Кодзікі (Уривки)
Історико-міфологічні літописи
28 січня 712 р. за місячним календарем (9 березня 712 р.), тобто через два роки потому, як імператриця Ґеммей (661-721) уперше в історії країни заснувала офіційну столицю Японії, якою стало місто Нара, придворний історіограф, відомий вчений-китаєзнавець того часу О-но Ясумаро (?-723) підніс їй рукопис під назвою «Кодзікі» («Записи давніх діянь»), що складався з трьох частин-сувоїв.
Головною метою, яку ставив перед собою автор цього твору, була міфологічна аргументація історії божественного походження японських імператорів.
У першій частині історичної хроніки, що містила значну кількість давніх японських пісень (52), мова йшла про події з часів створення всесвіту і до появи Бога Уґаяфукіаедзу-но Мікото - батька легендарного вождя японського племені Ямато - Камуямато Іварехіко, який у 660 р. до нашої ери став першим японським імператором Дзімму після того, як йому вдалося підкорити та об’єднати численні сусідні племена й заснувати в центральній частині сучасної Японії (о. Хонсю) державу під назвою Ямато.
Друга частина охоплювала період з початку правління імператора Дзімму (660-585 рр. до н. е.) до кінця правління імператора Одзіна (270-310).
У третій мова йшла про події, що відбувалися починаючи з доби правління імператора Нінтоку (313-399) до кінця правління імператриці Суйко (593-628).
Первісний текст літопису «Кодзікі» не зберігся, а найдавнішим списком вважається, так звана, «Книга з Сімпукудзі», яка датується 1371-1372 рр. і, як вважається, була переписана з оригіналу Кен’ю - ченцем храму Сімпукудзі в м. Наґоя.
І.П. Бондаренко
Глава 4
На цей острів [вони] спустилися з небес, спорудили небесний стовп, звели просторі спочівальні. Отут запитав [Ідзанаґі] богиню Ідзанамі-но мікото, свою молодшу сестру: «Як улаштоване твоє тіло?»; і коли так запитав - «Моє тіло зростало-росло, а є одне місце, що так і не виросло», - відповіла. Отут бог Ідзанаґі-но мікото вимовив: «Моє тіло зростало-росло, а є одне місце, що занадто виросло. Тому, думаю я, те місце, що в мене на тілі занадто виросло, вставити в те місце, що в тебе на тілі не виросло, і народити країну. Ну як, народимо?». Коли так вимовив, богиня Ідзанамі-но мікото «Це [буде] добре!» - відповіла.
Тоді бог Ідзанаґі-но мікото вимовив: «Якщо так, я і ти, обійшовши навколо цього небесного стовпа, з'єднаємося у шлюбі», - так вимовив. Так домовившись, відразу: «Ти праворуч назустріч обходь, я ліворуч назустріч обійду», - вимовив, і коли, домовившись, стали обходити, богиня Ідзанамі-но мікото, першою: «Воістину, прекрасний юнак!» - сказала, а після неї бог Ідзанаґі-но мікото: «Воістину, прекрасна дівчина!» - сказав, і після того, як кожний сказав, [бог Ідзанаґі] своїй молодшій сестрі сповістив: «Негарно жінці говорити першою». І все-таки почали [вони] шлюбну справу, і дитя, що народили, [було] дитя-п'явка. Це дитя посадили в очеретяний човен і відпустили плисти.
За ним Авасіма - Пінний острів народили. І його теж за дитя не сприйняли.
Глава 5
Тоді два боги, порадившись, сказали: «Діти, яких щойно народили ми, негарні. Слід розповісти це небесним богам», - так сказали, і от, разом піднялися [на Рівнину Високого Неба] і випросили вказівки небесних богів. Отут небесні боги, зробивши магічне дійство, виявили свою волю: «Тому негарні [були діти], що жінка першою говорила. Знову спустіться і заново скажіть», - так сповістили.
