О. Білецький. Безсмертна поема грузинського народу - ЛІТЕРАТУРА ЗАКАВКАЗЗЯ

О. Білецький. Безсмертна поема грузинського народу - ЛІТЕРАТУРА ЗАКАВКАЗЗЯ

До Великої Жовтневої Соціалістичної Революції про існування Шота Руставелі і його безсмертної поеми на Україні і в Росії знали лише одиниці. Адже для російських шовіністів епохи царизму Грузія була "тільки мізерною частиною великої єдиної Роси". Вивчати її, правда, рекомендувалось: "без знання власного господарства не можна бути хорошим господарем". Але господар, на самому ділі, був нікудишній. Вивчення йшло мляво й скудні результати його не пускалися ні в яку справу.

Наприкінці 70-х років XIX віку закинутий на Кавказ український письменник О.О. Навроцький взявся був перекладати з грузинської поему Руставелі. Але друкування перекладів українською мовою уже присікалося цензурою. Завдання, до того було не по силах скромному літературному обдарованню, і переклад був залишений на самому початку.

Днями вийшов з друку повний український переклад поеми, зроблений Миколою Бажаном. Є кілька російських перекладів і перекладів іншими мовами народів Союзу. Кожний з нас - від школяра до ученого спеціаліста - учасник радісної події в історії грузинської культури. А для того, щоб свідомо поставитись до цієї події, свідомо в ній брати участь, всі повинні знати, чому ми відзначаємо ювілейну дату такого далекого від нас за часом поета.

Зміст поеми в загальних рисах знайомий нашим читачам. Ви відкриваєте книгу й на перших порах вам здається, що поет уносить вас у світ чарівної казки. Поема грузинська, а дія відбувається за тридев'ять земель - в Аравії, в Індії, в якомусь невизначеному царстві морів, ім'я якому Гуланшаро, в Каджетії, фортеці на високій і довгій скелі, яка знаходиться десь на краю світу.

Дійові особи поеми - невимовної краси юнаки й дівчата, про яких "ні в казці сказати, ні пером описати". Краса героїнь така ж безмірна, як і відвага героїв. А коли вони плачуть, то з очей їхніх проливаються потоки, озера, цілі моря сліз. Зв'язані вони один з одним любов'ю - натхненною, чистою і постійною. А герої зв'язані один з одним дружбою. Дружба ця непорушна: "коли дружба зробила нас братами, ми не повинні боятися ні страждань, ні смерті", - говорить один з героїв.

Головні особи поеми: Автанділ, молодий воєначальник арабського царя Ростевана і Таріел, індійський царевич, названий син царя Фарсадана. Автанділ любить царську дочку Тінатін і любимий нею. Таріел також любить Нестан-Дареджан, дочку царя Фарсадана, але гіркі обставини розлучили коханих. Відчай Таріела, довгі й марні розшуки любої, допомога, подана йому в цьому ділі Автанділом, і щасливе закінчення після ряду різноманітних пригод - ось основний стрижень дії поеми.

Автанділ і Таріел, кінець-кінцем, відшукують Нестан-Дареджан, викрадену злими "каджами" - напівлюдьми, напівдемонами, беруть приступом фортецю на дикій скелі, де в полоні у каджів томиться красуня, і відзначають свою перемогу і весілля щедрими милостями підданим. "Милість їхня падала на підданих так само рівно, як сніг падає на землю". У щедротах, як і у всьому іншому, герої не знають меж, керуючись мудрим правилом самого автора: "що роздане тобою - те твоє, що сховане - те втрачене".

Ця казка розказана дивною своїм багатством і звучністю мовою, що рясніє образами, влучними висловами, різноманітними порівняннями. Кожна з П'ятидесяти поем написана чотиривіршниками, з одною, чотири рази повторюваною римою. Крім цих співзвучних кінців вірша, майже в кожному вірші слова підібрані так, що їхні звуки складались гармонійно: вірші багаті на алітерацію (співзвучність приголосних), на асонанси. Передати це в перекладі, розуміється, трудно і кожний з перекладачів у своїй передмові скаржиться, що йому не вдалося цілком подолати труднощів: старий майстер художнього слова не знайшов собі суперника по силі.

