Книга пісень. Фрагменти. Переклад Я. Шекери - ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЮ КИТАЮ

Книга пісень. Фрагменти. Переклад Я. Шекери - ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЮ КИТАЮ

З пісень царства Чжоу і царств, що лежать на південь від нього

ПОДОРОЖНИК

Ми рвемо подорожник, хутенько збираємо.

Все рвемо подорожник, руками щипаємо.

Ми рвемо подорожник, та й зерна з землі підіймаємо.

Все рвемо подорожник, та й пригорщами обриваємо.

Ми рвемо подорожник, у сукні поділ висипаємо.

Все рвемо подорожник, за пояс поділ загортаємо.

З пісень царства Бей

ЛАСТІВКИ

У парі ластівки ширяють ген у сині,

Не злагоджено крилами махають.

Моя сестра одружується нині –

Я на околицю країни проводжаю.

Стою, дивлюсь - не бачу в далечіні,

І сльози, наче дощ, я проливаю.

У парі ластівки ширяють ген у сині,

Угору-вниз - лиш мають крила їхні.

Моя сестра одружується нині,

І я проводжу в дальню путь її.

Стою, дивлюсь - не бачу в далечіні;

Стою... А сльози - кап та кап - мої.

У парі ластівки ширяють ген у сині,

Угору-вниз - їм любо щебетати!

Моя сестра одружується нині –

Аж до околиці на півдні проводжатиму.

Стою, дивлюсь - не бачу в далечіні;

В моєму серці гіркота зосталась.

Сестра в країну Жень іде покірно,

У неї щире серце, а думки глибокі.

Вона і ніжна, і м'яка, й сумирна,

І добра, й обережна - як навкруг неспокій.

Вітцівське милосердя (князя вмерлого)

Мене розрадить - лиш сестриці стихнуть кроки.

НОВА ВЕЖА

Нова вежа красива й стрімка.

Хуанхе наче море, без меж, - повновода ріка.

Сподівалась на гарного я чоловіка,

А натомість каліку потворного маю.

Нова вежа красива і свіжа така.

З берегами урівень ріка протіка.

Сподівалась на гарного я чоловіка,

Та постійно з потворою тихо зітхаю.

Хоч розставлені сіті для риби,

Але жаби лише в тих сітках.

Сподівалась на гарного я чоловіка,

Одружилась, однак, з горбанем.

ПІВНІЧНИЙ ВІТЕР

З півночі вітер несе прохолоду голчату,

Падає снігу багато.

Вкупі з коханою хочу

Рідні місця покидати.

Чи ж утікати поволі?

Тутечки тяжко, неволя!

Вітер північний холодний,

Снігом весь світ замело.

Вкупі з коханою хочу

Кидати отче село.

Чи ж утікати поволі?

Тутечки тяжко, неволя!

Лиси, неначе один, всі червоні,

Чорні, як ніч, всі на світі ворони.

Вкупі з коханою хочу

Возом одним утікать.

Чи ж утікати поволі?

Тутечки тяжко, неволя!

З пісень царства Чжен

ЗА СХІДНИМИ ВОРОТАМИ - ЛУГ

За воротами східними - лука у зелені,

Схил смарагдовий крапом устелений.

Хоч і поряд коханого дім,

Але сам він далеко-далеко.

Ліс каштановий там, за воротами східними,

Він живе там - прекрасна людина!

Чи ж про тебе не думаю я щохвилини?

Та до мене, одначе, не тупцяєш ти...

З пісень царства Цінь

МОЛОДИЙ ОЧЕРЕТ

Ген очерет пишніє,

Біла роса, наче іній.

Людина, яку кохаю,

На тім боці річки видніє.

А річка в'юниться, і я проти течії йду,

Дорога моя небезпечна, далеко Сіріє.

А я проти течії йду:

Здається, коханий мій серед води бовваніє.

Росте очеретяна пишна коса,

Не висохла ще сніжно-біла роса.

Людина, яку кохаю,

На березі річки стоїть.

А річка в'юниться, і я проти течії йду,

Дорога моя небезпечна, угору немов провиса.

А я проти течії йду:

Здається, на острові милий - весела я вся!

Буяє стрункий очерет,

Роса ще не згинула біла.

Людина, яку кохаю,

Стоїть край води оніміло.

А річка в'юниться, і я проти течії йду,

Дорога моя небезпечна, до того ж в'юнка.

А я проти течії йду:

Здається, коханий на острові жде-дожидає несміло.

З пісень царства Чень

СХОДИТЬ МІСЯЦЬ

Ой сходить місяць, яскраво світить.

Ой там красуня, дівчина гарна.

Іде велично, ступає чинно,

А серце тужить, печаль глибока!

Ой місяць сходить, та й чисто вмитий.

Дівчина славна, краса захмарна.

Гордливі кроки, неквапно плине,

Ой плаче серце - журба, неспокій!

Ой сходить місяць - та й світло лити!

Ой ясна панна, врода стобарвна.

Іде, мандрує, пливе неспинно,

А серце рветься в нудьзі широкій!

З малих од

КВІТИ КАМПСИСУ

Кампсис квітки розкриває –

Жовтогарячою барвою й сяянням серця.

Сум і зажура у серці,

Горе невтішне спіткало - печаль у моєму серці.

Кампсис квітки розкриває,

Листя густе-прегусте.

Знав би, що будем отак животіти,

Краще було й не родитись!..

Вівці худі, тому голови їхні великі;

Риби немає у кошиках - зорі лиш світять без ліку.

Що їсти людям, щоб якось прожити?

Мало таких, які сито живуть...






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.