І. Франко. Вавилонські гимни й молитви (Фрагменти) - ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОГО ЄГИПТУ І ДВОРІЧЧЯ

І. Франко. Вавилонські гимни й молитви (Фрагменти) - ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОГО ЄГИПТУ І ДВОРІЧЧЯ

Вступ

Отся праця має задачу познайомити наших читачів із ліричною поезією релігійного змісту найстаршого культурного племені людського роду, вавілонців і ассірійців. Ся поезія, що стала доступна новочасній цивілізованій людськості тільки завдяки науковим відкриттям та дослідам другої половини XIX в., важна також для нас, українців, не тільки сама собою, як продукт прастарої цивілізації далекого від нас і чужого нам народу, але головно тим, що в ній мусимо бачити джерело того релігійного духу, який сплодив староєврейське письменство, доховане до наших часів у т(ак) зв(аних) біблійних книгах Старого завіту, а спеціально його поетичну часть, репрезентовану збіркою гімнів і молитов, що має назву "Псалтир" і якої авторство пізніша єврейська традиція приписала староєврейському цареві Давидові. Ся книжка мала величезний вплив на сформування того релігійного культу, що на єврейській основі виріс у могутнє дерево християнства, і в перекладі на церковнослов'янську мову мала також значний вплив на сформування душі українського народу.

Основою сеї праці служать головно студії німецьких ассіріологів, а власне монахійського процесора) Фріца Гоммеля1, проф. Генріха Ціммерна2 та Оттона Вебера3, у яких зведено досліди й відкриття цілої генерації європейських учених та подано в німецьких дослівних перекладах тексти, яких вибір подаю тут у перекладі на нашу мову з відповідними поясненнями.

Порядкуючи матеріал відповідно до його змісту, трохи інакше, як його подають згадані німецькі вчені, я ділю зміст отсеї праці на чотири розділи. Власне в першому розділі п(ід) з(аголовком) "Сумерійці й семіти" подаю за Фр. Гоммелем огляд двох первісних рас, що зложилися на витворення вавілоно-ассірійської культури, і даю в перекладі зразки спеціально сумерійського письменства; в другім розділі п(ід) з(аголовком) "Написи вавілонських царів" подаю у перекладі ті написи, які, крім історичної, мають також релігійну та літературну вартість; у третім розділі йдуть "Молитви-заклинання", а в четвертім - "Покаянні молитви". Із багатих збірок молитовного матеріалу вавілонців та ассірійців я пропускаю спеціальні заклинання та ворожби тому, що вони звичайно не мають літературної вартості.

Написи вавилонських царів

7. Войовниче, драконе дикий,

Що жадного супірника не маєш!

О Нінгірсу, що в глубині живеш,

Що в місті Ніппурі князюєш!

Войовниче, які твої веліня

Повинен вірно я сповняти?

О Нінгірсу, тобі я храм збудую,

Твої всі сповню постанови.

Твоя сестра й дочка, яку ти

У місті Еріду породив,

Та, що жінкам нараджує приличие,

Богам будущину віщує,

Моя богиня Ніна і сестра

Сірара-Сурітта героя

Нехай у човен сей святий

Своєю виступить ногою!

О пані, владнице судьби,

Що небу й землям долю судиш,

Нінту, мати всіх богів,

Даруй цареви Гудеї,

Що храм сей збудував,

Щасливі, довгіі літа!

12. Згадай про Вавилон, о боже,

Який у гніві серця твого

Ти зруйнувати допустив!

На Есагіль, твій царський дім,

Ти голову свою направ,

Зверни лице своє!

На місто те поглянь,

Яке покинув ти,

Аби замешкати у іншім місці,

Аке тобі припало до вподоби!

Дай, пане всіх богів,

Дай, Мардуче, мені

Наказ до подорожі в Вавилон!

На твій наказ високий,

На твій наказ незмінний

Най вийде мій похід у Есагіль!4

Молитви й заклинання

20. Подяка царя Небукаднецара II. Мардукови.

Величати му твоє божество,

Возвіщати му владу твою,

Возхвалю твою силу, мій боже,

І потузі твоїй мій поклін.

Милосердний бог Мардук великий,

І поблизу прихильність його,

Прихилює царю своє вухо,

Свою ласку показує він.

