Японська література - Хрестоматія Том II (XIV-XIX ст.) - Бондаренко І.П. 2011

Каннамі Кійоцуґу (1333-1384)
Театр. Драматургія

Каннамі (Канамі) Кійоцуґу (1333-1384) — видатний актор, театральний діяч, драматург, засновник театру Но (Ноґаку), достовірних відомостей про життя якого збереглося дуже мало. На це, зокрема, вказує авторитетний дослідник творчості Каннамі Кійоцуґу, проф. Ноґамі Тойоітіро у своїй монографії «Каннамі Кійоцуґу» (див.: 1949).

Відомо, що народився майбутній драматург в родині провінційного самурая, але за невідомих обставин ще хлопчиком потрапив до сім’ї акторів театру саруґаку, з якими мандрував країною і від яких навчився театральному мистецтву. Згодом молодий актор створює власну театральну трупу «Кандзедза», яка започаткувала новий оригінальний вид сценічних вистав, що органічно поєднували елементи театру саруґаку, народні обрядові танці денґаку і надзвичайно популярні в Японії першої половини ХІV ст. національні танці кусемаі.

Це поєднання виявилося настільки вдалим, а нові спектаклі мали настільки приголомшливий успіх як у тогочасній столиці країни, так і провінції, що очолювана Каннамі трупа в 1374 р. отримала запрошення виступити в резиденції сьоґуна Асікаґи Йосіміцу (1358-1408), який став не лише щирим шанувальником нового театрального мистецтва, але протягом усього свого життя залишався впливовим покровителем театральної трупи «Кандзедза». Саме тому 1374 р. вважається офіційною датою народження театру Но — театру японської національної драми.

Каннамі виявився не лише здібним організатором, але й талановитим драматургом. Він став автором перших драматичних п’єс, спеціально написаних для театру Но, які користувалися незмінним успіхом у численних глядачів і десятиліттями (а то й століттями) не сходили з театральної сцени. Серед них — «Дзінен кодзі», «Сотоба Коматі» та ін.

Попри прихильність та щедрість вищих представників сьоґунату, Каннамі Кійоцуґу завжди прагнув створити справжній народний театр для якомога ширшого кола глядачів — представників різних верств населення. Однак рання смерть і дещо інші погляди на призначення театрального мистецтва його сина й наступника Дзеамі Мотокійо (1363-1443) поступово перетворюють театр Но на суто елітне сценічне мистецтво, призначене для задоволення художньо- естетичних потреб виключно вищих прошарків населення тогочасної феодальної Японії — аристократів, військових, чиновників.

І. Бондаренко