Японська література - Хрестоматія Том II (XIV-XIX ст.) - Бондаренко І.П. 2011

Кайдан. Асаі Рьоі (1612-1691)
Белетристика

Асаі Рьоі (1612-1691) — японський письменник раннього періоду доби Едо. Буддійський священик, який був головою буддійського храму в Кіото і водночас вважався одним із найкращих творців канадзосі — особливої форми художньої літератури, коли ієрогліфи використовувалися в досить обмеженій кількості, і майже весь текст був написаний каною, а отже, така література була цілком доступною практично для всіх верств тогочасного населення країни. Не було йому рівних і в жанрі кайдана, розвиток якого пов’язаний із впливом континентальної літератури.

За часів Асаі Рьоі продовжувалася шанована й популярна серед японців традиція казково-фантастичних сказань — кайданів, і Асаі Рьоі в цьому жанрі був неперевершеним майстром. У 1666 р. він завершує роботу над збіркою розповідей про дива «Лялька-оберіг¹«, до якої входять адаптації вісімнадцяти новел із книги Цюй Ю «Нові сказання при лампі з підрізаним ґнітом» (XIV-XV ст.). В опрацюванні китайських матеріалів автор слідує сюжетам попередника, змінюючи тільки імена персонажів, історичний та географічний фон, а також побутові реалії та літературні ремінісценції таким чином, щоб пристосувати китайські новели до японської національної художньої традиції.

Асаі Рьої лише адаптатує новели Цюй Ю, а не прагне їх творчо переписати. Однак для японської літератури характерним є переважання образно-символічного аспекту художнього твору над сюжетом і смисловим наповненням, і автор настільки професійно створює цю атмосферу, що є всі підстави вважати, що історії у збірці «Лялька-оберіг» проводять чітку моральну паралель, яка віддзеркалює своєрідну дихотомію між суспільним обов’язком (яп. ґірі) та реальністю повсякденного людського існування².

¹ Маються на увазі ті ляльки, які вдягалися на руку або пальці для того, щоб розповідати різні історії.

² Lane, Richard 1957. The beginnings of the Modern Japanese Novel: Kana-zoshi 1600-1682. Harvard Journal of Asiatic Studies (Harvard-Yenching Institute). — 644-701.

Розповідь у жанрі кайдана — це справжнє драматичне мистецтво, що охоплює й вираз обличчя, й інтонацію, й артистичність і навіть послідовність дій. Часто кайдани розповідалися по черзі (іноді — до ста розповідей). Існувала ціла схема, відповідно до якої це робилося: «Темної ночі ставиться світло на андон¹. Папір, яким покривається андон, має бути пастельного, блакитнуватого кольору. У лампу вставляється сотня ґнотів, і кожного разу, як тільки хтось закінчує розповідати свою історію, дістають один із них. У кімнаті поступово сутеніє, стає все темніше й темніше... Світло, відбиваючись від блідого паперу, яким покритий андон, мерехкотить на стінах і стелі кімнати, атмосфера стає примарною. Якщо присутні продовжують розповідати історії, немає сумнівів, що ось-ось трапиться щось містичне й жахливе.»² «Коли кількість розповідей сягне сотні, уже настане глибока ніч; свідомість поступово притупляється, людина стає сонною. Світло набуває пастельного кольору паперу. Спочатку світла, наповнена сотнею світлячків-ґнотів кімната поступово темнішає, наповнюється недобрими передчуттями. Наповзає сонливість, розум поволі затьмарюється... Можливо, ілюзорний досвід кількох підштовхнув усіх інших спробувати контактувати з надприродним саме за допомогою кайданів.»³ ...Жодні інші історії так близько не торкаються надприродного, не втамовують спрагу до містичного як кайдани зі збірки Асаі Рьоі «Лялька-оберіг».

В. Собакар

¹ Покрита папером своєрідна палиця, яка використовується в якості підставки для лампи.

² Ryöi, Asai 1910. Otogi Boko [Hand Puppets]. In Kinsei bungei sösho [Collective works of early modern period], ed. Hayakawa Junzaburö. Tokyo: Takeki Ltd. — P. 145.

³ Tachikawa, Kiyoshi ed. 1987 Hyakumonogatari kaidan shusei [Collection of one hundred kaidan tales]. Sösho Edo bunko [Collective works of Edo literature], vol. 2. Tokyo: Tosho Kankökai. — P. 20.