Заспокоїв він серце цареве,

Милосердєм сповнив ся увесь,

І приняв він цареве благане,

Похилив свою шию у низ.

Улягло ся його пересердє

І прихильність у нім залягла.

Еляіт, що його не боявся

І для божества чести не мав,

На його божественну величність

Богохульні наруги здіймав,

Той почув божу зброю на собі,

Що гординю його підтяла.

Вавилона володар великий

Розігнав його військо у прах,

Не зломав Елямітову силу

І під ноги свої постелив.5

22. Молитва Небукаднецара II. до бога Небо.

О, небо, православний сину Мардука,

Високий повновласниче,

Доброподібний і улюблений,

Глянь ласкаво на діло рук моїх!

Даруй мені богато літ прожити,

Потомства много полишити,

Дай твердість мойому престолови царському,

Мені ж на ньому довго жити!

Дай силу побідити ворогів,

Краї ворожі здобувати!

На твоїй таблиці незмінній.

Що встановля землі та неба межі,

Впиши днів моїх довжину,

Впиши потомности на память!

І перед Мардуком, царем землі й небес,

Перед вітцем, що породив тебе,

Зроби приємними мої діла,

Промов за мною слово:

"Небукаднецар справді цар всещедрий" –

Отак промов за мене6.

22. Гимн до найвисшого бога.

Господи, володарю поміж богами,

Один Всевишній на землі і в небі,

Отче, світило, господи, боже Аншаре,

Володарю поміж богами!

Отче, світило, великий боже Ану,

Володарю поміж богами!

Отче, світило, пане міста Ура,

Володарю поміж богами!

Отче, світило, пане Егіш-Шіргаля,

Володарю поміж богами!

Отче, світило, блискучий пане діядеми,

Володарю поміж богами!

Отче, світило, царю над царями,

Володарю поміж богами!

Отче, світило, що в поважній ризі ходиш,

Володарю поміж богами!

Бугаю сильний, молодий з потужними рогами,

Прекрасної будови, ти роскішний, повновидий,

Із лазуревою твоєю бородою.

Ти овоч, що родив ся сам від себе,

Високий ростом і на вид прегарний,

Якого бачити ніколи нам не досить.

Ти матірній живіт, що родить все,

В живих істотах поміщає

Осідок свій блискучий!

Ти отче милосердний і ласкавий,

Що краю нашого ціле житє

В руці своїй держиш,

О пане, божество твоє немов далеке небо,

Як море те широкеє, що жахом нас сповняє.

Ти землю сотворив і храми оснував

І іменами їх пойменував.

Отче, родителю богів і нас людей,

Що нас навчив оселі будувати

І жертви у храмах складати.

На королівство ти покликаєш,

Скиптри царям уділяєш,

І на далекі будущії дні Долю усім призначаєш.

Ти воєводо могутній, якого нутро

Жаден з богів не прогляне!

Ти побігущий, прудкий,

Якого коліна не знають утоми!

Шлях отвираєш богам, твоїм дітям,

Шлях, що з основи небес

Повних блиску провадить.

Ти відчиняєш небеснії двері,

Світло всім людям даєш,

Отче і творче всіх творів,

Що на живучеє все призираєш,

І про його теж удержанє дбаєш

Пане наш, ти що рішаєш про небо і землю,

Наказів твоїх не змінить ніхто.

Ти держиш воду й огонь

І провадиш усі животвори,

Хто між богами рівняти ся може з тобою?

Хто в небі найвисший?

Ти, милостивий, Всевишній!

А на землі хто найвисший?

Ти лиш один, ти Всевишній!

Твоє слово, коли пронесе ся у небі воно,

Всі небесні боги упадають на лиця;

Твоє слово, коли на землі пронесе ся воно,

Усі земні боги упадають на землю;

Твоє слово, коли пронесе ся мов буря в горі,

Дає людям плоди на поживу й напій;

Твоє слово, коли іззіллєть ся на землю дощем,

Викликає всю зелень на ній

Твоє слово дає товщ отарам, стайням,

Дає розплід усім животворам.

Твоє слово породжує правду,

Правосудє держить між людьми,

Аби люди по правді жили.

Твоє слово, се теж що далекеє небо,

Підземеллє закрите, якого

Дослідити не може ніхто.

