Про того, хто бачив усе... Епос про Гільгамеша - ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОГО ЄГИПТУ І ДВОРІЧЧЯ

Про того, хто бачив усе... Епос про Гільгамеша - ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОГО ЄГИПТУ І ДВОРІЧЧЯ

Таблиця І

Про того, хто бачив усе, оповім я світу,

Про того навчу, хто звідав його глибини,

Хто країни усі побачив,

Мудрістю повен, все осягнув він:

5 Невидиме він зрів, потаємне відав,

Приніс нам вість про дні до потопу,

В дальню путь ходив, та знеміг і змирився,

Оповідь про труди вкарбував у камінь,

Світлу комору священної Еанни,

0

1

2

3

4

5 Урук майданний обвів стіною.

Мур обдивись, де зубці - мов по нитці,

Поглянь на вал, що не має рівних,

Порогів торкнись, що лежать віддавна,

Ступи в Еанну, оселю Іштар, -

0

1

2

3

4

5 І прийдешній цар такого не створить, -

Піднімись і пройди по стінах Урука,

Оглянь основу, цеглини обмацай:

Чи не обпалені ті цеглини,

Чи не сім мудреців їх у стіни заклали?

0

1

2

3

4

5 Місто - на дві верстви і сади - так само,

Низовини - на дві верстви, і двори дому Іштар, -

На шість верств із дворами Урук простерся.

Відшукай під стіною мідяну скриньку,

Відімкни засув, кутий із бронзи,

0

1

2

3

4

5 Дверцята відкрий потаємні,

Вийми і читай таблицю з каменя-лазуриту:

Про те, як Гільгамеш страждав у блуканнях,

Від царів чудовніший, і ставний, і славний,

Бик, що б'є відважно, виплід Урука,

0

1

2

3

4

5 Хто попереду йде, з-між усіх найперший, -

Він, надія братів своїх, йде також позаду, -

Найміцніша сіть, сподівання війська,

Ярий потік, що ламає стіну камінну,

Первісток Лугальбанди, Гільгамеш, досконалий міццю,

35 Син телиці достойної, Буйволиці Нінсун,

Герой Гільгамеш, досконалий і грізний,

Відкривач перевалів, копач колодязів на гірських схилах,

Що перейшов Океан, широке море, до сходу Сонця,

Що життя шукав і світу краї побачив,

40 Силою своєю дійшов до дальнього Утнапішті,

Відбудував міста, знищені потопом,

Спокій дарував незчисленним людям.

Царственістю хто може йому дорівнятись?

Хто, як Гільгамеш, "я - цар" мовити сміє?

45 Гільгамешем він названий з дня народин,

На дві третини він бог, на одну - людина,

Образ тіла його сотворила богиня-мати,

Виліпила його стан і зміцнила м'язи.

Гордий він серед мужів, прекрасний серед героїв,

(Три рядки сильно зруйновані).

Володарить він в огорожі Урука,

Буйний муж - голова його піднята, мов у тура,

55 Його зброя в битві не має рівних, -

Під барабан встають всі його друзі!

Лячно у спальнях мужам Урука:

"Батькові Гільгамеш не лишить сина!

Вдень і вночі він буяє плоттю:

60 Чи Гільгамеш це, пастир обгородженого Урука,

Чи він - пастир синів Урука,

Дужий, славний, умом великий?

Матері Гільгамеш діви не лишить,

Що зачав герой, що судилась мужу!"

65 Часто їхню скаргу боги чували,

Боги небес прикликали володаря Урука:

"Сотворив ти буйного сина - голова його піднята, мов у тура,

Його зброя в битві не має рівних, -

Під барабан встають всі його друзі,

70 Батькам Гільгамеш синів не лишить!

Вдень і вночі він буяє плоттю:

Чи він - пастир обгородженого Урука,

Чи він - пастир синів Урука,

Дужий, славний, умом великий?

75 Матері Гільгамеш діви не лишить,

Що зачав герой, що судилась мужу!"

Часто їхню скаргу чував Ану.

Заволали вони до великої Аруру:

"Аруру, створила ти Гільгамеша,

80 Тепер сотвори йому подобу!

Хай протистане його буйному серцю,

Хай змагаються, хай Урук спочине".

Аруру, мову їхню почувши,

Подобу Ану сотворила в своєму серці,

85 Омила руки Аруру,

Відщипнула глини, кинула на землю,

Виліпила Енкіду, сотворила героя.

Виплід полуночі, воїн Нінурти,

Укрите шерстю все його тіло,

90 Наче у жінки, волосся в нього,

Пасма волосся густі, як Нісаба;

Ні людей, ні світу не відав,

Вбраний в одіння він, наче Сумукан.

Разом з газелями їсть він трави,

95 Разом із стадом водопою шукає,

Разом із звіром серце водою тішить.

Чоловік, ловець-мисливець,

Перед водопоєм його зустрічає.

Першої, другої, третьої днини

100 Перед водопоєм його зустрічає.

Побачив мисливець - лицем одмінився,

Із звіриною вернувся додому,

Злякався, замовк, онімів він,

У грудях-скорбота, потьмарився видом,

105 Туга в утробу його проникла,

Став обличчя подібний до того, хто в дальній дорозі.