Однак, головна цінність поеми полягає не лише в мистецтві сюжетної вигадки. Руставелі навряд чи вигадував своїх героїв і їхні пригоди. Майже доведено, що і герої і пригоди він знайшов у грузинській народній творчості, у фольклорі. Поема виросла на фольклорній основі, подібно багатьом іншим творам світової літератури, подібно "Прометеєві" Есхіла, "Фаустові" Гете, багатьом творам Пушкіна. У Грузії досі існує цілий цикл народних оповідей про Таріела ("Таріеліані"). Виросши з них, поема Руставелі потім сама зробила на них вплив. Створене народом і створене поетом потім переплелося одне з одним, і в цьому переплетенні продовжує жити до наших днів.

Видатна художня майстерність поеми безперечна. Руставелі зобов'язаний тут своєму генієві. Але він учився майстерності і у своїх найближчих попередників і старших сучасників - авторів хвальних од і героїчних поем віршами і прозою. Деяких він називає прямо, в кінці своєї поеми: це поети ХІ-ХІІ ст. Мосе Хонлі, Шавтелі, Саргіс Тмогвелі. Руставелі вчився у них, заміняючи ходульність і високопарність мови своїх учителів піднесеною простотою, сміло вводячи в ужиток народні вислови, встановлюючи нові віршові розміри, якими до нього ніхто не писав.

І ще вчився Руставелі у великих поетів Ірана, найближчого сусіди Грузії. З них у першу чергу має бути названий геніальний Фердоусі, творець відомої і у нас "Шах-Наме". Любовні пригоди героїв, їхні мандрівки по різних країнах, листи з повчаннями, які пишуть один до одного дійові особи, порівняння героїв з багатирем Рустемом, подвиги якого оспівує Фердоусі, і інші деталі показують, що автор "Витязя в тигровій шкурі" добре знав іранську поезію, частково користувався нею. Існувала думка, основана на словах самого поета у вступі, що вся "Венхіс Ткаосані" - переказ якогось іранського оригіналу. Але за 750 років, що минули з часу життя Руставелі, цього мнимого оригіналу ніхто вказати не міг.

З неменшим правом можна було б зіставляти твір Руставелі з візантійськими поемами-романами ХІІ-ХІІІ ст. В одному з них - романі про Лівістр і Родамна ми знайдемо і двох витязів, які присягають один одному в непорушній дружбі, і довгі розшуки любимої, розлученої з коханим чаклунськими чарами, і подібні до руставелівських способи опису зовнішності, описи природи. За переказом, Руставелі був у Візантії, вчився в грецьких школах, читав Гомера, Платона і грецькою мовою, звісно, володів досконало.

Можна брати для порівняння з поемою Руставелі й західноєвропейські літератури, де якраз в цей час, на рубежі XII і XIII сторічь, на зміну старій військово-героїчній епопеї приходить любовно-героїчна поема, так званий, "рицарський роман", який оспівує фатальну любов Трістана і Ізольди, віддане служіння рицаря Ланселота дамі його серця Дженеврі, розшуки рицарем Парсіфалем таємничого замку святого Грааля.

Риси подібності знайдуться. Але риси відмінності цікавіші й повчальніші. Поема Руставелі відображає, звісно, феодальні стосунки. Поза ними автор не мислить людського суспільства. Правда, в межах цих стосунків автор рекомендує правлячому класові допомагати бідним і навіть звільняти рабів. Але коли, в поемі, рабам пропонують волю, вони відмовляються від неї через любов до панів. Закон васальної вірності панує у стосунках героїв до їх повелителів (царів). Але головне в поемі не в цих феодальних стосунках.

