Японська література - Хрестоматія Том I (VII-XIII ст.) - Бондаренко І.П. 2010

Семмьо

Кінець VII ст. знаменується появою ще одного своєрідного японського літературного жанру семмьо (яп.: оомікотонорі - «проголошення слів імператора») - імператорських указів (едиктів), які писалися як японською, так і китайською мовами. Останні поділялися на два види:

а) «сьосьо» - письмові імператорські укази, які складалися колективом відповідних чиновників і лише затверджувалися самим імператором;

б) «тьокусі» - повеління, написані імператором власноруч, які спалювалися після виголошення їхнього змісту.

Що ж стосується семмьо, написаних японською мовою, то вони дійшли до нас у складі історико-міфологічного літопису «Сьоку-ніхонґі» («Продовження записів про Японію»), який був завершений 797 р. і містив тексти 62 імператорських указів. Серед них найдавніший датується 697 р.

За доби Хей-ан і пізніше імператорські укази записувалися виключно китайською мовою офіційно-ділового стилю, а тому, на думку фахівців, вже «не мали прямого зв’язку з художньою чи обрядовокультовою сферою японської культури» (Норито. Сэммё. /Памятники письменности Востока. XCVIIІ. - Пер. со старояп., исследование и комментарий Л.М. Ермаковой. - М., 1991).

До жанру художньої літератури тексти найдавніших японськомовних семмьо дозволяють відносити не тільки загальний міфопоетичний стиль цих творів, численні риторичні прикраси, метафори, синтаксичні паралелізми, синонімічні повтори тощо, але й ритміко- мелодійна структура окремих фрагментів імператорських указів чи навіть указів у цілому.

Тематика семмьо була досить різноманітною: вступ на трон, свята, призначення на посади, дарування титулів, покарання, попередження заколотникам тощо.

І.П. Бондаренк

Указ

про вступ на трон імператриці Ґеммьо

Великому велінню,

велінню государині, дочки Ямато,

що, як богиня, явлена

правити великою країною восьми островів,

принци, володарі, вельможі,

всіх ста управ чиновники й народ Піднебесної,

всі слухайте, - так виголошую.

«У день курки місяця хацукі

цариця, дочка Ямато, про яку говорять із тремтінням,

що правила Піднебесною в палаці Фудзівара,

спадкові діяння щедрої країни Піднебесної

передала государеві, що нині править,

принцові спадкоємцю, синові принца Хінамесі-но мікото,

і поруч із ним перебувала,

Піднебесну облаштовувала й царювала.

І от закони ті, що встановлено й призначено

государем, сином Ямато, про якого говорять із тремтінням,

що правив Піднебесною з палацу Афумі-но Ооцу, -

закони, що разом з Небом-Землею довго тривають,

із Сонцем-Місяцем далеко тривають,

закони вічні, незмінні,

які прийняти й виконувати слід,

всі ми прийняли й із тремтінням службу несли.

І це веління проголошене всі слухайте, - так виголошую.

От, виконували ми їх

і в місяць сімоцукі року минулого

проголосив государ, син наш:

«Тіло наше нині втомилося,

і бажаємо ми відпочинок одержати, і хворобу побороти.

На пості ж нашому, успадкованому від сонця небесного,

треба володарю перебувати й правити.

Тому ми йому уступаємо».

І, веління це приймаючи, ми відповідали:

«Не під силу нам це буде», -

так, відмовляючись, смиренно ми говорили

і поста цього не приймали.

Але вжебагато днів таких назбиралось,

коли государ нам пост уступати вирішив.

І от зі співчуттям і тремтінням

у п'ятнадцятий день місяця мінадзукі року нинішнього

повідали ми государеві, що веління приймаємо

і пост успадковуємо,

щоб серце Неба-Землі шанувати й плекати із трепетом.

І цьому велінню великому, проголошеному,

всі слухайте, - так виголошую.

І тому, якщо, із принців починаючи,

володарі, вельможі, всіх ста управ чиновники

з серцем світлим, чистим

усе більше будуть радіти, усе більше намагатися

підпорою нам служити й вислуговувати,

тоді, думаємо ми,

діяння щедрої країни Піднебесної

рівними, довгими нехай будуть.