Мисливець уста розтулив, батькові мовить своєму:

"Батьку. Муж, котрий оце з гір явився,

По всій країні рука його дужа,

110 Мов з небесного каменю, міцні його руки, -

Вічно бродить він по всіх горах,

Разом із звіром водопою шукає,

До водопою завжди скеровує кроки.

Страшусь його я, підступитись не смію!

115 Я вирию ями - він їх засипле,

Я пастки наставлю - він їх понищить,

Звірину степову мені з рук забирає,

Він мені в степу не дає трудитись!"

Його батько вуста розтулив, до мисливця він мовить:

120 "Сину мій, живе Гільгамеш в Уруці,

Силою рівних йому немає,

По всій країні рука його дужа,

Мов з небесного каменю, міцні його руки!

Йди і лице зверни до нього,

125 Розкажи йому про міць чоловіка.

Дасть тобі він блудницю - приведи її з собою:

Скорить жінка його, наче воїн могутній!

Як напуватиме він звірину коло водопою,

Хай вбрання вона скине, шкур на тілі розв'яже, -

130 Жінку вгледівши, підійде він до неї –

Стануть чужі йому звірі, що з ним виростали в пустелі!"

Прислухався він до поради батька,

Мисливець подався до Гільгамеша,

Рушив у путь, стопи звернув до Урука,

135 Перед лицем Гільгамеша промовив слово:

"Чоловік, котрий оце з гір явився,

По всій країні рука його дужа,

Мов з небесного каменю, міцні його руки!

Вічно бродить він по всіх горах,

140 Разом із звіром водопою шукає,

До водопою завжди скеровує кроки.

Страшусь його я, підступитись не смію!

Я вирию ями - він їх засипле,

Я пастки наставлю - він їх понищить,

145 Звірину степову мені з рук забирає,

Він мені в степу не дає трудитись!"

Гільгамеш мовить до мисливця:

"Йди, мисливцю мій, блудницю Шахмат приведи з собою,

Як напуватиме він звірину коло водопою,

150 Хай вбрання вона скине, шкур на тілі розв'яже, -

Жінку вгледівши, підійде він до неї, -

Стануть чужі йому звірі, що з ним виростали в пустелі!"

Пішов мисливець, блудницю Шамхат повів із собою,

Вирядились вони, вирушили в дорогу,

155 Третього дня прибули на умовлене місце.

Блудниця з мисливцем у засідку сіли –

Один день, два дні сидять коло водопою.

Приходять звірі, п'ють коло водопою,

Приходить худоба, серце водою тішить,

160 А він, Енкіду, народжений в горах,

Разом з газелями їсть він трави,

Разом із звіром водопою шукає,

Разом із твариною серце водою тішить.

Побачила Шамхат дикуна-людину,

165 Мужа-нищителя з глибу степів:

"Ось він, Шамхат! Розв'яжи шнур на тілі!

Йому лоно відкрий, хай зазнає твоєї ласки!

Тебе вгледівши, підійде він до тебе –

Не стидайся прийми його подих,

170 Убрання розгорни, хай до тебе ляже!

Втіху дай йому, діло жіноче, -

Стануть чужі йому звірі, що з ним виростали в пустелі,

Припаде він до тебе з жагучим палом".

Шамхат шнур розв'язала, розкрила груди,

175 Не стидалася, прийняла його подих,

Убрання розгорнула, і ліг він до неї,

Втіху дала йому, діло жіноче,

І до неї припав він з жагучим палом.

Шість днів проминуло, сім ночей минуло –

180 Ненастанно Енкіду пізнавав блудницю,

Коли ж натішився вдосталь,

До звірини звернув лице він.

Уздрівши Енкіду, втекли газелі,

Степова звірина тіла його уникала.

185 Підхопився Енкіду, - ослабли м'язи,

Вклякли ноги, - і звірі пішли від нього.

Змирився Енкіду, - не побіжить як бувало!

Та став він мудріший і розумом глибший, -

190 Дивиться в очі блудниці,

І що скаже блудниця, - слухають вуха.

Блудниця мовить до Енкіду:

"Ти вродливий, Енкіду, подібний до бога,

Чом же із звіриною степами бродиш?

195 В Урук обгороджений тебе введу я,

До світлого дому, оселі Ану,

Де Гільгамеш, незрівнянний міццю,

Являє, мов тур, свою силу людям!"

Сказала - і він уподобав ту мову,

200 Мудре серце його шукає друга.

Енкіду мовить до блудниці:

"Ну ж бо, Шамхат, мене веди ти

До світлого дому, оселі Ану,

Де Гільгамеш, незрівнянний міццю,

205 Явліє, мов тур, свою силу людям,

Я його викличу, гордо скажу я,

Кликну серед Урука: "Я - могутній,

Я єдиний, хто змінює судьби.

Хто в пустелі народжений - сила його велика!"

