Японська література - Хрестоматія Том III (XIX-ХХст.) - Бондаренко І.П. 2012
Зі збірки «Сумна забава»
Ісікава Такубоку (1886-1912)
Поезія
Хочу дихати вільно і легко,
А в грудях розлягається звук.
Що сумніший од вітру осіннього і холодний мов ніч.
Чоловік думками десь у мандрах.
Жінка лає, діти плачуть.
Такий-то сніданок.
Зими краса - погожий ранок!
Посьорбуєш гарячий чай,
А пара ніжно теплінь щоки.
Розгорнув я мізерну газетку із рідного краю,
І там було чимало помилок.
Такий сум на світанку.
Вірю, що настане нове завтра!
В цих словах
Нема неправди, але...
Нині закортіло піти в гори
І пішов.
І там шукав той камінь, на якім сидів торік.
Я пізно встав, і вже не було часу заглянути в газету.
І нині муляє мене,
Що я перед собою у боргу.
Щороку
Дві-три однакові танки
Посилає мені товариш з нагоди Нового року.
Засинаю з надією в серці,
Може, завтра
Спізнаю добро.
Нечутно минув Новий рік -
І життя
Знов пішло вчорашнім звичним ладом.
Кажуть, що селяни вже зреклися саке.
А буде ще тяжче,
То чого зречуться?
Стара газета!
О, тут похвала на мої перші вірші.
Два-три рядки.
Тоді я й сам не знав,
Що стільки помилок
Вкрадалось у мої листи коханій.
Якби щасливо перебути ще цей місяць,-
Не маю іншого бажання
В останній вечір місяця.
Старі листи!
І з ним п’ять років тому
Ми були такі щирі приятелі.
«Ісікава - останній нікчема»,-
Так не раз я собі говорив
З щемом серця.
Двері штовхнув і одною ногою ступив за поріг.
Перед зором недужого був безконечний, як світ,
Коридор.
Рука санітара, що міряє пульс,
Іноді тепла,
А іноді холодна й незворушна.
Дивлюся із вікна лікарні
І бачу людей,
Що здорові й веселі йдуть своєю дорогою.
Він немов залазить в саму душу
І краде-висмоктує думки...
Стетоскоп.
Колись на саме слово, що я хочу
Бути військовим,
Батьки мої впадали в страшний розпач.
Про книжку, яку, сподіваюся, колись неодмінно видам,
І навіть про обкладинку
Розповідаю дружині.
Уві сні я почув зозулю.
Та скоро забув її голос.
Як сумно.
Так хочеться
Хоч раз дійти до кінця
Оцього нудного довгого в лікарні коридора.
Якби ж то можна мати нове тіло, -
Майнула думка,
Як погладжував операційний шрам.
Сам не знаю, як і звідки
Цілий день у голові
Крутиться російське ім’я «Бородін».
Мабуть, і друзям і рідним дуже дивно,
Що я і в недузі
Тільки й знаю мови - про революцію.
Чотири місяці нелегкої недуги.
Тепер мені вже навіть до вподоби
Смак різних ліків.
Слова «робітник», «революція»
Запам’ятала
П’ятирічна дитина.
П’ятирічній дитині
Російське дав ім’я - Соня.
Кличу на ім’я - і тішиться серце.
Сумний мій батько.
Нині знову начитався газет
І бавиться з мурашками в саду.
Закортіло сьогодні побавитися з сусідськими дітьми,
Я кличу їх, а вони навтіки.
Прикро на серці.
(Переклад М. Федоришина)