Японська література - Хрестоматія Том III (XIX-ХХст.) - Бондаренко І.П. 2012

Пісня жіночого серця
Йосано Акіко (1878-1942)
Поезія

В історії японської літератури чимало славетних жіночих імен. Серед авторів знаменитої поетичної антології «Манйосю», упорядкованої у XIII ст., багато жінок. І, звісно, найсильніше в їх творах звучить тема кохання.

Хоч віки вічні

Чекатиму на тебе

Допоки коси

Мої хвилясті чорні

Аж інеєм вкриються.

(Іванохіме, IV ст.)

Перший у світі роман-епопею «Ґендзі моногатарі» («Повість про Ґендзі») майже тисячу років тому (1004 р.) теж написала жінка - Мурасакі Сікібу, її ж сучасниця Сей Сьонаґон своїм щоденником «Нотатки під подушкою» започаткувала новий літературний жанр - дзуйхіцу («слідом за пензлем» - пензлем давні японці писали свої твори). А сучасниця Лесі Українки - молода Йосано Акіко - свій поетичний хист віддала оновленню найдавнішого жанру японської літератури, пов’язавши мистецьку діяльність із боротьбою за звільнення жінки від пут конфуціансько-феодальної моралі.

Талант Йосано Акіко яскраво засяяв на небосхилі японської літератури в час розквіту доби «Мейдзі», що почалася за десять років до народження поетеси. 1868 рік був поворотним в історії Японії, що на той час після майже трьохсотлітньої самозамкнутості почала відчиняти двері «білим варварам», як у середньовіччі японці називали європейців. Саме 1868 року було повалено сьогунат - військово- феодальну політичну систему, і верховну владу повернуто імператорові. Ця подія відома як революція «Мейдзі». Таким девізом («світле правління») назвав своє врядування (1868-1912) імператор Муцухіто, Японія впевнено ступила на шлях капіталістичного розвитку під гаслом європеїзації. У квітні шістнадцятилітній імператор склав присягу, в якій, зокрема, проголошувалося, що «всі погані звичаї минулого буде ліквідовано... знання перейматимуться від цілого світу». В країні почалася докорінна перебудова життя, за висловом академіка М. Конрада, - «від організації нового економічного устрою до зміни форми зачіски». Про масштаб соціальних зрушень красномовно свідчить хоча б те, що поборники найрадикальнішої європеїзації висунули навіть пропозицію відмовитися від японської мови і як мову нової нації взяти англійську. Але такі карколомні соціальні прожекти врівноважувалися міцними реставраційно-консервативними тенденціями, вилившись врешті у вікопам’ятне гасло «європейська техніка - дух японський». Адже й сама революція «Мейдзі» мала форму реставрації імператорської влади.

На літературному терені тим часом наче прорвало греблю - за кілька десятиліть японською мовою було перекладено все найзначніше зі світової культури - від Гомера до Толстого і Чехова; усі літературні течії, що в Європі розвивалися протягом століть, у Японії перебігли з калейдоскопічною швидкістю майже за життя одного покоління. Повінь європеїзації проте не змила давніх жанрів національного мистецтва, спричинившись, зокрема, лише до оновлення тисячолітньої танки і класичної хайку.

Кінець XIX ст. в японській літературі був епохою романтизму. Цей напрям вдихнув свіжої життєвої сили і в древню танку, що постала з народної пісні. «Танка» означає коротка пісня. Цей жанр ще має назву «вака» - японська пісня. У Європі переклади цих поезій називають деколи японськими п’ятивіршами, оскільки їх формальною ознакою є чергування п’яти - й семискладових рядків: 5-7-5-7-7. Стислу, виразну характеристику танки дає відома дослідниця й перекладачка російською мовою славнозвісної «Манйосю» А. Глускна: «Улюбленими темами середньовічних танок були теми кохання й природи. Тільки замість європейського «культу прекрасної дами» в Японії був створений «культ рідної природи», котра постає як постійне невичерпне джерело натхнення. Любовна лірика переплітається з пейзажною, людські почуття передаються звичайно через образи природи або у зв’язку з ними... Незважаючи на лаконізм, цій короткій формі вірша притаманна різноманітність стилів: вона може пролунати народною ліричною піснею, частівкою, чутливим романсом, вишуканим любовним посланням, середньовічною альбою, а то й жартівливим мадригалом, уїдливою епіграмою. Важливого значення при цьому набуває традиційний поетичний образ... Ще у VIII ст. склалася особлива «сезонна» естетика, яка відіграла важливу роль у подальшій історії японської пейзажної лірики».