Твоє слово, хто може збагнути його

І рівнею зробить ся тобі?

О господи, в небі пануєш без рівні

І на землі між царями й богами,

Твоїми дітьми та братами

Не найдеться супірник тобі!

Царю царів, превисокий,

Проти волі твоєї не стане ніхто,

Ані божеством стане бог

Не зрівняється з тобою.

Куди ласкаво поглянеш оком

Вислухана там бува молитва;

І де ласкаво простягаєш руку,

Там упавшого ти підіймаєш.

Господи, божі й людськії діла

На землі і на небі ведеш до добра.

Поглянь же ласкою своєю на свій храм,

І ласково поглянь на город твій!

На город Ур ти ласково поглянь,

І Егіш-Шіргаль ласкою своєю вкрий!7

28. Шамаше, пане правосудя,

Ададе, пане ворожби,

Вам приношу, вам присвячаю

Дитя газелі сивоокої.

В степу її родила мати.

Степ розіслав над ними

Свою привітну тінь;

Степ годував її, як батько,

Кормило поле наче мати.

Коли побачив її Адад хоробрий,

Спустив на неї дощ з кінця землі;

Від нього стала виростати зелень,

Почали кільчить ся насіння

Всім звірям на поживу.

Зіля спасала вона на степу,

Пила воду з пречистих джерел.

Шамаше й Ададе, згляньте, блаженнії,

Жертву прийміте мою!

В моїм благаню, рук підійманю,

У всьому, що чиню, про що запитаю,

У всьому, що богам присвячую,

Хай буде правота!8

29. Шамаше, пане неба й землі,

Впоряднику того, що в низу і в горі,

Шамаше, ти що в руці маєш силу

Мертвого оживити,

Звязаного увільнити!

Судіє непідкупний,

Творче порядку між людьми,

Високий нащадку

Пана блискучого сходу,

Могутній, величній сину,

Світло країв і землі,

Творче всього на землі і на небі,

Шамаше, боже святий,

Здійми з мене окови заклятя

Увільни з духової неволі!9

30. Шамаше, боже, коли ти виходищ

Із за високої гори,

Із за гори, з якої течуть жерела,

Із дуль-Азага, де доля кується,

Де небо сходить ся з землею, -

Коли виходиш з глубини небес,

То всі боги великі Входять на суд перед тебе.

Всі люди й народи чекають на тебе,

Всі звірі, всі четвероногі,

Що бігають по землі,

Чекають твойого великого світла,

До нього звертають всі очі свої.

Шамаше мудрий, високий,

Ти сам собі у всьому порадник,

Сам собі рішитель найвисший,

Сам судя неба й землі.

Здійми з мене окови заклятя

Увільни з духової неволі!10

31. Пане, просвітителю тьми

Що темне лице відкриваєш,

О боже милосердний,

Що простуєш похилих,

Що хорониш слабих!

На твоє світло ждуть боги великі,

Ануннаки11 всі враз

Вдивляються в лице твоє.

Ти звів до купи всі народи

В один язик мов жививну одну.

Піднесеним лицем глядять вони

На соняшнеє світло;

Коли ти станеш перед ними,

Панує радість, оклики веселі чуть скрізь.

Ти світло світа,

Найдальших неба окраїн,

Ти стяг широкої землі!

На тебе з радістю глядять

Людей незлічені громади.12

33. Добре благати тебе,

Бо слух твій прихильний,

Твій погляд, - вислуханє просьби,

Твій вислов - просвітліле.

Змилуйся наді мною, Іштаро,

Звісти мені добрії дні!

Поглянь на мене довірливо,

Прийми всі благання мої!

Коли піду за твоїми слідами,

Хай буде безпечний мій хід;

Коли вчеплю ся за твій пояс,

Хай веселить ся душа моя!

Коли носити му твоє ярмо,

Зроби, щоб легке було воно;

Коли дожидати му голови своєї,

Схили її до мене!

Коли на блиск твій зверну увагу,

Хай знайду послух і ласку твою;

Коли зирну на світло, що сяє від тебе,

Нехай просвітліє лице моє!

Коли шукати му власти твоєї,

Нехай житє моє буде спасенне!

Зішли мені духа свого, охоронця,

Щоб передо мною стояв!