І ось тоді, спустилися назад і знову, як раніше, обійшли небесний стовп. Отут бог Ідзанаґі-но мікото, першим: «Воістину, прекрасна дівчина!» - вимовив, після нього богиня Ідзанамі-но мікото, дружина: «Воістину, прекрасний юнак!» - вимовила. І коли, так промовили, з'єдналися, дитя, що народили, [було] острів Авадзі-но-хо-но-са-ваке.
За ним острів Оо-ямато-тойоакідзусіма народили. По-іншому Амацумісора-тойоакідзуне-ваке зветься. І от, тому, що ці вісім островів раніше [інших] породжені були, вони звуться Оо-ясіма-ґуні - Країна Восьми Великих Островів.
За нею Хі-но-яґіхая-о-но камі - Бога-Чоловіка Обпалюючого і Швидкого Вогню народили. По-іншому Хі-но-каґа-біко-но камі - Юнак-Бог Світнього Вогню зветься. Ще по-іншому Хі-но-каґуцуті- но камі - Бог-Дух Світнього Вогню зветься.
Через те, що це дитя народили, обпалилося лоно [богині Ідзанамі], і вона злягла в хворобі. Імена богів, тих, що народилися з її блювоти, [були] Канаяма-біко-но камі - Юнак-Бог Рудної Гори, наступне Канаяма-біме-но камі - Діва-Богиня Рудної Гори і т.д..
І от, богиня Ідзанамі-но камі, через те що народила бога вогню, після всього цього, відійшла.
І ось, бог Ідзанаґі-но мікото сказав: «Кохана моя дружина-богиня! На одне-єдине дитя я проміняв тебе», - так сказав і, коли плазуючи в головах у неї, плазуючи в ногах у неї, плакав, божество, що з'явилося з його сліз, під покровом дерев, на пагорбах, що складають підніжжя гори Каґуяма, зветься Накісаваме-но камі - Плакуча Богиня Боліт.
І от, [бог Ідзанаґі] захоронив ту богиню, що відійшла, Ідзанамі-но мікото в горі Хіба-но-яма, [що стоїть] на кордоні між країною Ідзумо і країною Хахакі.
Тоді [бог Ідзанаґі] оголив меч у десять п'ястків, що його оперізував, і зніс голову своєму синові, Каґуцуті-но камі - Богу-Світнього Духу. Тоді кров, що пристала до вістря священного меча, стекла на гряду скель, і ім'я що з'явилося [при цьому] бога [було] Івасаку-но камі - Бог [Грому], Що Розсікає Скелі.
За ним Несаку-но камі - Бог [Грому], Що Розсікає Підвалини [Скель] тощо.
І тоді, ім'я священного меча, яким відітнули [голову богові Каґуцуті], стало Аме-но-охабарі - Небесний Клинок, Що Розширюється. Іншим ім'ям Іцу-но-охабарі - Священний Могутній Клинок зветься.