З часом образи й метафори канонізувалися й перетворилися на шаблони. В умовах бурхливого розвитку нових літературних жанрів енергійну реформу танки здійснили поети Йосано Теккан та Масаока Сікі, причому якщо Теккан вивів танку на романтичний шлях, то Сікі ствердив у поезії реалістичний принцип «сясей» (малювання з натури). Вінцем реформи ваки стала сповнена соціально-критичного, демократичного пафосу танка Ісікави Такубоку. А тим часом Йосано Теккан організував 1899 року «Товариство нової поезії» («Сінсіся») й наступного року почав видавати журнал «Мьодзьо» («Ранкова зоря»). Через рік після виходу першого номера «Мьодзьо» учасниця цього літературного об’єднання поетеса Йосано Акіко видала свій шедевр - збірку «Мідареґамі» («Розплетена коса»), що стала вершиною романтичної танки. Йосано Акіко народилася 7 грудня 1878 р. (десятого року Мейдзі) у місті Сакаї префектури Осака, через два місяці після того, як унаслідок нещасного випадку помер її старший брат. Вона була третьою донькою в багатодітній родині потомственного купця, котрий, згідно з конфуціанським культом, щиро прагнув як доказ своєї глибокої поваги до предків залишити після себе якомога більше синів, що складали б і далі шану предкам та забезпечували неперервність роду. Розчарований батько пройнявся до доньки такою неприязню, що мати мусила віддати її на виховання своїй сестрі. І лише через три роки, після народження ще одного сина, батько змилосердився й дозволив забрати доньку назад. Поступово дівча полонило його своїм розумом, а коли згодом виявився і її хист до літератури, батько дав доньці найвищу освіту, яку тільки могла дістати японська жінка у ті часи. 1892 року Акіко закінчила жіночу гімназію й додаткові курси.

Вдома, однак, на неї чекали нудні підрахунки у батьковій крамниці, а вільний час вона мусила проводити в самітництві, під суворим батьківським наглядом, як того вимагала феодальна мораль. Таке життя було нестерпне для дівчини, яку тягнуло до активної праці у розбудженому суспільстві. Глибоко вивчаючи японську класику (а треба сказати, батько мав непогану бібліотеку), Акіко дедалі пильніше придивляється до сучасного літературного життя. Сама пише вірші й надсилає їх до літературних часописів сусіднього міста Осака, а згодом і в Токіо - до щойно заснованого журналу «Мьодзьо». Ставши одним з перших членів «Товариства нової поезії», вона познайомилася з його організатором, редактором «Мьодзьо» - поетом Йосано Текканом, у якого закохалася, і щоб вийти заміж, втекла врешті з батьківського дому. 1901 року вона видрукувала свою знамениту збірку танок «Мідареґамі», справжній гімн коханню й боротьбі за емансипацію жінки від гніту феодальних догм і забобонів. На ту пору то була вельми смілива поезія:

О наставнику шкільний

Незайману дівчину

Ти ще не обнімав

Не цілував

А вчиш як жити

Як ніхто доти, у своїх глибоко автобіографічних віршах-піснях Йосано Акіко пристрасно й переконливо проголосила потаємну думку кожної японської жінки - про право на кохання:

О не кори мене

З висоти своєї

Хіба не бачиш

Сліз пекучих

Вічні сліди?

І, як ніхто, оспівала красу людської плоті.

Чи ти сліпий

Чи мріяти не вмієш

О юначе

Хіба не бачиш

Як вуста палають?

Вірші Акіко звучать протестом проти застарілих конфуціансько-феодальних поглядів на кохання, стверджують право жінки на активну поведінку у ньому:

Повір, що серце співає

Нема такої сили

Щоб квітку польову спинила

А що вже дівчина

В думках весняних зваб.

«Куртуазна» лірика Акіко далека від оспівування японських гетер. Поетеса показує, як мало романтизму для самої жінки у «романтичному» фахові ґейші:

О ті часи

Коли великий бубон

Був мені ще не під силу

Думала буду щаслива

Як одягну шати красиві.

Бо ж насправді:

Втрете

Вчетверте

Ту саму пісню

Просить співати

Осоружний багатій.

Поетеса не обмежується жіночою темою. Під час російсько- японської війни Акіко написала гострий антивоєнний вірш в новому, запозиченому з європейської літератури жанрі «сінтайсі»: «Ти, брате, життя свого не покладай» з підзаголовком «Плач за братом у війську, що веде облогу Порт-Артура». Вірш, у якому суворо засуджується мілітаристська ідеологія панівного класу, відразу потрапив до заборонених і знову зробився доступним японському читачеві аж після капітуляції Японії 1945 року.

Вірші Йосано Акіко - сплав класичної асоціативності танки з сучасністю змісту. До речі, про це ще. Йосано Акіко була глибоким знавцем японської класичної літератури, свідчить хоча б той факт, що тривалий час її переклад роману «Ґендзі моногатарі» сучасною японською мовою вважався хрестоматійним. Свої танки Акіко складала, не наслідуючи давніх зразків, але глибоко засвоюючи їхню тропіку й розгалужену асоціативність. Тому й не дивно, що чимало танок Акіко при всій своїй новизні перегукуються з віршами класичних антологій «Манйосю», «Кокінсю», «Сінкокінсю». Збірка «Розплетена коса» - один із шедеврів японської літератури, помітний внесок до скарбниці світової лірики.

М. Федоришин







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.