210 "Ходімо, Енкіду, лице зверни до Урука, -

Де Гільгамеш буває - я добре знаю:

Ходімо ж, Енкіду, до обгородженого Урука, -

Там пишаються люди вбранням багатим,

Там щоденно вони справляють свято,

215 Там арф і кімвалів гудьба лунає,

А блудниці красою славні:

Любострастям повні, - віщують втіху –

Вони з ложа нічного ведуть великих.

Життя не відаєш ти, Енкіду, -

220 Покажу Гільгамеша, що стогонам радий.

На нього поглянь, подивись в обличчя –

Він мужністю красен, чоловічою міццю,

Повне жагою все його тіло,

Більшу від тебе він має силу,

225 Спокою ні вдень ні вночі не знає!

Ти, Енкіду, змири завзяття:

Гільгамеш - його любить Шамаш,

Ану, Елліль і Ейа його напутили.

Перше ніж з гір ти сюди з'явився,

230 Гільгамеш серед Урука вві сні тебе бачив.

Встав Гільгамеш і сон тлумачить,

Матері він своїй мовить:

"Мати моя, сон вночі я бачив:

Явились мені зорі небесні,

235 Падав на мене мов камінь з неба.

Підняв його я - він од мене дужчий,

Трусонув його я - і не можу струсити,

Край Урука до нього піднявся,

Перед ним увесь край зібрався,

240 Люд до нього - юрмою тісниться,

Всі мужі його обступили,

Товариші мої ноги йому цілували.

Полюбив його я, притулився, мов до дружини,

І до ніг тобі його приніс я,

245 Ти ж до мене його дорівняла".

Мати Гільгамеша мудра - все вона знає,

володарю мовить своєму,

Нінсун мудра - все вона знає, - мовить вона Гільгамешу:

"Той, хто з'явився, мов зорі небесні,

Хто впав на тебе, мов камінь з неба,

250 Підняв його ти - був од тебе він дужчий,

Трусонув його ти - і не зміг струсити,

Полюбив його ти, притулився, мов до дружини,

І до ніг мені його приніс ти,

Я ж до тебе його дорівняла, -

255 Могутній товариш прийде, рятувальник друга,

По всій країні рука його дужа,

Мов з небесного каменю, міцні його руки, -

Ти полюбиш його, притулишся мов до дружини.

Він порадником буде, тебе не покине, -

260 Ось тлумачення сну твоєму".

Гільгамеш своїй матері мовить:

"Мати, знову сон мені приснився:

В обгородженім Уруці сокира впала, а навколо юрмились:

Край Урука до неї піднявся,

265 Перед нею весь край зібрався,

Люд до неї юрбою тісниться,

Полюбив я її, притулився, мов до дружини,

І до ніг тобі її приніс я,

Ти ж до мене її дорівняла".

270 Мати Гільгамеша мудра - все вона знає, -

синові мовить своєму,

Нінсун мудра - все вона знає, - мовить вона Гільгамешу:

"В тій сокирі ти бачив людину,

Ти полюбиш її, притулишся, мов до дружини,

Я ж до тебе її дорівняю, -

275 Могутній товариш прийде, рятувальник друга,

По всій країні рука його дужа,

Мов з небесного каменю, міцні його руки!"

Гільгамеш своїй матері мовить:

"Якщо Елліль звелів - мені друг мій хай порадником буде,

280 Мені друг мій хай порадником буде!"

Так сни свої він тлумачив".

Оповіла Енкіду Шамхат сни Гільгамеша, і стали вони кохатись.

Таблиця II

"...Встань, Енкіду, тебе поведу я

У храм Еанну, оселю Ану,

Там Гільгамеш - незрівнянний міццю:

Як самого себе, ти його полюбиш!

5 Встань із землі, з пастушого ложа!"

Почув її слово, вподобав ту мову,

Порада жінки запала в серце.

Полотно розірвала, в першу половину

Його одягла, сама в другу вдяглася.

10 За руку взяла, повела, як дитину,

До пастушого стану, до загонів худоби.

Навколо них пастухи зійшлися,

Шепочуться, позирають на нього:

"Муж оцей схожий на Гільгамеша,

15 Нижчий на зріст він, та більш кремезний.

Мабуть, це Енкіду, виплід пустелі,

По всій країні рука його дужа,

Мов з небесного каменю, міцні його руки:

Він-бо ссав молоко звірине!"

20 На хліб, який перед ним поклали,

Він позирає зніяковіло:

Не вмів Енкіду їсти хліба,

Смаку сікери також не відав.

Блудниця вуста розтулила, мовить вона до Енкіду:

25 "їж хліб, Енкіду, - так личить жити,

Сікеру пий - так світу судилось!"

Досита хліба їв Енкіду,

Сікери він випив сім глеків.

Заграла душа його, розгулялась,

30 Серце звеселилось, лице сіяло.

Він обмацав своє волохате тіло,

Єлеєм умастивсь, уподібнився людям,

В одяг убрався, став схожий на мужа.

Зброю взяв до рук, із левами бився –

35 Пастухи вночі спочивали.

Левів долав і вовків змагав він –

Великі пастирі спали:

Енкіду - на варті, муж невсипущий,

(......... )

40 Звістку принесли в Урук обгороджений Гільгамешу.

(Бракує п'яти-шести рядків).