Глава 8
Тоді [бог Ідзанаґі], бажаючи побачитися зі своєю дружиною, богинею Ідзанамі-но мікото, відправився за нею в Йоміно куні - Країну Жовтих Вод. І ось, коли [вона] вийшла йому назустріч з дверей, що перегороджували вхід, бог Ідзанаґі-но мікото мовив-сказав: «Моя кохана дружина-богиня! Країна, що я і ти створювали, ще не до кінця створена. Тому ти маєш повернутися», - так сказав. Тоді богиня Ідзанамі-но мікото сказала у відповідь: «Сумно [мені], що раніше не прийшов. Я скуштувала їжі з вогнища Країни Жовтих Вод. І все-таки, мій коханий чоловік-бог, збентежена я тим, що ти з'явився сюди. Тому пораджуся я з богами Країни Жовтих Вод про те, що маю намір повернутися. Тільки не дивись на мене», - так сказала. Промовивши це, увійшла назад у свою спочивальню, і багато часу пройшло, так що зачекався [її бог Ідзанаґі]. І тоді, [він] висмикнув товстий зубець зі священного сяючого гребеня, що тримав пучок волосся у нього над лівим вухом, запалив вогонь і глянув, увійшовши, а [у неї в тілі] незліченна кількість хробаків копошилося-шаруділо, у голові Громадина-грім сидів, у грудях Вогонь-грім сидів, у животі Пітьма-грім сидів, у таємних місцях Розрив-грім сидів, у правій руці [у Землю] Грім, Що Вдаряє, сидів, у лівій нозі Гуркіт-грім сидів, у правій нозі - Грім, Що Пригинає [Трави] сидів, усього - вісім богів грому було. Отут бог Ідзанаґі-но мікото побачивши це злякався і почав тікати, а богиня Ідзанамі-но мікото, дружина: «[Ти] мені сором заподіяв!» - сказала і пустила в погоню [за ним] фурій Країни Жовтих Вод. Тоді бог Ідзанаґі-но мікото зняв [з голови] чорну сітку кадзура і кинув її, і відразу народилися [з неї] плоди дикого винограду. Поки [фурії] їх підбирали і пожирали, далі побіг, а вони знову пустилися в погоню, і тоді витяг сяючий гребінь, що тримав пучок волосся над правим вухом, і кинув його, і; відразу народилися [з нього] паростки бамбука. Поки [фурії] їх висмикували і пожирали, далі побіг. Тепер тих вісьмох богів грому пустила в погоню, а з ними і воїнство Країни Жовтих Вод, у тисячу п'ятсот чоловік числом. Тоді [бог Ідзанаґі] оголив меч у десять п'ястків, що його оперізував, і, за спиною їм розмахуючи, далі побіг, а [вони] знову за ним, і, коли досяг проходу Йомоцухіра, зірвав три персики [з дерева], що біля того проходу росло, дочекався [воїнства] і атакував [його], і всі [вони] назад побігли. Тоді бог Ідзанаґі-но мікото сказав тим персикам: «Ви! Як мене врятували, так само повинні [ви] рятувати земну поросль людську, що живе в Очеретяній Рівнині-Серединній Країні, коли потрапить вона в безодню лих і горювати і скаржитися буде!» - так сказав і подарував їм ім'я Оо-каму-дзумі-но мікото - Великі Божественні Боги- Духи, так [їх] нарік.
Наостанок богиня Ідзанамі-но мікото, дружина, сама пустилася в погоню. Тоді [бог Ідзанаґі] скелю, що лише тисячі чоловік було під силу підняти, до того проходу Йомоцухіра присунув-загородив, і, коли [вони] по обидві сторони тієї скелі, один проти одного стоячи, [свій] шлюб розривали, богиня Ідзанамі-но мікото сказала: «Мій улюблений чоловік-бог! Якщо так вдієш, я поросль людську у твоїй країні по тисячі в день душити стану», - так сказала. Тоді бог Ідзанаґі-но мікото наважився сказати: «Моя кохана жінка-богиня! Якщо ти так вдієш, я по тисячі п'ятсот будиночків для рожениць у день зводити стану», - так наважився сказати.
Тому-то на тисячу чоловік, що неодмінно в день умирає, неодмінно по тисячі п'ятсот чоловік у день народжується.
І от, богині Ідзанамі-но мікото дав ім'я: Йомоцу оо-камі - Велике Божество Країни Жовтих Вод вона зветься. І ще сказав: «Через те, що в погоню пустилася, Тісікі-но оо-камі - Великим Божеством Погоні нарікаю [тебе]», - так сказав. А ще скелю, якою загородив прохід, Тіґаесі-но оо-камі - Великий Бог, Що Повернув Назад [Богиню], нарік, а ще Саярімасуемідо-но оо-камі - Великий Бог Дверей, Що Перегородив Вхід, - так теж вона зветься. Тому той прохід, що звався Йомоцухірасака, нині проходом Іфуядзака у країні Ідзумо зветься.
