Японська література - Хрестоматія Том I (VII-XIII ст.) - Бондаренко І.П. 2010


Цукурі моноґатарі

У передмові до однієї збірки буддійських легенд сецува, що датується 984 р., сказано: «Романів (моноґатарі) у наші часи стало більше, ніж піщинок на березі моря Арісо». Однак поняття «моноґатарі » як одного з провідних прозових жанрів японської класичної літератури дуже широке. До нього відносяться і казки, і легенди, і новели, і повісті, і романи. Тобто головною формальною ознакою моноґа- тарі є те, що до цього літературного жанру належить практично вся сюжетна проза, яка була написана японською мовою в період з IX по XV ст. У свою чергу художні твори жанру моноґатарі традиційно підрозділяються на два види:

а) цукурі-моноґатарі - «складені /зроблені, створені/ повісті /сказання/»;

б) ута-моноґатарі - «пісенні повісті /сказання/».

Типовими прикладами останніх є пісенні повісті «Ісе-моноґатарі» і «Ямато-моноґатарі».

Незадовго до появи першого з відомих творів жанру цукурі-моноґатарі - «Такеторі моноґатарі» в Японії була запроваджена до широкого обігу національна писемность, створена на основі китайської ієрогліфіки, так звана, кана (хіраґана і катакана). Її створення легенда приписує Кукаю (Кобо Дайсі /774-835/) - відомому поету, філософу, буддійському ченцю, засновнику власної релігійної школи буддизму Сінґон-сю.

Існують відомості (назви, сюжети) про майже 200 романів (повістей) доби Хей-ан, які відносяться до жанру цукурі-моноґатарі, однак збереглися тексти чи фрагменти текстів лише 20 із них. Понад 180 романів було втрачено назавжди. Серед цих прикрих втрат - такі популярні свого часу художні твори, як наприклад, роман «Сумійосі-моноґатарі», що був написаний відразу після «Такеторі-моногатарі», та інші, від яких до нас дійшли лише згадки і назви. Головними причинами втрати художніх творів були обмежена кількість списків, часті пожежі, землетруси й елементарне забуття.

Попри це, жанр цукурі-моноґатарі в японській літературі за досить короткий історичний період досяг значного прогресу у своєму розвитку.

Якщо зміст першого художнього твору цього жанру «Такеторі моноґатарі» був своєрідним переплетінням казковості з елементами тогочасної реальності, то вже в другому за часом написання подібному творі «Повісті про чарівну Отікубо» (друга пол. Х ст.) все навпаки - повна художня реальність лише з окреми елементами казковості.

Що ж стосується твору «Ґендзі-моноґатарі» Мурасікі Сікібу (поч. XI ст.) - першого у світовій літературі справжнього «великого» роману, то в ньому вже повна реальність сюжету, реалістичність усіх подій і персонажів без будь-якої казковості.

До речі, головний герой цього твору принц Ґендзі про тогочасні романи говорив таке: «Я марно сварив ці книжки. Якби їх не було, то що знали б ми про те, як люди жили в минулому, починаючи з доби Богів і до нинішніх днів? В історичних книгах на кшталт «Ніхон-ґі» («Ніхон-сьокі».- І.Б.) ми бачимо лише один бік дійсності, а в романах правдиво та достовірно розповідається про найважливіші речі... Не думай, що автор лише переказує дійсну історію, пов’язану з тією чи іншою людиною. Адже життя людей, усе, що він бачить довкола, або ж навіть лише чув, наповнює його душу глибоким хвилюванням. Автор не в змозі приховувати в глибині свого серця те, що він пережив і свідком чого був. Він мусить розповісти про це іншим людям. Так, мені здається, і народилося мистецтво романа. Безперечно, що всі романи не можуть бути однаковими. Китайські не схожі на наші - японські, нові романи відрізняються від стародавніх. Є також різниця між серьозним та розважальним читанням, але стверджувати, що всі романи - це пусті балачки, значить грішити проти істини».

І.П. Бондаренко







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.