Енкіду з блудницею веселився,

Очі підвів, чоловіка бачить, -

До блудниці він мовить:

45 "Шамхат, приведи оцього мужа!

Нащо він прийшов? Хочу ім'я його знати!"

Чоловіка гукнула блудниця:

Той наблизився і його побачив.

"Куди поспішаєш, о муже? Нащо трудний похід твій?"

55 Чоловік уста розтулив, мовить він до Енкіду:

"До шлюбних покоїв мене позвали,

Та людська доля - коритися вищим!

Виклав я на святкові блюда Весільні радісні Брашна:

60 Тільки цареві обгородженого Урука

Шлюбні покої бувають відкриті, -

Має суджену він дружину!

Хай спочатку - він, всякий муж - так само:

Так ухвалили богове на раді,

65 Так судили йому, коли різали пуповину!"

Чоловіка почувши, лицем ізблід він.

(Бракує близько п'яти рядків).

Іде перший Енкіду, а Шамхат позаду.

Вийшов Енкіду на вулицю обгородженого Урука:

"Хоч тридцять потужних назви - я зітнуся з ними!"

75 До шлюбних покоїв заступив дорогу.

Край Урука до нього піднявся,

Перед ним увесь край зібрався,

Люд до нього - юрмою тісниться,

Всі мужі його обступили,

80 Наче діти малі, йому ноги цілують:

"Прекрасний нині герой нам явився!"

Для Ішхари стелилося ложе тієї ночі,

Та, як бог, Гільгамешу з'явився суперник:

Заступив до шлюбних покоїв двері.

85 Гільгамеша ввести не дав він.

Зітнулись у дверях шлюбного покою,

Стали битись на вулиці, на широкій дорозі, -

Завалилися сіни, стіна похитнулась.

Схилив Гільгамеш до землі коліно,

90 Стримав свій гнів, змирив своє серце.

Щойно серце його змирилось, Енкіду мовить до Гільгамеша:

"Одного такого тебе народила мати,

Буйволиця Горожі, Нінсун!

Над мужами чолом високо ти піднісся,

95 Елліль над людьми судив тобі царство!"

Мати Гільгамеша вуста розтулила, володарю мовить своєму,

Буйволиця Нінсун Гільгамешеві мовить:

"Сину мій (......)

Гірко (......)"

100 Гільгамеш уста розтулив, своїй матері мовить:

(......)

Підійшов до дверей він, мене силоміць напоумив,

Гірко він мені дорікав за буйство,

Немає в Енкіду ні матері, ні друга,

105 Густого волосся ніколи не стриг він,

У степу народжений - сила його велика".

Стоїть Енкіду, слухає таку мову,

Зажурився, сів і заплакав,

Сповнились очі його сльозами:

110 Без діла сидить, пропадає сила.

Обнялись двоє друзів і сіли поруч,

За руки взялися, мов рідні братове.

Гільгамеш чолом похилився, мовить він до Енкіду:

"Чого твої очі повні сльозами,

115 Серце сумує, зітхаєш ти гірко?"

Енкіду вуста розтулив, мовить він до Гільгамеша:

"Стогін, друже, мені роздирає горло,

Без діла сиджу, пропадає сила".

Гільгамеш уста розтулив, мовить він до Енкіду:

120 "Друже мій, далеко єсть гори Лівану,

Гори ті вкриті кедровим лісом,

Живе в тому лісі лютий Хумбаба, - Давай його вб'ємо разом з тобою,

Усе, що є злого, - проженемо зі світу!

125 Кедру я нарубаю, - поросли ним гори, -

Вічне ім'я собі сотворю я!"

Енкіду вуста розтулив, мовить він до Гільгамеша:

"Мені, друже, знати було у горах,

Коли блукав я із звіриною:

130 Є рови там на поприще навкруг лісу, -

Хто ж увійде у глибини лісу?

Хумбаба - ураган його голос,

Уста його - полум'я, смерть - його подих.

Нащо ти намислив таке звершити?

135 Бій нерівний в оселі Хумбаби!"

Гільгамеш уста розтулив, мовить він до Енкіду:

"Хочу я піднятись на гору кедрів

І до лісу Хумбаби ввійти я хочу,

(Бракує двох-трьох рядків).

Бойову сокиру на пояс повішу –

Ти йди за мною, я ж піду перший!"

Енкіду вуста розтулив, мовить він до Гільгамеша:

145 "Як же рушимо ми, як у ліс увійдемо?

Бог Вер, охоронець його, - невсипущий і дужий,

А Хумбаба - сам Шамаш надав йому сили,

Бог Адду надав йому зваги,

(......)

150 Щоб кедровий ліс оберігав він,

Страхи людські доручив йому Елліль.

Хумбаба - ураган його голос,

Уста його - полум'я, смерть - його подих!

Кажуть люди - важкий шлях до того лісу,

155 Хто ж увійде у глибини лісу?

Щоб кедровий ліс оберігав він,

Страхи людські доручив йому Елліль,

Хто в цей ліс увійде - враз пойме того неміч".

Гільгамеш уста розтулив, мовить він до Енкіду:

160 "Хто, мій друже, на небо піднісся?