Глава 9
Великий Бог Ідзанаґі-но оо-камі сказав: «Я в нечистій скверні- країні побував. Зроблю очищення», - так сказавши, прибув на рівнину Авакіхара, до устя ріки Татібана, у Хімука, що в Цукусі, і там зробив очищення.
І ось, ім'я бога, що з'явився з відкинутого ціпка, [було] Цукіта- цуфунадо-но камі - Бог-Поводир. Ім'я бога, що з'явився з відкинутого потім пояса, [було] Міті-но-наґатіха-но камі - Бог Довгих Пришляхових Каменів тощо.
І ось, ім'я божества, що з'явилося, коли [бог Ідзанаґі] своє ліве око омивав, [було] Аматерасу оо-мі-камі - Велика Священна Богиня, Що Освітлює Небо.
Ім'я бога, що з'явилося потім, коли своє праве око омивав, [було] Цукуйомі-но Мікото - Бог Рахунку Місяців.
Ім'я бога, що з'явився потім, коли свій ніс омивав, [було] Такехая Сусано-о-но Мікото - Доблесний Швидкий Затятий Бог-Чоловік.
Чотирнадцять богів, від бога Ясомаґацухі-но камі до бога Сусано О-но Мікото, - це боги, які з'явилися, коли [Ідзанаґі] омивав своє тіло.
Глава 10
Бог Ідзанаґі-но мікото, сильно зрадівши, сказав: «Я дітей народжував-народжував, і наостанок трьох високих дітей одержав», - так сказав і відразу зняв із шиї намисто з перлин і, трясучи його так, що дзенькали [вони], передав [його] Великій Священній Богині Аматерасу оо-мі-камі і сказав: «Ти, богиня, царюй у Рівнині Високого Неба», - так їй наказав. Тому намисто те з перлин зветься Мікуратанано-но камі - Бог Священного Сховища. Потім богові Цукуемі-но мікото сказав: «Ти, бог, царюй у країні, де панує ніч», - так йому наказав. Потім богові Такехая Сусано Оо-но Мікото сказав: «Ти, бог, відай рівниною моря», - так йому наказав. І от, у той час, як [інші боги] царювали, відповідно до наказу, що кожному був даний, бог Сусано О-но Мікото країною, що була [йому] наказана, не відав, а плакав у голос, поки борода його, у вісім п'ястків, не досягла середини грудей. Такий був той плач, що зелені гори плачем [його], немов гори сухі, засохли, усі ріки-моря плачем [його] висохли. Через це злі боги, як літні мухи [дзижчанням], своїми голосами все заповнили, повсюди коїлися різні лиха.
Глава 12
Тоді бог Хая Сусано О-но Мікото Великій Священній Богині Аматерасу оо-мі-камі сказав: «Мої наміри чисті й світлі. Тому породжених мною дітей - ніжних жінок я одержав. Так що, я переміг», - так сказавши, у буйстві від [своєї] перемоги, на оброблених полях Священної Богині Аматерасу оо-мі-камі зніс межі, [зрошувальні] канали засипав.
А ще - у покоях, де куштують першу їжу, випорожнився і розкидав випорожнення.
І от, хоча [він] так зробив, Велика Священна Богиня Аматерасу оо-мі-камі, [йому] не дорікнувши, сказала: «На випорожнення схоже, але це братик мій - бог, напевно, заблював сп’яну. А те, що межі зніс, канали засипав, - це, напевно, братик мій - бог, землю пожалів, тому так зробив», - так виправдала [його], але все-таки його дурні діяння не припинялися, а стали ще гіршими. У той час, коли Велика Священна Богиня Аматерасу оо-мі-камі, перебуваючи у священному ткацькому покої, ткала одяг, що належить богам, [бог Сусано] дах тих ткацьких покоїв проломив і небесного рябого жеребця, з хвоста обдерши, всередину кинув.
