списка Террік Гамільтон зладив англійський переклад першої частини (про дитячі й парубочі літа Антарові), що надруковано в чотирьох томах in octavo, 1819-1820-го року. Уривок із сієї частини я взяв до своєї "Arabian poetry for English Readers" 1881; із додатку до тієї праці я наведу тутечки свої уваги про характери, які ми бачимо в "Повісті", бо тепер моєї книжки вже нема в продажі.

Витязь Антар (точнійша була б форма з закінченням "а" - Антара), син Шеддада, раз-у-раз центральна фігура. Що він чорний, що він простак, що він на вроду не гарний, про все те забувають, дивуючись на його страшенно дужі руки та непереможну хоробрість, на його високі, вогняні вірші, на його величну душу, на його ласкаве, прихильне серце. З нього правдивий лицар "sans peurnі reproche" (без страху й догани): як наступа на сильних ворогів, він сміливий як лев; супроти ворогів слабійших- він великодушний; як дума про свою кохану Аблю, він ніжний і благородний; ще ніжніший і ще благородніший він тоді, як на неї дивить ся очима. А вже ж і тая Абля - то дівчина хорошуля; чорне хвилясте її волосся упіймало витязя за саме серце, а ясні очі заполонили його в-край; з неї правдива бедуїнська панна; як на її думку, то Антар - парубок дуже вродливий, - отак само як і Дездемоні був дуже гарний її Отелло. Ну, звісно, й Антар, дарма що чорний на вид, дарма що з низького роду, "кохав свою Аблю так, як кохають високородні витязі". А в тім, скоро надходить ворог до шатрів їхнього коліна, скоро надходить час бити ся мечем та колоти ся списом, то зараз усі й забувають, що Антар - низького роду: бо тоді його батько - меч, а його вельможний родак - спис.

Другі особи в тім романі грають, правда, підрядну роллю, бо всі вони залежать од героя та його славних учинків, тільки ж у кожної з тих другорядних осіб є своя власна індивідуальність, обмальована зовсім виразно й різко. Ну, от хоч би цар Зогейр, що панує над плем’ям Абсійським та Аднанським, Фазарським та Гіфтанським: в сього володаря є всі добрі норови і немало хиб його віку й народу; сам він лицар тай од разу впізнав у молодім Шеддадовім сині будучого героя. Князь Шасе - лихий на вдачу, пихатий, жорстокий, хоч і не без деяких добрих ознак; з нещастя він присмирив ся Князь Малік, син Зогейрів: - людина хоробра, але дуже добряча; він Антарови найпервіший приятель і оборонець проти злости його ворогів; він раз-у-раз на поготові - або красномовно говорити за свого приятеля, або вхопити ся за меч тай кинутись йому на підмогу, коли на того напало ся дуже багато ворогів. Шеддад, Антарів батько - одважний чолов’яга, "з того роду, що важкі на руку; аби треба було од нього помочі, то з нього дуже добрий рубака";він пишається, що в нього найчистіша кров, яка коли була в дворян, але прихиляється до свого хороброго сина, як той уславив ся навкруги, тай гірко ридає, як приходить чутка про його смерть. Зебіба - простосердечна мати витязева; як воно звичайно водить ся у матерів великих людей, вона не вміє зложити ціну славним подвигам свого сина: як на її думку, то краще було б, щоб він сидів дома та пособляв їй доглядати череду. Малік, Аблін батько - людина хитрощна, обрахована, мерзена, зрадлива, що хилить ся й туди й сюди; зрештою дуже дбає про честь свого роду. Амара - елегантний бедуїн; гордовитий, хвалько, а в серці страхополох. Шібуб, зведений брат Антарів і його щирий пособник: прудкий на біг, через те й зветься "батько вітру", зручний стрілець з лука; має безліч хитрих вигадок проти всяких несподіваних пригод; ще ніколи не було в доброго витязя путнішого помічника, як той Шібуб.

Як герой помирає, то в поемі благородна лірика наче завіса затуляє од нас порушуючу драму. "Переказують, що один шейх, із колишніх ворогів Антарових, порушив ся до самого серця, як почув про долю того витязя, що одзначився тількома славними лицарськими подвигами. І заплакав він над його трупом, загорнув його піском тай сказав от що: "Слава тобі, хоробрий вояче! За життя свого ти був оборонцем свому племью, і по смерти ти ратуєш братів своїх страхом од твого трупа й твого ймення. Най живе твоя душа вічно! Най свіжі роси зрошають місце твого остатнього лицарства!" - Правду кажуть: щасливий той війник, якого й вороги похваляють".

Наука з повісті (бо хто тямить читати як слід, для того тут є наука) от яка: високий дух і рішуча воля беруть верх над усіма перепонами, які йдуть з низького роду та з клясових пересудів.

Переклад А. Кримського






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.