Нехай він ходить слід у слід за мною,

Хай генієм буде моїм!

Поводженє з твоєї правої руки

Бажаю я дістати;

Добро з твоєї лівої руки

Нехай зійде до мене!

Промов до мене, що мою ти мову чула!

Слова, якими я тебе благала,

Нехай знайдуть у тебе послух!

В здоровлю й радости води мене день в день

Даруй мені богато днів прожити,

Даруй житє щасливе й довге!

Дай, щоб була я здорова й весела,

Щоб твоє божество чтила;

Дай, щоб усе мені сталося

По мойому благаню!

Небо нехай веселиться тобою,

Радісно хай грає тобі глибінь водяна!

Всесвітні боги хай тобі честь віддають,

Великі боги нехай серце твоє веселять!13

37. Боже мій, пане,

Що сотворив імя моє,

Ти, що держиш житє моє,

Що дав повстати сімени мойому,

Мій боже сердитий,

Заспокій своє серце!

Моя богине сердита,

Приверни ся до мене!

Хто знає, о боже, житло твоє?

Твоєї блискучої оселі,

Житла твойого не бачив я ніколи.

Як поле пустеє

Огорнений я сумом,

Коли ти, боже, не глядиш на мене.

Оберни до мене карк свій

Ти, що сердиш ся на мене!

Прихили лице своє

До препишної божественної страви,

Оливи й звірячого товщу!

Нехай уста твої

Смакують що найліпше!

Розкажи лише, і станеться;

Повели святими своїми устами,

І діла мої підуть до ладу!

Відсторони від мене всі лихі познаки,

Щоб знайшов я охорону в тобі!

Призначі мені в житю мойому долю,14

Щоб я довго жив, даруй мені житє!

38. Тебе благаю, пані над панями,

Богине над богинями, Іштаро,

Царице всіх храмів святих,

Провіднице людей!

Ірніні, величаю я тебе,

Між духами небесними найбільша!

Ти всесильна, ти володарка!

Превисоке нам ім’я твоє!

Ти світло неба і землі,

Могутня дочка;

Ти носиш зброю, проводиш у бою,

Ти накази всі видаєш.

Ти ходиш у царській короні,

О пані препишна в величності твоїй;

Вельможна між всіма богами.

Ти зоре нарікань,

Що до бою доводить і згідних братів

І роз’єднане вносить між щирих друзів.

О пані боєвища,

Що розвалює гори,

Гушеа воружена до бою,

Одягнена страхом.

Ти твориш суди і розправи,

Закони на небі й землі;

Каплиці, храми і доми і комори

Чекають на тебе усі.

Де не голосне твоє ім’я,

Де не важкі закони твої?

Де не виставляють твоїх ікон,

Не будують для тебе кімнат?

Де не знають величі твоєї

І твоєї висоти не чтять?

Ану, Бель і Еа піднесли тебе,

Звеличили власть твою поміж богами,

Поставили тебе над Ігігів усіх,

Дали тобі становище всевишнє.

При згадці імені твойого

Трясеться небо і земля,

Трясуть ся всі боги небесні

І Ануннаки всі дрожать.

Я кричу до тебе похилий, зітхаючи,

Слуга твій, знесилений болем,

Глянь на мене, о пані моя!

Прийми те зітханє моє!

Глянь на мене з довірєм і ласкою,

Не згордуй на благане моє!

"Доки-ж того!" - скажи таке слово!

І хай серце змягчиться твоє!

Доки буде те тіло нужденне моє

У негодах і тривозі гнуться?

"Доки-ж серце болюче моє

Обтяжать будуть сльози й зітханя?

Доки тая стражденна утроба моя

Мо терпіти у скруті й знесилю?

"Доки сей напастований дім мій

Мо лунати жалями й риданєм?

Доки душа моя мусить кормитися

Слезами й зітханєм?

Ірніні богине, скаженая львице,

Заспокій же ти серце своє!

Ти дикий воле сердитий,

Умякши пересердє своє!

Хай твої добротливії очи

На мене звернуть ся хоч раз!

Своїм ясним лицем благосклонно

Глянь на мене хоч раз, хоч раз!

Прогони чари, лихеє, наслане

Із мойого тіла тепер!

Дай, щоб преяснеє світло твоє

Я бачив і в тьмі не помер!