Тоді небесні ткалі, побачивши це, злякалися, укололи себе голками в таємні місця і померли.
І тоді Велика Священна Богиня Аматерасу оо-мі-камі, побачивши [це], злякалася і, відчинивши двері Аме-но-івая - Небесного Скелястого Грота, укрилася [у ньому]. Вся Рівнина Високого Неба занурилася в пітьму, в Очеретяній Рівнині-Серединної Країни усюди темінь стала. Через це вічна ніч наступила.
Тоді голоси безлічі злих богів, як літні мухи [дзижчанням], все наповнили, усюди лиха почали траплятися.
Тоді вісімсот міріад богів зібралося-зійшлося у Аме-но-ясу-но кава - Небесної Спокійної Ріки, синові бога Така-мі-мусубі-но камі Омоікане-но камі - Богові, Що Міркує наказали думати, зібрали довгоспіваючих птахів з Вічного Царства і змусили співати, добули небесну міцну скелю з верхньої течії Аме-но-ясу-но кава - Небесної Спокійної Ріки, добули залізо з небесної рудної гори, знайшли небесного коваля [по імені] Амацумарад Ісікорідоме-но мікото - Богині-Ливарниці наказали виготовити дзеркало, Тама-но-я-но мі-кото - Богові-Предкові Гранильників наказали виготовити довгу нитку з безліччю [нанизаних] магатама, призвали Аме-но-кояне-но мікото - Бога, Що Підносить і Футодама-но мікото - Бога, Що Приносить і змусили [їх] в оленя-самця з небесної гори Каґуяма вивернути лопатку, узяти небесне дерево Хахака з небесної гори Каґуяма і виконати ворожіння.
Густогіллясті дерева Масакакі з небесної гори Каґуяма, викопавши з коренями, до верхніх гілок прикріпили довгі нитки з безліччю магатама, на середні гілки повісили величезне дзеркало, до нижніх гілок підвісили білі, блакитні шматки ніґіте, і всі ці речі бог Футодама-но мікото благоговійно, для піднесення [богині Аматерасу], тримав, а бог Аме-но кояне-но мікото дієву молитву благоговійно виголисив, а Аме-но-тадзікара-о-но мікото - Небесний Бог-Чоловік Могутніх Рук біля дверей [грота] причаївся, а Аме-но-удзуме-но мікото - Небесна Богиня Відважна, рукава підв'язавши лозою з небесної гори Каґуяма, з небесної лози Сасакі сітку кадзура зробивши, листя Саса з небесної гори Каґуяма пучками зв'язавши, порожній казан у дверей Небесного Скелястого Грота перекинувши, ногами [по ньому] з гуркотом б'ючи, у священну одержимість прийшла і, груди оголивши, шнурки спідниці до таємного місця розпустила.
Отут Рівнина Високого Неба ходуном заходила - усі вісімсот міріад богів вибухнули реготом.
Тоді Велика Священна Богиня Аматерасу-но оо-мі-камі, дивним це порахувавши, двері Небесного Скелястого Грота ледве відкрила і мовила зсередини: «Я сховатися забажала, через це Рівнина Високого Неба вся занурилася в пітьму, так, я думаю, і Очеретяна Рівнина-Серединна Країна теж уся в пітьмі. Чого ж це Аме-но удзуме потішає [вас], та й усі вісімсот міріад богів регочуть?» - так мовила.
Тоді Аме-но-удзуме сказала: «Є високе божество, перевершує тебе - богиню. От [ми] і веселимося-потішаємося», - так сказала. А поки так говорила, боги Аме-но кояне-но мікото і Футодама-но мікото, те дзеркало принісши, Великій Священній Богині Аматерасу оо-мі-камі [його] показали, і тоді Велика Священна Богиня Аматерасу оо-ми-камі ще більше здивувавшись, поступово з дверей виходила-виглядала, і раптом бог Аме-но тадзікара-о-но мікото, що біля дверей [грота] причаївся, узяв її за священні руки і витяг [назовні], а бог Футодама-но мікото отут-то мотузку-загородження за нею і протягнув, і сказав: «Відтепер повертатися туди не смій», - так сказав.