Також думаємо ми, що тоді закони країни щедрої,

встановлені як закони вічні,

які разом з Небом-Землею довго й далеко не переміняться,

передаватися будуть не відхиляючись, не зрушуючись.

І велике веління проголошене

всі слухайте, - так виголошую.

І немає в тому нічого незвичайного, -

щоб з часів пращура далекого

і до царювань государів багатьох,

на високому престолі перебуваючи, сонцю наслідуючи небесному,

рясну країну Піднебесну пестити й милувати.

Божественною суттю своєю помишляємо ми,

що це діяння спадкове - облаштовувати й милувати,

подібно тому, як батьки

дитя слабке годують і пестують.

Тому насамперед народ Піднебесної милістю обдаровуємо: у Піднебесній всі гріхи прощаються. Зі світанку сімнадцятого дня місяця фумідзукі четвертого року Кейун гріхи будь-які, від тяжких і далі, легкі й важкі, - усі знімаються. І ті, що вже відкрито, і ті, що ще не відкрито, за все прощення дарується. Однак з восьми злочинів тяжких, хто вже вбив, пограбував або вкрав, і при тому звичайним порядком відпущений не був, тим прощення не дарується.

А тих, хто раніше й нині в зраді не перебував і висланий не був, тих усіх з добром відпустити слід.

А тих втікачів, що в горах і низинах ховаються, при собі зброю тримають і вже сто днів не показувалися, дорівняти до тих, хто тільки що втік. Допомогу призначити старим: кому за сто років - призначити нелущеного рису два коку, кому за дев'яносто - один коку п'ять то, кому за вісімдесят - один коку.

Служивим людям вище восьмого рангу заслугам згідно по одному тану полотна видається. Хто вище п'ятого рангу - цьому не підлягає.

Ченцям і черницям вище восьмого рангу кожному рису й полотна доставити. Самотнім і вдівцям, що себе утримувати не можуть, допомогу призначити - один коку нелущеного рису кожному.

Всі землі й місця навколо столиці, у внутрішніх провінціях, в окрузі [на Кюсю] у році нинішньому від податі звільнити, всі землі Піднебесної в році нинішньому від оброку звільнити.

І це велике веління, государинею проголошене, усі слухайте, - так виголошую.

Указ,

оголошений всім принцам і всім вельможам

Нині оголошуємо: нещодавно серед принців і вельмож з'явилися люди зухвалі й супротивні, що замишляли «палац великий оточимо» і таємно зброю приготували. Дізнавшись про це, знову й знову ми роздумували: хто ж це й невже серед таких людей може знайтися хоч один, хто влади государевої протидіє? І подумавши так, ми діяти за законом не стали. Однак, ось що ми думаємо: якщо те саме скажуть нам багато людей, то тоді ж зневажати, вірно, негожим буде? Але легко творити справи милосердні, а такі - найважчі у Піднебесній. Серця слуг, що опираються, розум що втратили, зі шляху що збилися, слід милувати, виправляти, - так ми подумали й тому оголошуємо: все це зрозумійте й не творіть те, що осуд людський викликає. А якщо хто цього веління проголошеного ослухається, то хоч ми й милосердні безмежно, але доведеться нам з ними поневолі за законом чинити. У кожному будинку, за кожними воротами імені предків не губіть, ревно служіть, - і це веління проголошене всі слухайте, - так виголошую.

Указ,

оголошений перед принцом Сіоякі та іншими

Кажуть люди, що Сіоякі й ще п'ятеро збиралися владу скинути. Оскільки ви нам люди близькі, і подумати ми не могли, що хоч один [із вас] відчуває до нас ненависть.

Скільки государиня вас жалувала, за що ж вам нас ненавидіти? Чи може таке статися, - думали ми. Тому гріхи ваші прощаються, але надалі подібного не робіть, - так виголошуємо.

Указ

про помилування людей, які вчинили тяжкі гріхи

Оголошується указ величний государині нашої,

дочки Ямато, що, як богиня явлена,

великою країною восьми островів править;

і ви - принци, володарі, вельможі,

ста управ чиновники й народ Піднебесної -

всі слухайте, - так виголошую.