Лише богове під Сонцем вічне,

А в людини - лічені роки,

Все, що робиш, - майне, як вітер!

От і нині боїшся ти смерті,

165 Де ж вона, сила твоєї зваги?

Я піду перший, ти ж кричи мені: "Йди, не бійся!"

Якщо впаду я - ім'я зоставлю:

"Гільгамеш прийняв бій із Хумбабою лютим!"

От хлоп'я народилось у мене в домі, -

170 До тебе біжить: "Скажи, все ти знаєш:

(......)

Що звершив мій батько і друг твій?"

Повідаєш ти мою славну долю!

(......)

175 А мова твоя смутить мені серце!

Руку я здійму, нарубаю кедру,

Вічне ім'я собі сотворю я!

Друже, я майстрам загадаю роботу,

Нехай віділлють перед нами зброю".

180 Загадали майстрам роботу,

Посідали майстри, міркують.

Відлили сокири великі,

Відлили сокири по три таланти.

Відлили кинджали великі,

185 Леза по два таланти,

Тридцять мін - виступи по боках їх,

Тридцять мін золота - рукоять кинджала, -

Гільгамеш і Енкіду несли по десять талантів.

Сім засувів зняли із брами Урука;

190 Про це почувши, народ зібрався,

Люд зійшовсь посеред обгородженого Урука.

Гільгамеш перед людом явився,

Зібрання обгородженого Урука перед ним посідало.

Гільгамеш так їм мовить:

195 "Слухайте, старійшини обгородженого Урука,

Слухайте, люди обгородженого Урука,

Гільгамеша, що мовив: "Я бачити хочу

Того, чиє ім'я опаляє землі.

Хочу в кедровім лісі його здолати,

200 Який дужий я, син Урука, хай світ почує!

Руку я здійму, нарубаю кедру,

Вічне ім'я собі сотворю я!"

Старійшини обгородженого Урука

Мовлять Гільгамешу ось яке слово:

205 "Юний ти, Гільгамешу, йдеш на поклик серця,

Сам не відаєш ти, що робиш!

Чули ми - жахливий образ Хамбаби, -

Хто його зброю здолає відбити?

На сотню поприщ він оточений лісом, -

210 Хто ж увійде у глибини лісу?

Хумбаба - ураган його голос,

Уста його - полум'я, смерть - його подих!

Нащо ти намислив таке звершити?

Бій нерівний в оселі Хумбаби!"

215 Почув Гільгамеш порадників слово,

На друга він, сміючись, озирнувся:

"От що нині я скажу тобі, друже, -

Боюсь його я, і страшусь вельми:

У кедровий ліс піду я з тобою,

220 Щоб там не боятись - уб'ємо Хумбабу!"

Старійшини Урука мовлять до Гільгамеша:

(Бракує двох рядків).

"Хай іде з тобою богиня, хай береже тебе бог твій,

225 Хай тебе веде він щасливим шляхом,

Хай поверне тебе до пристані Урука!"

Перед Шамашем став Гільгамеш на коліна:

"Вислухав я слово старійшин,

Вже йду, та до Шамаша руки простяг я:

230 Хай життя моє не урветься нині,

Поверни мене до пристані Урука,

Свій покров простели наді мною!"

Гільгамеш покликав Енкіду, ворожбу став творити.

(З кількох зруйнованих рядків "старовавілонської" версії можна припустити, що Шамаш дав двозначну відповідь на ворожбу героїв).

Як почув віщування - він сів і заплакав,

240 По щоках Гільгамеша покотилися сльози.

"Йду я шляхом, яким не ходив я,

Йду в дорогу, якої мій край не знає.

Якщо буду я нині мати щастя,

У похід ідучи із власної волі, -

245 Тебе, о Шамаш, я славити буду,

Кумири твої садовитиму на престоли!"

Спорядження перед ним поклали,

Сокири, кинджали великі,

Лук і сагайдак - їх дали йому в руки.

250 Взяв він сокиру, набив сагайдак свій,

На плече надів він лук аншанський,

Кинджал застромив він собі за пояс.

До походу вони зготувались.

(Далі - два неясні рядки).

Таблиця ІІІ

(.......... )

Старійшини його благословляють,

На дорогу вони Гільгамешеві радять:

Гільгамешу, на силу свою не звіряйся,

5 Будь спокійний лицем, ударяй несхибно;

Той, хто перший іде, товариша порятує;

Хто стежини знав, уберіг він друга;

Хай Енкіду йде перед тобою, -

Знає він дорогу до кедрового лісу,

10 Битви він бачив, двобій йому знаний.

Хай Шамаш уволить твоє бажання,

Що намислив ти - хай очам появить,

Хай відкриє неходжені тропи,

Хай відкриє тобі дороги,

15 Хай відкриє стопам твоїм гори,

Уві сні хай скаже щасливе слово!

Хай Лугальбанда тобі помагає в поході, -

Усе, що жадаєш, здійсни як найшвидше!

Коли ти Хумбабу уб'єш, як намислив, ноги омий ти,

20 Станеш на нічліг - викопай криницю, -

Щоб вода була чиста в міху твоєму,

Шамашу узливай ти холодну воду,

Повсякчас пам'ятай Лугальбанду!

