Юефу Південних династій. Переклад Я. Шекери - ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЮ КИТАЮ

Юефу Південних династій. Переклад Я. Шекери - ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЮ КИТАЮ

ОСІННЯ ПІСНЯ

Осінній вітрисько влітає в віконце,

Фіранки мені розвіває.

Я голову вгору - на місяць погляну,

Любов подорожньому в даль передам, але як? –

Я на місяць надію плекаю!

ПІСНЯ СІЧЖОУ

Згадую сливи пелюстки, які опадали в Січжоу.

Сливу ламаю - в Цзянбей посилаю Вам квіти червоні.

Мов абрикоса, та майка червона моя,

Наче народжений ворон - у скронь такий колір.

Де ж те Січжоу, що Ладо в нім перебуває?

Кілька разів від місточка змахнути веслом - і вже там я.

День догора, і пташина болао літа,

Дерево сальне легесенько вітер хитає.

Просто під деревом двері - прості, рипуваті;

Мила голівка з прикрасою з яшми зеленої глянула з хати.

Двері відчинені - Ладо ж додому не йде.

Вийду червонії лотоси в річці збирати.

Лотоси в озері рву, а вже й осінь на білому світі.

Мужа мого квіти теж виглядали все літо!

Низько схиляюсь і лотоса сім'я беру –

Наче вода, смарагдове насіння і чисте.

Лотоси гарні ховаю у пазуху і в рукава;

Зверху донизу червоні серденька у квітів.

Милого я пригадаю, та все не вертається він.

В небо дивлюсь: чи летять дикі гуси за вітром?

Гуси летять, над Січжоу багато їх лине.

Сходжу на Чорную вежу - побачити, де ж мій єдиний.

Вежа висока, не бачу я мужа свого;

Сумно стовбичу, на поручні спершись, всю днину.

Поручні ті мають вигинів плавних дванадцять,

Руки звисають її, такі світлі, мов яшма ясна.

Небо високе, коли підіймає фіранки тонкі,

Ген даленіє смарагдом морської води далина.

Сни, наче хвилі морські, такі довгі й спокійні.

Тужите Ви, мій коханий, і я - сум сховався під вії.

О якби вітер південний дізнався про мрії мої,

Він би мій сон до Січжоу охоче повіяв.

Переклала Я. Шекера







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.