Доки, володарко моя,

Гонити муть мене противники мої,

Клеветами та неправдами

Кувати муть на мене зло?

Доки ворог, гонитель мій,

Чатувати ме на мене, о пані?

Доки нужденний каліка той

Знущатиметь ся наді мною?

Недужі поздоровіли, а я занедужав!

Слабі поміцніли, а я ослаб;

Хвилюю ся, мов повінь злим вітром бита,

Моє серце треплеться, як пташка небесна!

Я воркую як голуб день і ніч

Я пригноблений і плачу в муках;

Моя душа наболіла терпінєм.

Що-ж я вчинив, мій боже й богине моя?

Чи я вас не боявся й за те мені се?

Найшла на мене неміч та хвороба,

Найшла руїна та тяжка утрата,

Найшла нужда, відвернене лиця

І гніву повна міра.

Завзяте, стеклість, гнів

Від людей і богів,

Понурії дні проживав я, о пані моя,

І темні місяці й роки нещастя.

Надо мною пройшов, о богине моя,

Тяжкий засуд насилля і скрути;

Страшний заколот так затуманив мене,

Що волів би й живим я не бути.

Мій спустошено дім, мій зруйновано храм.

Понад моїм житлом, на розвалинах брам

І над полем моїм сіра пустка лягла;

А мій бог знать на иншеє місце якесь

Обличе своє обернув.

Розвязав ся мій рід, а мурований пліт

Біля мого двора розвалив ся, рухнув.

Мої очі до тебе звертають ся, пані,

Мої уши напружені - чути тебе.

Я до тебе підношу благаня свої:

Здійми з мене закляте важке!

Прости мені вину мою,

Мій злочин, проступок і гріх пусти в непамять!

Змажи повинності мої,

Прийми моє зітханє!

Облекши мої груди, богине,

Дай підпору в недолі мені;

Поведи мої кроки на праву дорогу,

Щоб весело й свобідно я йшов між живими

Розкажи й нехай на розказ твій

Сердитий бог обернеться до мене,

А богиню, що гнів свій на мене поклала,

Приверни ти до мене назад!

Моя чорна кадильниця, димом закурена,

Хай заясніє від жару нового;

Мій смолоскип, що згас у недолі,

Нехай запалає на ново!

Мій розсипаний рід хай збереся назад,

Хай поширшає знов і подвірє моє!

І стайні мої хай оживлять ся на ново,

Нехай верне добро все моє!

Прийми сей мій доземний поклін

І молитву мою ти з’уваж!

Глянь на мене прихильно, богине моя,

Не знехтуй се благане моє!

Доки-ж, пані моя, будеш сердить ся ти,

Відвертати від мене обличє своє?

Доки-ж, пані моя, мені двигать твій гнів?

Доки злить ся на мене твій дух?

Оберни знов лице, що колись відвернула,

Слово ласки до мене промов!

Наче лід на воді, що розтає весною,

Хай розтає завзяте твоє!

Бо ти велика, превисока,

Всі животвори, всі чорноголові,

Всі люди корять ся власти твоїй.

Справи мужів у судах і правах

Розсуджуєш ти лише, ти!

На побитих та зневажених

Ізглядаєшся ти лише, ти,

І даєш їм відзискати право.

Як довга ти, пані небес і землі,

Пастирко людей недоумних;

Як довга ти, пані Еанни святої,

Препишної скарбівні божих ласк!

Як довга ти, пані, з ногами невтомними,

Якої коліна утоми не знають;

Як довга ти, пані всіх боїв кровавих,

Володарко війн і борні!

Величия, скажена поміж Ігігами,

Ти, що усмиряєш сердитих богів,

Могутня також над князями,

Відбираєш кормила в царів.

Відмикаєш запори невільних жінок,

Підносиш одних, а скидаєш других;

О Іштаро, богине могуча,

Як велика могутність твоя!

Ти світило блискуче небес і землі,

Ти огнище всіх людських осель,

У непоборнім нападі сердита,

У бою страшенно міцна.

На ворогів запалюєш головню,

І знищене наносиш воякам!

О бунтівнице велика, Ішатро,

Що до бою громадиш ряди!

Дай ворогів моїх всіх потоптать,

Так як землю сю топту ось тут;

І ненависних моїх усіх повали,

Щоб упали під ноги мої!