І от, коли Велика Священна Богиня Аматерасу-но оо-мі-камі вийшла [з грота], тоді і Рівнина Високого Неба, і Очеретяна Рів- нина-Серединна Країна, самі собою, опромінилися світлом.
Тоді вісімсот міріад богів, порадившись, бога Хая Сусано О-но Мікото змусили тисячу столів заповнити [спокутними дарунками], а ще [йому] бороду обрізали, нігті на руках і на ногах змусили зірвати, і [з Рівнини Високого Неба] вигнали [його] божественним вигнанням.
Глава 13
А ще [бог Сусано] попросив їжу в Оо-ґецу-хіме-но камі - Діви- Богині Великої Їжі. Тоді богиня Оо-ґецу-хіме дістала [у себе] з носа, з рота, а також із заднього місця різні апетитні страви, і коли по-різному їх приготувавши, піднесла, бог Сусано О-но Мікото, ці дії [її] побачивши, подумав, що [вона] осквернену [їжу], йому підносить, і богиню Оо-ґецу-хіме-но камі вбив.
І ось те, що в тілі убитої богині народилося - у голові шовковичні хробаки народилися, в очах рис-розсада народилася, у вухах просо народилося, у носі квасоля народилася, у таємному місці пшениця народилася, у задньому місці соєві боби народилися. Тому Камімусубі-но-мі-оя-но мікото - Богиня Божественного Творіння - Священна Мати все це підібрала і перетворила на семена.
Глава 14
І от, вигнаний, [бог Сусано] зійшов у місцевість з назвою Торікамі, у верхів'ї ріки Хі, що в країні Ідзумо. У цей час спустилися за течією тієї ріки хасі. Отут бог Сусано О-но Мікото подумав, що у верхів'ї ріки є люди, і, розшукуючи [їх], піднявся [нагору по] річці]. Там дві людини було - старий і баба, молоду дівчину між собою посадивши, плакали.
Тоді запитав [бог Сусано]: «Хто ви такі?». И старий той сказав у відповідь: «Я земний бог, син Оо-яма-цумі-но камі. По імені звуся Асінадзуті - Старець, Що Гладить Ноги, дружина по імені Тенадзуті - Баба, Що Гладить Руки, зветься, дочка по імені Кусінада-хіме - Чудесна Діва з Інада зветься», - так сказав.
Коли знову запитав: «У чому причина того, що ти плачеш?» - [старий] сказав у відповідь: «Моїх дочок - а їх, дівиць, спочатку вісім було, Ямата-но ороті - Змій-страховисько Восьмихвостий-Восьмиголовий з Косі, щороку з’являючись, проковтує. Нині час, коли він має з'явитися. Тому плачу», - так сказав. Тоді запитав: «А який він з себе?» - і [старий] сказав у відповідь: «Очі в нього, немов червоні [плоди] каґаті, а з тіла вісім голів - вісім хвостів виходять. А ще на тілі мох і кипариси з криптометріями ростуть. А довжиною він - на вісім долин, висотою - на вісім вершин простирається. На черево його глянеш - усе кров'ю сочиться», - так сказав.
Тоді бог Хая Сусано О-но Мікото сказав тому старому: «Цю дочку твою, чи не віддаси мені?» - коли так сказав, [старий]: «Тріпочу [перед тобою], але [твого] поважного імені не знаю», - сказав у відповідь. Тоді [бог Сусано] зважився сказати у відповідь: «Я старший брат Великої Священної Богині Аматерасу оо-мі-камі. Зараз тільки спустився з небес», - так сказав. Тоді боги Асінадзуті-тенадзуті-но камі: «Якщо так, тремтимо [перед тобою]. Шанобливо віддамо [тобі дочку]», - сказали. Тоді бог Хая Сусано О-но Мікото відразу ту дівчину перетворив у частий гребінь, у [свою] зачіску мідзура [його] застромив і тим богам Асінадзуті-тенадзуті-но камі сказав: «Ви вісім разів очищене саке зваріть, а ще навкруги огорожу зведіть, у тій огорожі вісім воріт відкрийте, у кожних воріт поміст сплетіть, на кожен той поміст діжку для саке помістіть, у кожну діжку того вісім разів очищеного саке повнісінько налийте і чекайте!» - так сказав.
