ВСТУП

Література кожного народу, кожної нації має свою специфіку, яка складається з органічних якостей, що відрізняють одну літературу від інших. Разом з тим існують певні загальні риси, притаманні літературі загалом, що дозволяє говорити про єдність літературного процесу. У різних літературах світу, при всій їх самобтуності, простежуються спільні закономірності. Наприклад, у багатьох країнах літератури виникали на ґрунті усної народної творчості, їх появі передував активний розвиток фольклору та міфології. Про єдність літературного процесу свідчить і схожість етапів, які проходили літератури в своєму розвитку, і спільність окремих напрямів, течій, жанрів, стилів, шкіл, і взаємодія та взаємовплив різних національних літератур тощо.

У даному виданні репрезентовані визначні літературні епохи, напрями, течії, що дозволяють простежити тенденції розвитку літературного процесу від давнини до сучасності. Звісно, в межах невеликого обсягу неможливо охопити все розмаїття літературних явищ і форм, і все ж таки автори намагалися представити видатні художні здобутки кожної доби. Перебіг літературного процесу розглядається у контексті розвитку культури та філософської думки, враховуються як загальні закономірності літератури, так й індивідуальні досягнення митців.

Вивчення літератури як процесу передбачається програмами із зарубіжної літератури для старших класів середніх загальноосвітніх шкіл України. Програми для старшокласників побудовані за історико-літературним принципом, і це визначає методику викладання предмета в старших класах. Якщо в середніх класах учитель давав лише початкові знання про літературу, про окремі художні твори, то в старших основна мета словесника - сформувати в учнів уявлення про цілісність літературного процесу, про ту чи ту історико- культурну добу, напрям, течію, школу тощо. Головний акцент припадає тут вже не на те, щоб викликати в учнів емоційний інтерес, як це було в середніх класах, а на формування цілеспрямованої мотивації пізнавальної діяльності, стійкого інтересу до літератури, до осягнення вершин світового письменства, літературного процесу загалом. Вивчення закономірностей літературного процесу - важлива складова літературної освіти школярів, один із чинників формування якостей культурного читача.

У зв’язку з тим, що в старших класах середніх загальноосвітніх шкіл вивчається перебіг літературного процесу, його основні віхи та визначні здобутки, у програмах передбачена система оглядових тем, що потребує особливої уваги вчителя. Спочатку йде огляд (епохи, напряму, течії, жанру, угруповання та ін.), а потім - розгляд конкретних творів певної доби. З літературознавчого погляду, тут все досить виважено, відповідає рівню сучасної науки. Проте з методичної точки зору велика кількість оглядових тем у старших класах, а також їх змістове наповнення створюють чимало проблем і труднощів. Однак і зовсім відмовитися від оглядових тем у старших класах неможливо, інакше порушиться логіка літературного процесу і школярі не отримають цілісного уявлення про літературу. Оглядові теми в систематичному курсі старших класів збагачують учнів не тільки знаннями певних епох, а й вчать самостійно видобувати інформацію з різних джерел, творчо мислити, узагальнювати набуті знання, розширювати свій художній світогляд.

Не претендуючи на остаточну істину, спробуємо визначити ті принципи, якими має керуватися словесник при вивченні оглядових тем у старших класах:

· створення в учнів цілісного уявлення про літературний процес (добу, напрям, течію, школу, стиль тощо) та специфіку його розвитку в різних країнах;

· поєднання теоретичного матеріалу з текстуальними прикладами, які ілюструють ті чи ті положення або дають можливість учням самостійно робити висновки (звідси - актуальна сьогодні розробка методики текстуальних ілюстрацій);

· тісний зв’язок оглядових тем із монографічними темами вивчення окремих художніх творів;

· реалізація культурологічного підходу до вивчення літератури, представлення її розвитку як частини загальнокультурного процесу, вивчення літератури в контексті історії розвитку культури та філософської думки;

· широке залучення школярів до пошукової роботи, до процесу підготовки уроку, формування в них інтересу до дослідницької діяльності, читання літератури, самостійного видобування інформації;

· орієнтація учнів не на пасивне засвоєння матеріалу, а на творчу співпрацю, на активне спілкування, обговорення, висловлення власної думки тощо.

При вивченні оглядових тем у старших класах важливо простежити місце національних літератур в загальному літературному процесі, традиції й новаторство в літературі, літературні взаємозв’язки, зв’язок літератури з філософією та іншими видами мистецтва, значення творчості окремих письменників, їхніх творів для читачів епохи, коли ці твори з’явилися, і для наступних поколінь.

За радянських часів історія літератури зазнала згубного впливу соціологічних та денаціоналізаторських концепцій. Проте зараз відтворюється об’єктивна картина історико-літературного процесу, враховуються передусім іманентні закони розвитку літератури. В основу вивчення літературного процесу мають бути покладені передусім естетичні критерії.

Кожний урок з оглядової теми в старших класах не може бути схожий на інший. До цього зобов’язує сам зміст матеріалу, зазначений у програмі. Так, наприклад, вивчення літератури античності буде відрізнятися від вивчення модернізму чи постмодернізму. Тому задля проведення уроків з оглядових тем учителям доведеться чимало поміркувати, докласти великих зусиль і в теоретичному опануванні матеріалу, і в пошуках методичних знахідок, щоб зробити кожну тему доступною і цікавою для учнів.

Автори сподіваються, що подані нижче матеріали допоможуть вчителям-словесникам виробити підходи до вивчення оглядових тем у старших класах й дадуть поштовх до творчості.

Ольга Ніколенко, Валентина Мацапура