І. Дибко. Ахнатон. Фрагменти зі вступного слова - ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОГО ЄГИПТУ І ДВОРІЧЧЯ

Ось що пише про Ахнатона Артур Вайґель: "Він був першим провідником невдаваної скромности, чесности, щирости. Він був першим фараоном-гуманітаріянином, першою людиною, що не мав у серці варварської жорстокости. Він дав нам такий приклад три тисячі років тому, яким слід і сьогодні керуватись. Значить, дав нам приклад, яким чоловік і батько повинен бути; що чесна людина повинна робити; що поет повинен відчувати; що провідник повинен навчати; що артист повинен творити; у що науковець повинен вірити; над чим філософ повинен призадумуватись. Ахнатон оживив віру в Єдиного Бога, що, своїми прикметами ідеальности й непорочности, є другою по християнстві. Він був першою людиною, що розуміла правильно божественність. В той час, коли ввесь світ був у повені диких криків війни, він перший проповідував мир".

Сподіюся, що й ті, хоч короткі, перекладені, заключения єгиптологів про Ахнатона, виправдають мене - чому я написала поему "Ахнатон". При цьому зауважую, що в моєму змісті поеми нема ні одного слова, яке не було б у згоді з творами єгиптологів, хоч признаюсь, не раз кортіло мене дозволити собі на особисті міркування. Проте цим могла б викликати небажані дискусії...

Великий гімн Ахнатона

(Професор Брестед переклав цей гімн з єгипетських гієрогліфів на англійську мову. Переклад з англійської мови мій, з додатком моєї рими в ньому)

Над обрієм у світанні, вся краса Твоя,

живий Атоне - Ти початок усього життя!

Коли на небі, Атоне, з'являєшся Ти –

ясним сяйвом і теплом сповняєш всі світи!

Ти чарівний, а промінні руки Твої -

пригортають теплом всі континенти землі.

Бо Ти є Ра - весь світ у твоєму полоні;

батьківську любов роздають Твої долоні.

Хоч Ти далеко - Твоє сяйво біля нас завжди.

Хоч Ти в небі - кожний день це ніг твоїх сліди.

Коли за обрій заходить сяйво твоє,

увесь світ в полоні темряви мертвим стає.

З завинутими головами люди сплять в хатах,

не бачить одне одного - потонувши в снах.

Як дещо вкраде злодій, не знають як, коли.

В темряві - кожний лев виходить з його нори.

І виходить кусати гадина лукава,

бо царює на землі непроглядна темрява

і ночі тривожна тишина,

бо ж ясність Всетворця за обрій відійшла.

У твоєму світанні земля

в сяйві оживає знова.

Ти на все довкілля світло розливаєш –

темряву ночі швидко проганяєш.

Коли промінно сяєш - Атоне - весь день,

дві землі¹ в акордах - тобі - похвальних пісень.

Із світанням люди побожно зносять руки,

потім цілий день працюють в мирі без принуки.

Рогата худоба пасеться і відпочиває,

всі дерева ростуть, кожна квітка розцвітає.

А пташата над землею в'юнко злітають,

зносять крильця до тебе, піснями прославляють.

Підстрибують овечки, йдучи легкою ходою,

комашки злітають. Усе живе радіє тобою!

У твоєму сяйві пливуть човна на плесах вод.

На дорогах повозки, в поспіху йде пішоход.

Твоє проміння пронизує море аж до дна.

До тебе, над хвилями вод, вискакує в'юнка рибка мала.

В утробі жінки оживляєш дитя-людину.

Насіння життя ти вложив у мужчину.

Синові, в тілі мами посилаєш життя,

в її утробі виплекує його ласка твоя.

У день народин - відкриваєш дитині уста,

даєш їй спроможність щоб говорити могла.

Вдихаєш свій віддих у все, що на світ прийшло,

аби кожне життя тобою сповнене було.

Боже! Які ж багатогранні є Твої діла,

їх збагнути не може наше на землі життя.

Ти Єдиний!

А люди й звірята великі й малі –

що літають в повітрю й ходять по землі;

Сирія, Нубія й Єгипту земля є

одна

велика

сім'я!

Кожній людині на землі ти дав місце своє,

щоб мала право заявити: - ось це є моє!

Ти поділив і все роздав, що для життя конечне,

щоб мова людини і її буття було безпечне.

Ти приказуєш Нілеві води розливати,

щоб твій нарід в достатку міг проживати.

Ти є паном кожного дому! Ти й сходиш для тих,

що нікчемна нестійкість проживає в них...

І їм ти посилаєш, що потрібне для життя.

Також і в небі зробила Ніль рука твоя,

щоб він падав на землю - морем розливався,

щоб на полях людям урожай удався.

О, неперевершені твої діла, вічний Боже!

Без тебе ніхто й ніщо жити не може.

І для чужих є води на небі -

для дво- і чотироногих, хто є лиш в потребі.

Та Ніль пливе з долини нашої землі.

Квітучим городам жити - помагають промені Твої:

як ти сходиш - ростуть,

Тобою живуть.

Ти робиш пори року, щоб в них сповнялись Твої діла,

Щоб в кожний час оживала природи краса.

Зимою прохолоджуєш, в літі теплом огріваєш.

За обрій заходиш, у світанні вертаєш.

Цілий день Ти в сяйві сонця - життєдайний Атоне,

доки краса Твоя за обрій не потоне.

Все, що гарне, має вигляд Твоєї краси:

міста, села, ріки, дороги, поля і ліси.

В захопленні дивляться очі на діла Твої.

Ти, Атоне, є паном наших днів на землі.

Ти є в моїм серці,

Крім тебе одного –

воно нікого не знає.

Свого сина

Ахнатона -

хай Твоя ласка зберігає.

Твоя могутня сила й мудрість у моїх думках.

Увесь світ і твоє створіння у твоїх руках.

Із Твоїм сходом все оживає,

із заходом все завмирає.

Люди працюють, дивлячись на твою красу.

Коли ж заходиш за обрій - спиняють працю свою.

Твоя вічність не має початку, ані кінця!

Мене, Твого сина - зробила рука Твоя,

мене короля,

того, що в правді живе –

Ахнатона, що житиме все...

І над королевою двох земель Єгипту –

коханою дружиною моєю, Нефертіті,

що Ти зробив її найкращою у світі,

зійшло благословення Твоє -

щоб вона жила й процвітала все!

Переклад Ірини Дибко

Гімн Ахнатона

В темряві світ, мов мертвий.

Кожний лев виходить зі свого сховища.

Всі вужі кусають. Темрява володіє.

Як Ти сходиш із-за обрію, темрява щезає,

тоді по цілому світі, всі працюють.

Всі дерева і кущі ростуть... пташки літають.

Мов у танку, стрибають овечки.

Кораблі пливуть під струю й зі струєю води...

В ріках риби вистрибують до Тебе.

Твоє проміння проходить в глибину моря.

Які багатогранні Твої діла!

Ти сотворив землю на своє бажання,

і людину, і всі звірята, і все, що на землі.

Ти сотворив Ніль у небі,

щоб з нього спадали води на гори і на поля.

Ніль є в небі для всіх, і чужинців,

і кожної звірини, худоби в усіх країнах.

Ти сотворюєш пори року.

Ти сотворив небо в далекій віддалі.

З нього сходиш, аби світити

і повертаєшся до нього.

Цілий світ є у Твоїх руках таким,

як Ти сотворив його.

Коли Ти сходиш, усе живе,

як заходиш - усе завмирає.

Тобою людина живе!

Переклад Ірини Дибко

______________­______________­___

¹ Дві землі - це долішня й горішня частина Єгипту.