«Слуги підступні, супротивні

викрасти, відняти, украсти замислили

спадок престолу високого,

успадкованого від сонця небесного,

установлене прабатьками могутніми,

богом і богинею,

на Рівнині Високого Неба божественно перебувають.

Розум втративши, зі шляху збившись, Нарамаро, Комаро та інші з ними, зграю супротивну зібравши, хотіли спочатку будинок міністра оточити й убити його, потім палац великий оточити, вигнати принца спадкоємця, потім скинути вдову імператрицю, заволодіти дзвіночками, печатками й бирками, після цього правого міністра призвати хотіли й наказати йому указ оголосити Піднебесній. Після ж замислили вони государиню відтіснити, і, одного із чотирьох принців вибравши, володарем зробити.

І от, вночі двадцять дев'ятого дня місяця мінадзукі підійшли вони до будинку канцлера, принесли там клятву, солоної води напившись, і піднесли моління чотирьом сторонам Неба-Землі. У другий же день місяця фумідзукі вони вирішили військо підняти.

У годину вівці другого дня Оно-но Адзума-хіто призвав до себе службовця в палацовій управі охорони, Камуцумуті-но асомі Хідацу із землі Бідзен, і велів тому: «Те-то й те-то нам допоможи зробити", - так йому сказав. «Добре, зроблю", - погодився він. І в годину кабана того ж дня все нам розповів. Тоді ми про все дізналися й вникли, і виявилося, що про все він правду повідав, і всі вони в тому зізналися. Коли ж розглянули ми закони, то вийшло, що всі ці люди підлягають страті.

Але хоч і так, вирішили ми їх помилувати й покарання на один щабель полегшити: імена сімейні перемінити й покарати далеким зісланням.

І думаємо ми божественною суттю своєю: воістину, завдяки захисту й милості богів Неба-Землі, а також завдяки тому, що душі імператорів великих, про яких говорять із тремтінням, - що Піднебесною правили із часів початку Неба-Землі й понині, слуг брудних знехтували й залишили, а також завдяки силі чудесній богів величних - Русана-ньорай, Кандзеон-босаті, що шанують закон Бон-йо й Тайсаку, і чотирьох великих владик небесних, слуги ці супротивні, нечисті, себе виявили й у всьому зізнались».

І велике проголошене веління государині слухайте всі, - так виголошую.

«Особливо говорю: що ж до тих людей, що до заблудлих приткнули, то опоганять вони землю столиці, якщо по ній ступати будуть, тому перевести їх у землю Ідеха, у село Оґаті, у будинки за частоколом» - і це велике веління слухайте всі, - так виголошую.

Указ

із нагоди помилування принца Сіоякі

Великий принц Сіоякі був серед чотирьох великих принців, однак у домовленому місці був відсутній, але й нам не доповів. І як пов’язаний з великим принцом Фунадо, підлягає він покаранню за провину, карається далеким зісланням. Однак батько його, принц Ніітабе, служив із серцем світлим і чистим. Чи так потрібно руйнувати ворота будинку його? Тому цього разу його провина прощається, і нехай відтепер і надалі служить він престолу із серцем світлим і прямим, - так виголошуємо.

Указ

про винагороду за вірну службу

Є й люди, яких ми нагороджуємо,

тому що служили вони нам у подіях цих

із серцем чистим і світлим.

І в знак квіту подяки нашої

одного-двох підвищенням у ранзі обдаровуємо, - так виголошуємо.

Указ

про вигнання принців Фуне та Ікеда

Принц Фуне в п'ятий день дев'ятого місяця вдвох з Накамаро замишляв документ підготувати й, помилки государині в ньому перелічивши, государеві піднести. Більш того, коли в будинку Нака- маро його речам був обшук учинений, знайшлися там листи із задумами зради, якими вони з Накамаро обмінювалися. Тому ім'я принца царственого ми велимо понизити й вважати його просто принцем і вислати його в землі Окі. Окрім того, дізналися ми, що принц Ікеда цього літа зібрав безліч коней і знову замишляв [зраду]. Про це нас багато разів сповіщали. Тому ім'я принца царственого понизити, просто принцом вважати й вислати в землю Тоса, і це веління велике, проголошене, слухайте всі, - так виголошую.

Переклад О. Левицької