Енкіду, оборони друга, товариша бережи ти,

25 Через яри перенось його тіло –

Наша рада тобі царя доручила,

Як повернешся - нам царя доручиш!"

Енкіду вуста розтулив, мовить він до Гільгамеша:

"Як похід ти намислив - рушай у дорогу,

30 Путі не бійся, звіряйся на мене, -

Добре я знаю його оселю

І дороги, яким бродить Хумбаба.

(Бракує чотирьох рядків).

Ім'я твоє стрясатиме землі, -

У безпеці той, хто іде за мною,

Хай буде все так, як їм проказав ти,

40 У похід ідучи із власної волі!"

Старійшини, мову таку почувши,

У далеку путь вирядили мужа:

"Хай же йде з тобою богиня, хай береже тебе бог твій,

Хай тебе веде він щасливим шляхом,

45 Хай звитяжну путь тобі світить Шамаш!"

(Бракує двох рядків).

Гільгамеш уста розтулив, мовить він до Енкіду:

"Тепер, мій друже, ходім в Егальмах

50 Перед очі цариці, великої Нінсун!

Нінсун мудра, все вона знає,

Шлях розумний стопам нашим вкаже!"

За руки вони одне з одним взялися,

Пльгамеш та Енкіду пішли в Егальмах

55 Перед очі цариці, великої Нінсун,

Ступив Пльгамеш до покою цариці:

"Зваживсь я, Нінсун, іти походом,

У дальню дорогу, туди, де Хумбаба,

В бою незнанім битися буду,

60 Шляхом незнаним вперед ітиму.

Поки я в дорозі і назад не вернувся,

Поки не добувся до кедрового лісу,

Поки не здолав я лютого Хумбабу

І все, що є злого, не вигнав зі світу, -

65 Вберись у одіння, достойне тіла,

Кадильниці Шамашу став перед собою!"

Мову сина свого Гільгамеша

Сумно слухала, Нінсун, цариця,

Ступила Нінсун до своїх покоїв,

70 Омила тіло коренем мильним,

Убралась в одіння, достойне тіла,

Наділа намисто, грудей достойне,

Стрічкою оперезалась, тіарою увінчалась,

Чистою водою скропила землю,

75 Зійшла по сходах, на дах ступила.

Перед Шамашем кадильницю запалила,

Склала жертву, до Шамаша руки простерла.

"Нащо дав ти мені у сини Гільгамеша,

Вклав у груди йому неспокійне серце?

80 Нині торкнувсь його ти, і піде він

У дальню дорогу, туди, де Хумбаба,

В бою незнанім битися буде,

Шляхом незнаним вперед ітиме.

Поки він у дорозі і назад не вернувся,

85 Поки не добувся до кедрового лісу,

Поки не здолав лютого Хумбабу,

І все, що є злого, що ненавидиш ти, не вигнав зі світу,

В день, коли йому ти знамення явиш,

Хай, тебе не лякаючись, Айя-наречена тобі нагадає,

90 Щоб ти доручав його стражам ночі

В час вечірній, коли на спочин відходиш!"

(Бракує близько дев'яноста рядків).

Погасила кадильницю, скінчила молитву,

180 Покликала Енкіду, героєві мовить:

"Не мною народжений, дужий Енкіду!

Я присвятила тебе Гільгамешу

Разом з дівами й жрицями, що присвячені богу".

На шию Енкіду талісман наділа,

185 За руки взяли його жони бога,

А дочки бога його величали.

"Я - Енкіду! Мене в похід Гільгамеш узяв із собою! –

Енкіду в похід Гільгамеш узяв із собою!

(Бракує двох рядків).

Поки він у дорозі, і назад не вернувся,

Поки не добувся до кедрового лісу, -

Чи місяць мине - буду з ним я разом!"

(Бракує близько ста тридцяти рядків).

Таблиця IV

Через двадцять поприщ відломили скибку,

Через тридцять поприщ на спочин спинились,

П'ятдесят пройшли вони за день поприщ,

Шлях шести тижнів пройшли - на третій день досягли Євфрату.

5 Перед Сонцем викопали криницю,

(.......... )

На гору зійшов Гільгамеш, озирнув округу:

"Горо, принеси мені сон щасливий!"

(Чотири незрозумілі рядки; очевидно, Енкіду споруджує намет для Гільза меша).

Гільгамеш підборіддям уперся в коліно, -

Сон окрив його, уділ людини.

15 Серед ночі сон його урвався,

Встав і мовить він другові своєму:

"Друже мій, ти не кликав? Чом я прокинувсь?

Друже мій, бачив сон я нині,

Сон, що бачив я, був жахливий;

20 Під урвищем гори стоїмо ми з тобою,

Впала гора і нас повалила,

Придавила ноги, не дає звестися;

Ми перед нею - як мошки маленькі.

Сяйво зблиснуло, муж мені явився,

25 Найчудовніший в світі, предивний на вроду.

З-під тієї гори мене дістав він,

Спрагу вгамував, заспокоїв серце,

Допоміг на землю ступити ногами".

