Японська література - Хрестоматія Том III (XIX-ХХст.) - Бондаренко І.П. 2012

Зі збірки «Сумна забава»
Ісікава Такубоку (1886-1912)
Поезія

Хочу дихати вільно і легко,

А в грудях розлягається звук.

Що сумніший од вітру осіннього і холодний мов ніч.

Чоловік думками десь у мандрах.

Жінка лає, діти плачуть.

Такий-то сніданок.

Зими краса - погожий ранок!

Посьорбуєш гарячий чай,

А пара ніжно теплінь щоки.

Розгорнув я мізерну газетку із рідного краю,

І там було чимало помилок.

Такий сум на світанку.

Вірю, що настане нове завтра!

В цих словах

Нема неправди, але...

Нині закортіло піти в гори

І пішов.

І там шукав той камінь, на якім сидів торік.

Я пізно встав, і вже не було часу заглянути в газету.

І нині муляє мене,

Що я перед собою у боргу.

Щороку

Дві-три однакові танки

Посилає мені товариш з нагоди Нового року.

Засинаю з надією в серці,

Може, завтра

Спізнаю добро.

Нечутно минув Новий рік -

І життя

Знов пішло вчорашнім звичним ладом.

Кажуть, що селяни вже зреклися саке.

А буде ще тяжче,

То чого зречуться?

Стара газета!

О, тут похвала на мої перші вірші.

Два-три рядки.

Тоді я й сам не знав,

Що стільки помилок

Вкрадалось у мої листи коханій.

Якби щасливо перебути ще цей місяць,-

Не маю іншого бажання

В останній вечір місяця.

Старі листи!

І з ним п’ять років тому

Ми були такі щирі приятелі.

«Ісікава - останній нікчема»,-

Так не раз я собі говорив

З щемом серця.

Двері штовхнув і одною ногою ступив за поріг.

Перед зором недужого був безконечний, як світ,

Коридор.

Рука санітара, що міряє пульс,

Іноді тепла,

А іноді холодна й незворушна.

Дивлюся із вікна лікарні

І бачу людей,

Що здорові й веселі йдуть своєю дорогою.

Він немов залазить в саму душу

І краде-висмоктує думки...

Стетоскоп.

Колись на саме слово, що я хочу

Бути військовим,

Батьки мої впадали в страшний розпач.

Про книжку, яку, сподіваюся, колись неодмінно видам,

І навіть про обкладинку

Розповідаю дружині.

Уві сні я почув зозулю.

Та скоро забув її голос.

Як сумно.

Так хочеться

Хоч раз дійти до кінця

Оцього нудного довгого в лікарні коридора.

Якби ж то можна мати нове тіло, -

Майнула думка,

Як погладжував операційний шрам.

Сам не знаю, як і звідки

Цілий день у голові

Крутиться російське ім’я «Бородін».

Мабуть, і друзям і рідним дуже дивно,

Що я і в недузі

Тільки й знаю мови - про революцію.

Чотири місяці нелегкої недуги.

Тепер мені вже навіть до вподоби

Смак різних ліків.

Слова «робітник», «революція»

Запам’ятала

П’ятирічна дитина.

П’ятирічній дитині

Російське дав ім’я - Соня.

Кличу на ім’я - і тішиться серце.

Сумний мій батько.

Нині знову начитався газет

І бавиться з мурашками в саду.

Закортіло сьогодні побавитися з сусідськими дітьми,

Я кличу їх, а вони навтіки.

Прикро на серці.

(Переклад М. Федоришина)







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.