Японська література - Хрестоматія Том I (VII-XIII ст.) - Бондаренко І.П. 2010

Хоке кенкі
Сецува (Буддійські легенди)

Про обожнювача «Сутри лотоса» ченця Ренсьо

Ренсьо пішов з дому й став ченцем. Він повторював "Сутру лотоса", не даючи собі відпочинку ні коли він ішов, ні коли стояв, ні вдень, ні вночі. Усією душею наслідував він цей Шлях, і великим було його співчуття. Одяг він віддавав іншим і не скаржився на холод. Обід жертвував людям і не казав, що хоче пити чи істи. Збирав вошей і бліх і кормив їх своїм тілом. Не берігся від ґедзів і москітів, не страшився кліщів і п'явок, пригощаючи їх кров'ю своєю. Коли в горах прийшов час для ґедзів та кліщів, Ренсьо став згодовувати їм своє м'ясо і кров. Багато зібралося кровососів, і, коли вони пожирали його тіло, ґедзі відкладали в рани яйця. Чернець мучився від болю, місця укусів страшно здулися, спричиняючи моторошні страждання. Люди навколо говорили: "Потрібно скоріше вгамувати біль і припекти ранки. Якщо припекти потрібним зіллям, личинки загинуть і ти одужаєш".

Чернець відповідав: "Не буде так! Якщо припекти рани, ґедзі загинуть. Через незначний біль прийдеться губити життя. Як не пожаліти їх?!"

З останніх сил перемагав Ренсьо страждання, читаючи "Сутру лотоса". І було йому видіння. Ніби-то з'явився чернець шляхетної зовнішності і співав йому хвалу: "Ти - святий. Ти - чернець доброчесний. Глибоке твоє страждання. Укутавшись у щільні одяги терпіння і шануючи "Сутру лотоса", ти оберігаєш життя".

Отут чернець погладив рани Ренсьо. Ренсьо пробудився, і болю не стало, рани на очах затягувалися, з них вилетіли тисячі ґедзів і спрямували в небо. Мучення Ренсьо стихли, душа і тіло заспокоїлися.

Святий усім серцем бажав переродитися у Краю Вічної Радості і читав "Сутру лотоса". Так знайшов він просвітління вічне.

Переклад О. Левицької