У пустелі народжений - мудрість його велика,

30 Мовить він Гільгамешу, сон йому тлумачить:

"Друже, сон твій чудесний, сон твій для нас найдорожчий,

Друже, гора, що впала, - не страшна анітрохи:

Схопимо ми Хумбабу, повалимо разом,

Труп його кинемо на поругу!

35 Від Шамаша вранці почуємо добре слово!"

*

Через двадцять поприщ відломили скибку,

Через тридцять поприщ на спочин спинились,

П'ятдесят пройшли вони за день поприщ,

Шлях шести тижнів пройшли - на третій день досягли

(.............)

40 Перед Сонцем викопали криницю,

(............. )

На гору зійшов Гільгамеш, озирнув округу:

"Горо, принеси мені сон щасливий!"

(............. )

45 Серед ночі сон його урвався,

Встав і мовить він другові своєму:

"Друже мій, ти не кликав? Чом я прокинувсь?

Друже мій, другий сон я бачив:

Тріснула земля, спорожніла земля, в сум'ятті пробувала земля,

50 Вже я був ухопив степового тура,

Од ревіння його земля розкололась,

Од збитої куряви небо померкло,

Перед ним я упав на коліна;

Та схопив (..... )

55 Руку простяг, підвів мене з землі він,

Голод мій вгамував, напоїв із міха водою".

"Друже мій, бог, до якого ми йдемо, -

Він не тур, а той не ворожий зовсім;

Тур у сні твоєму - це світлий Шамаш,

60 Руку нам у біді подає він;

Той, хто тебе напоїв із міха водою, -

Це тебе вшанував твій бог Лугальбанда!

Ми звершимо діло, якого ще не бувало на світі!

Від Шамаша вранці почуваємо добре слово!"

*

65 Через двадцять поприщ відломили скибку,

Через тридцять поприщ на спочин спинились,

П'ятдесят пройшли вони за день поприщ, -

Шлях шести тижнів пройшли - дісталися до гори Лівану.

Перед Сонцем викопали криницю,

70 (............ )

На гору зійшов Гільгамеш, озирнув округу:

"Горо, принеси мені сон щасливий!"

(.............)

Гільгамеш підборіддям уперся в коліно, -

75 Сон окрив його, уділ людини.

Серед ночі сон його урвався,

Встав і мовить він другові своєму:

"Друже мій, ти не кликав? Чом я прокинувсь?

Ти не будив мене? Чом я здригнувся?

80 Чи не бог пройшов? Чом тіло моє стрепенулось?

Друже мій, третій сон я бачив,

Сон, який бачив я, був жахливий!

Небо волало, земля гриміла,

День притихнув, темінь запала,

85 Блискавки били, вогонь здіймався,

Пломінь бурхав, зливою смерть спадала, -

Зірниця померкла, полум'я згасло,

Жар улігсь, обернувся на попіл –

Повернімось у степ, нам потрібна рада!"

90 Енкіду цей сон зрозумів, мовить він до Гільгамеша:

(Бракує близько ста двадцяти рядків; з окремих уривків можна припустити, що герої, імовірно, відступили, але потім повторили путь, протягом якої Гільгамеш бачив іще три сни. Останній (?) сон, у якому Гільгамеш бачив велетня, Енкіду тлумачить так:)

210 "Друже мій, ось як я твій сон тлумачу:

Хумбабу - того, що на велетня схожий,

Ми подолаємо ще до світання,

Здобудемо разом над ним звитягу,

На Хумбабу, якого ненавидимо люто,

215 Ми ногою наступимо переможно!"

(Проте героям з якихось причин не щастить, і Гільгамеш знову волає до бога Шамаша:)

Перед Шамашем, воїном, течуть його сльози:

"Те, що мовив ти Нінсун в Уруці,

Згадай, прийди і почуй нас!"

Гільгамеша, нащадка обгородженого Урука, -

220 Вуст його мову почув бог Шамаш –

Раптом із неба пролунав заклик:

"Поспішай, підступись до нього, щоб до лісу не втік він,

В хащі не ввійшов, од вас не сховався б!

Ще не вдяг він своїх семи вбрань жахливих,

225 Одне він одяг, шість іще не на ньому".

А вони між собою зітнулись,

Наче буйні тури, одне одного ударяють:

Тільки раз закричав він, повний гніву,

Сторож лісів закричав з хащ далеких,

230 Здаля закричав, наче грім, Хумбаба!

Пльгамеш уста розтулив, мовить він до Енкіду:

"Один - лиш один, він нічого не може,

Чужими тут будемо ми поодинці:

На кручу один не зійде, але вилізуть двоє,

235 (.............. )

Втроє скручена линва не скоро урветься,

Левенят двоє разом - дужчі від лева!"

(Бракує близько двадцяти рядків).

Енкіду вуста розтулив, мовить він до Гільгамеша:

"Як до лісу ми зайдемо з тобою,

260 Тіло ослабне, руки мої заніміють".

Пльгамеш уста розтулив, мовить він до Енкіду:

"Друже мій, хіба ми такі нікчеми?

Стільки гір уже перейшли ми,

Чи жахнемось тієї, що тепер перед нами,

265 Перше, ніж ми нарубаємо кедру?

