Японська література - Хрестоматія Том II (XIV-XIX ст.) - Бондаренко І.П. 2011

Хайбун. Лірична проза

Популярність жанру хайку за доби Едо була настільки великою, що вплинула навіть на прозу, сприяючи появі в японській літературі нового, не менш популярного, ніж хайку, прозового жанру «хайкай-но бунсьо досл.: «твори /в стилі/ хайкай», або ще «хайкай-но бун» — «література /в стилі/ хайкай», скороч.: «хайбун»), який органічно поєднував художню прозу з поетикою хайку. В основу естетичного принципу літературно-художнього стилю хайбун лягли характерні риси такого концептуального для японської естетики поняття, як аймай — «невизначеність», «невиразність», «неясність», а також «натяк», «асоціація» тощо.

Головними художньо-стилістичними ознаками цього нового прозового жанру були: простота й поетичність мови; лаконізм; літературний підтекст, який створювався численними поетичними вкрапленнями, зокрема цитуванням творів інших поетів, а також власних віршів автора; багатство асоціацій, ремінісценцій, алюзій; ліризм тощо.

Кращими зразками творів, написаних у жанрі «хайбун», вважаються:

а) Авторські ліричні відступи-коментарі до поетичної збірки Кітамури Кіґіна «Гірська криниця» (1648).

б) Ліричні подорожні щоденники Мацуо Басьо: «Смерть у дорозі. Записки мандрівника» («Кістки, що біліють у полі», 1684 р.); «Подо-рож до Сарасіни» (1688 р.); «Стежками Півночі» (1688 р.); «Записки з дорожньої скриньки» («Листи поета-мандрівника», 1690-1691 рр.).

в) Збірка лірично-гумористичних есе поета XVIII ст. Йокої Яю (1702-1783) під назвою «Удзураґоромо» (досл.: «Одяг у латках», або ще «Латане вбрання»).

г) Розлогі передмови до власних поетичних збірок Йоси Бусона.

д) Літературні есе, подорожні записи, ліричні щоденники Кобаясі Ісси: «Останні дні батька» (1801 р.), «Моя весна» (1819 р.) та ін.

І. Бондаренко