І от, коли точно так, як [він] сказав, усе підготували і чекати стали, Ямата-но ороті і вірно, як сказано було, з'явився. Відразу в кожне барило по голові своєї звісив, і те саке випив. Тоді [він] сп'янів, роз- валився-розтягнувся і впав у сон.
Тоді бог Хая Сусано О-но Мікото оголив свій меч у десять п'ястків, що його оперізував, і того Змія розрубав-розкидав, так що ріка Хі кров'ю замість води потекла. І от, коли [він] його середній хвіст розрубав, лезо меча тріснуло. Тоді, здивувавшись, [бог Сусано] уламок свого меча [у хвіст] всадив і подивився, [а там] Цумуґарі-но таті - Меч-булат виявився. І от, [бог Сусано] меч узяв, за дивовижну річ його порахував і Великій Священній Богині Аматерасу-но-оо-мі-камі [про це] розповів і [меч] підніс. Це і є Кусанаґі-но-таті - Меч-булат Кусанаґі.
Глава 15
І тоді той бог Хая Сусано О-но Мікото став шукати у країні Ідзумо місце, де міг би побудувати [шлюбні] покої. Досягши місцевості Суґа, сказав: «У цю місцевісь прийшов я, і на серці в мене легко», - так сказавши, там покої побудував і [там] перебував. Ту місцевість і тепер називають Суґа. Коли цей Великий Бог уперше побудував покої в Суґа, над місцевістю тією хмари підвелися-піднялися. Тоді [він] вирішив скласти пісню. Та пісня - ось вона:
***
Над Ідзумо нависли вісім хмар,
І вісім мурів височать:
Ці вісім мурів
Я зводжу, щоб дружину захищать,
Ці вісім мурів!
Глава 27
Тоді боги Аме-но-торіфуне-но камі та Такемікадзуті-но камі послали [їх].
А тому, ці два боги спустилися на узбережжя Інаса, у країну Ідзумо, оголили меч у десять п'ястків і поставили [його] вістрям нагору на гребені хвилі, на кінчику того меча, схрестивши ноги, сіли, та у бога Оо-кунінусі-но камі запитали: «[Ми] послані велінням Великої Богині Аматерасу оо-мі-камі [і] бога Такаґі-но камі, щоб запитати. Нам доручено-сказано було, що Очеретяна Рівнина-Серединна Країна, якою ти керуєш, - країна, якою відати [повинен] мій нащадок. Тому - які твої наміри?» - так сказали.
Тоді бог [Оо-кунінусі] сказав у відповідь: «Я сказати не можу. Мій син, Яекотосіронусі - Бог-Правитель Багатьох Слів, він повинен сказати. Однак [він] пішов на мис Міхо, побавитися [полюванням] на птахів і вудінням риби, і ще не повернувся», - так сказав.
І тоді послали бога Аме-но-торіфуне-но камі покликати бога Яекотосіронусі-но камі, і коли [він прийшов], запитали [його], і [він] своєму батькові, Великому Богові, повідомив-сказав: «Корюся. Цю країну нащадкові небесних богів благоговійно віддам», - так сказавши, човен штовхнув [ногою] і перевернув, і небесним зворотним [плеском] рук перетворив [його] у зелену огорожу і сховався [за ним].