Хай молитва моя і благане моє

Донесе ся до тебе, богине!

Нехай ласка твоя й милосерде твоє

Знов до мене прилине!

Ті, що стрінуть мене на шляху,

Хай ім’я твоє возвеличають!

Я-ж між чорноголовими всіми твою

Власть і божеську міць восхвалю.

Так, велична Іштара!

Так, Іштара цариця!

Моя пані величия над всіх,

Моя пані - цариця над всіх!

Ірніні, могутня Зінова дочка,

Не має рівної собі.15

39. Іштара мовить

Виступаю, щоб віщі знаки вам давать,

Виступаю, в моїм совершенстві до вас.

Серед радісних окликів - се слава моя, -

Я богиня приходжу до вас.

Я Іштара, богиня вечера.

Я Іштара, богиня ранку раннього.

Іштара, що неба блискучого

Заклепи відмикає - се слава моя.

Небо гасне, коли я повелю,

І земля дрожить - се слава моя.

Небесная тама загорається світлом;

По всіх краях ім’я моє ясніє –

Се слава моя.

Царицю небес хай голосять

В горі і в низу - се слава моя.

Гори високі я звалюю в низ –

Се слава моя.

Я мур високий тих гір,

Я їх запора велика –

Се слава моя.1

Покаянні молитви

45. Наріканє на світове безладе

О пане краю, Велю непорушний,

Чи довго ще не ворухнеть ся в тебе серце?

О Велю отче, глянь своїми ти очима!

Чи довго ще вони не віднайдуть спокою?

Ти, що сукном закрив голову свою, ч. д. щ.?

Ти, що карк свій кладеш на лоно своє, ч. д. щ.?

Ти, що серце своє наче бочку заднив, ч. д. щ.?

Могутній, що пальцями уши свої заткав, ч. д. щ.?

О Белю отче, знемогли ся всі люди;

Вони зруйновані, о пане сего краю!

Вівця відпихає від себе ягня,

Коза відпихає козиня.

Чи довго ще в твойому вірному місті

Відкидатиме рідная мати

Своє народжене дитя?

Жона героя, молодая доня

Відтручати дитину свою?

Чи довго ще жінка відтручатиме мужа?

О Белю отче, небо й земля

Прийшли в безладдє,

Бо світла немає.

О пане краю, сонце блискуче

Над краєм нашим не сяє.

О Белю отче, місяць не сходить

Над краєм нашим блискучий.

О Белю отче, коли кликнув ти

У середину краю,

Вмертвив ти всіх людей у середині.

О пане краю, коли кликнув ти

Поза його границі,

Вмертвив ти за границями усіх.

Коли гукнув ти понад долини,

Усі долини кровю підплили;

Коли гукнув ти у нутро краю,

Все воно стало руїною могили17.

Переклад І. Франка

______________­______________­_____

1 Dr. Fritz Hommel, Geschichte Babyloniens und Assyriens. Berlin, 1885, поміщена в серії: Wilhelm Опеке n, Allgemeine Geschichte in Einzeldarstellungen, Erste Hauptabtheilung, zweiter Theil.

2 Dr. Heinrich Zimmern, Babylonische Hymnen und Gebete in Auswahl. Leipzig, 1905, у серії: Das alte Orient. Gemeinverstand- li.che Darsteilungen, 7. Jahrgang, Heft 3.

3 Otto Weber, Die Ljteratur der Babylonier und Assyrier, Leipzig, 1907.

4 O. Weber op. cit. - C. 127-128

5 Zimmern, op. cit. - Ст. 7. Weber op. cit. - C. 126.

6 Zimmern, op. cit. - C. 9.

7 Zimmern, op. cit. - С. 11 -12. Weber, op. cit. - C. 129-131.

8 Zimmern. -C. 13.

9 Zimmern. - C. 14.

10 Zimmern. - С. 14-15

11 3емні або водяні духи.

12 Zimmern, op. cit. - С. 15.

13 Zimmern, op. cit. - С. 16.

14 Zimmern, op. cit. - C. 19.

15 Zimmern, op. cit. - С. 19-22.

16 Zimmern, op. cit. - С. 22.

17 Zimmem, op. cit. - С. 31.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.