Вище закону феодальної вірності - закон любові, ради якої герої йдуть воювати в далекі землі, перепливають моря, перемагають неподоланного ворога. І поети Сходу зображували любов: іранський поет Нізамі оспівав любовну пару Лейлі і Меджнуна (уривки цієї поеми перекладені російської мовою). Але любов Меджнуна - недуга, божевілля, а його кохана - Лейлі, пасивно підкорена нещасному збігові обставин, яка не має власної волі, нездібна ні на який протест героїня. Це повна протилежність героїням Руставелі, в яких вперше, мабуть, в європейській літературі оспівується і утверджується повноцінність жіночої особи і її рівність чоловічій. "Породження лева всеодно лишається левом, якої б статі воно не було", - говорить автор. Тінатін і Нестан-Дареджан не схожі і на тих "дам", яким "служать" рицарі західних романів. Там, наприклад, в романах знаменитого французького поета XII віку Кретьєна де Труа любов подана як мистецтво, як "добродійність", що має свої правила, як має їх рицарство. "Дама" цих романів - істота примхлива, несправедлива; вона весь час примушує закоханого пам'ятати, що при найменшій помилці проти кодексу любові він її втратить навіки.

У Руставелі любов - це почуття, яке бурхливо, але цілком природно виникає, яке не знає інших законів, крім вимоги щирості, сили, повноти і піднесеності почуття. Це земне, могутнє і палке почуття. Жіночі персонажі в грузинській поемі не поступаються перед чоловічими в активності. Ця риса, безперечно навіяна поетові оточуючою дійсністю. Перед ним стояв, передусім, образ діяльної, обдарованої організаторськими здібностями цариці Тамар, а потім і образи інших історичних жінок Грузії XII віку, які укладали договори з сусідніми країнами, умиротворяли сильним словом виникаючі суперечки, які вміли в трудних обставинах виявити і енергію, й ініціативу.

У ставленні до жінки у героїв Руставелі є шанобливість, але немає і сліду тієї вдаваності, обов'язкової пози, яка неминуча у західноєвропейському рицарському "культі дами". Щирість - це взагалі характерна риса героїв поеми. Вони можуть пускатися на військові хитрощі. Але всяка двоєдушність їм органічно чужа. Чесність, безстрашність, благородство - ось характерні риси Автанділа і Таріела - "рицарів" у більш повному значенні цього слова, ніж багато рицарів західноєвропейських романів і західних історичних хронік.

У цих грузинських рицарів є іще одна відміна від їхніх західних братів. Західне рицарство складалося і розвивалося під впливом середньовічної католицької церкви. Як раз в ту епоху, коли родився і жив Руставелі, Західна Європа опоряджувала, так звані, "хрестові походи" - військово-грабіжницькі експедиції на Схід, що коштували, як відомо, величезних жертв і перетворювались в ряд жахливих погромів населення Східних країн, погромів, що творилися в ім'я релігії і з благословіння церкви.

Руставелі, християнин по народженню, не тільки зовсім чужий христианскому фанатизмові, але й сповнений вільності у питаннях релігії. Церковники були вражені його цілковитою байдужістю до християнської догматики, про яку він і не згадує в своїй поемі. Грецький філософ Платон і його учні для Руставелі в багатьох питаннях більш авторитетні, ніж, так зване, "святе письмо". Руставелі говорить про "бога", але у висловах чужих і дивних і дивних для слуху попів і монахів. Ні в ньому самому, ні у вчинках і думках його героїв немає і сліду церковної містики.

Звичайно, герої Руставелі ідеалізовані, але ідеалізація такого роду властива і народній творчості. Це не заважає їй бути реалістичною по своїй основі. Під казковим покровом поеми можливо криються натяки на реальні особи, на реальні людські стосунки. Як в образах головних героїнь можна бачити риси характеру цариці Тамар, так в образі Таріела і в оповіданні про його долю є натяки на другого чоловіка цариці Давида Сослані з роду Багратидів, а в зображенні суспільства, звичаїв, природи - місцеві риси Грузії, сучасної поетові. Це не заважає можливим географічним зіставленням, які робляться сучасними дослідниками: можна вважати доведеним, наприклад, що Гуланшаро - “морське царство", куди потрапив Автанділ під час своїх мандрів, - не щось інше, як Венеція ХІІ-ХІІ сторічь, що поширила владу свою на все Середземномор'я, республіка знатних купців і господарка великого торговельного флоту.

Така поема Руставелі - повість про цільних і сильних людей, про безмежну любов і таку ж безмежну, самовіддану дружбу. Такий її автор, вільний мислитель, який випередив свій час, геніальний художник, великий майстер співучої, розмірної мови, класик грузинської літератури.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.