Поки [він] так говорив, той бог Такемінаката-но камі з'явився, піднявши на кінчиках пальців скелю, що тільки тисяча чоловік притягти б могли, і сказав: «Хто це в нашу країну прийшов, і так тишком-нишком розмовляє? А ну, поміряємося силою! От, я перший візьму тебе за руку».
Тому [бог Такемікадзуті] дав [йому] узяти себе за руку, і відразу [свою руку] перетворив у крижану бурульку, а ще в лезо меча її перетворив. І ось, [бог Такемінаката] злякався і відступив.
Тоді [бог Такемікадзуті] попросив у свою чергу руку того бога Такемінаката, і коли взяв [її], то, немов молодий очерет узяв, - обхопив і зім'яв [її], і відкинув від себе, і бог [Такемінаката] відразу втік.
І коли [бог Такемікадзуті] погнався за ним, і наздогнав [його] біля моря Сува, у країні Сінано-но куні, і хотів [його] вбити, бог Такемінаката сказав: «Корюся. Не убивай мене. Крім цього місця [я] в інші місця не піду. А також велінь мого батька, бога Оо-кунінусі, не ослухаюся. Слів бога Яекотосіронусі-но камі не ослухаюся. Цю Очеретяну Рівнину-Серединну Країну точно по велінню нащадка небесних богів [тобі] піднесу», - так сказав.
І тоді бог Такемікадзуті-но камі піднявся назад [на Рівнину Високого Неба] і доповів про те, що Очеретяну Равнину-Серединну Країну підкорив і втихомирив.
Глава 32
Бог Амацухіко-хікохо-но нініґі-но мікото на мисі Касаса зустрів прекрасну дівчину. Тоді [він] запитав: «Чия ж [ти] дочка?» - так запитав, і [вона] сказала у відповідь: «[Я] дочка бога Оо-яма-цумі-но камі, ім'я [моє] Камуатацу-хіме - Божественна Діва з Ата. Іншим ім'ям Ко-но-хана-но-сакуя-біме - Діва Цвітіння Квітів на Деревах звуся», - так сказала.
Знову: «А брати-сестри є в тебе?» - запитав, і [вона]: «Є в мене старша сестра, Іванаґа-хіме - Діва Довговічності Скель», - сказала у відповідь.
Тоді [він] сказав: «Хочу з тобою з'єднатися шлюбом. Ну як?» - так сказав, і [вона]: «Я відповісти не можу. Мій батько бог Оо-яма-цумі-но камі, ось хто скаже», - сказала у відповідь.
Тому, послав до її батька, богу Оо-яма-цумі-но камі, просити [її руки], і тоді [той] зрадів, її старшу сестру, Іванаґа-хіме, на додачу дав, сотні столів приданого вручив і підніс-послав [її].
І ось, через те, що та старша сестра [була] страшною потворою, [він], побачивши [її], злякався і назад відіслав, тільки ту молодшу сестру, Ко-но-хана-но-сакуя-біме, залишив і на одну ніч з нею з'єднався шлюбом.
Тоді бог Оо-яма-цумі-но камі, через те що Іванаґа-хіме повернули, відчув великий сором і послав сказати: «Причина, по якій [я] обох моїх дочок разом відправив [тобі] служити, [от у чому]: [я] послав [їх], давши клятву, що якщо [він] Іванаґа-хіме користуватися буде, життя нащадка небесних богів - нехай навіть сніг упаде, вітер налетить - завжди, скелі подібно, вічною, міцною, непохитною буде. Якщо Ко-но-хана-но-сакуя-біме користуватися буде - розквітне, подібно тому, як квіти на деревах розквітають. [А ти] от так [вчинив]: Іванаґа-хіме повернув, тільки Ко-но-хана-но-сакуя-біме залишив. Тому священне життя нащадка небесних богів недовговічним буде, подібно квітам на деревах», - так сказав.
І ось, тому-то і понині священне життя Їх Величностей Імператорів не може бути довгим.
Переклад Н. Кулигіної, О. Левицької