Друже, бачив ти битви, двобій тобі знаний,

Натирався ти зіллям, не жахаєшся смерті,

(............... )

Мов барабан великий, гримить твій голос!

270 Хай зійде з твоїх рук оніміння, кволість хай тіло покине,

За руки візьмемось, ходімо ж, друже!

Хай спалахне твоє серце в битві!

Забудь про смерть - життя осягнеш ти!

Муж обачний і повний зваги,

275 Першим ідучи, себе уберіг би, товариша врятував би, -

Вони ім'я своє прославили б далеко!"

Так дістались вони до кедрового лісу,

Мову урвали, спинились обоє.

Таблиця V

Зупинились біля краю лісу,

Кедрів висоту вони бачать,

Лісу глибину вони бачать,

Де Хумбаба ходить, - кроків не чути:

5 Путі прокладені, зручна дорога,

Бачать гору кедрів, оселю богів, престол Ірніні.

Перед горою кедри несуть свою пишність,

Їхній затінок милий, розкошу повний,

Поросло там терням, поросло кущами,

10 Кедри ростуть, ростуть олеандри.

Ліс на ціле поприще рови оточили,

І ще на дві третини рови оточили.

(Бракує близько шістдесяти рядків; в уривках, що збереглися, йдеться про "вихоплені мечі", "отруєне залізо", про те, що Хумбаба (?) "надяг" свої жахливі вбрання-промені (?), і про можливе "прокляття Елліля").

70 Енкіду вуста розтулив, мовить він до Гільгамеша:

"Хумбаба (... .....)

Один - лиш один, він нічого не може,

Чужими тут будемо ми поодинці:

На гору один не зійде, але вилізуть двоє,

75 (......... )

Втроє скручена линва не скоро урветься,

Левенят двоє разом - дужчі від лева!"

Теслярська сокира була в них з собою,

Взяв Енкіду сокиру, став кедри рубати.

80 Щойно Хумбаба почув удари,

Сповнився гнівом: "Хто це з'явився,

Хто безчестив дерева, гір моїх виплід, хто кедри рубав тут?

Шамаш-герой мовив з небес їм:

"Підходьте до нього, його не бійтесь!"

(Бракує близько дев’яноста рядків).

175 По щоках його покотилися сльози.

Гільгамеш мовить до Шамаша-героя:

(Бракує двох рядків).

"Слухався я Шамаша-героя,

180 Став на шлях, що мені судився!"

Шамаш-герой почув Гільгамеша,

І встають на Хумбабу вітри великі:

Великий вітер, Північний вітер,

Вітер Смерчу, Піщаний вітер,

185 Буйний вітер, Холодний вітер,

Вітер Негоди, Гарячий вітер.

Вісім вітрів на нього повстали,

Хумбабі вони задувають в очі.

Не може вперед він зробити кроку,

190 Кроку ступити назад не може.

Здався Хумбаба, Гільгамешеві мовить Хумбаба:

"Ти, Гільгамешу, мене пощадити мусиш!

Ти будеш паном, я рабом твоїм буду!

Для тебе рубатиму кедри, гір моїх виплід,

195 Із кедрів для тебе збудую оселі".

Енкіду мовить до Гільгамеша:

"Не слухай слів, що їх мовить Хумбаба!

Ти Хумбабу лишити живим не повинен!"

(Бракує близько тридцяти рядків).

Гільгамеш мовить до Енкіду:

"Коли підемо вбивати Хумбабу,

230 Промені сяйва в сум'ятті зникнуть,

Промені сяйва зникнуть, потьмариться світ весь!"

Енкіду мовить до Гільгамеша:

"Друже, пташку злови, - не втечуть і пташата!

Промені сяйва знайдемо згодом,

235 Мов пташата в траві, вони розбіжаться.

Самого вбивай, а прислужників потім".

Як почув Гільгамеш товариша слово,

Бойову сокиру підняв він,

Вихопив з-за пояса меч свій, -

240 Гільгамеш у потилицю вдарив Хумбабу,

Його друг, Енкіду, вдарив у груди;

За третім ударом упав він,

Дужі руки його завмерли,

Повергли вони сторожа Хумбабу, -

Навкруг на два поприща застогнали кедри:

З ним разом Енкіду вбив ліси й кедри.

Поверг Енкіду сторожа лісу,

Чиє ім'я шанували Ліван і Сирія,

Спокій зійшов на високі гори,

Спокій зійшов на лісисті вершини.

Він поверг охоронців кедра –

Розбиті промені Хумбаби.

Коли сім променів повбивав він,

Сіть бойову та кинджал на сім талантів, -

Разом вісім талантів, - зняв з його тіла,

Відкрив він таємне житло Ануннаків.

Гільгамеш дерева рубає, Енкіду пні корчує.

Енкіду мовить до Гільгамеша:

"Друже мій, Гільгамеш! Ми кедр убили, -

Повісь бойову сокиру на пояс,

Зроби перед Шамашем узливання, -

На берег Євфрату ми доставимо кедри".

(Далі до кінця таблиці збереглися лише незначні фрагменти).

З аккадської переклали Ігор Дьяконов та Михайло Москаленки






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.