Японська література - Хрестоматія Том III (XIX-ХХст.) - Бондаренко І.П. 2012

Морі Оґай (1862-1922)
Проза

Кінець ХІХ - початок XX ст. - одна з найскладніших і найбурхливіших епох в історії японської культури в цілому й японської літератури зокрема. Після реформ доби Мейджі під впливом кардинальних змін у тогочасному суспільстві, а також через проникнення до Японії окремих зразків європейського мистецтва і творів західної літератури в країні розпочався активний процес пошуку нових форм художнього бачення світу. Серед японських фахівців розгорнулася палка суперечка щодо шляхів подальшого розвитку національної літератури. На авансцену культурного життя країни вийшли нові майстри художнього слова - молоді письменники, поети, драматурги, найталановитіші з яких зрештою стають корифеями японської літератури XX ст.

У цей період з усією гостротою постає питання про те, як саме буде розвиватися духовне життя нації, яку світоглядну систему слід прийняти за основу, будуючи нову державу? Руйнування звичних поглядів, які визначали лад і порядок старої літератури, - процес, який розпочався ще в 70-80-х роках XIX ст., - продовжувалося, але активне протиборство нової художньої свідомості з архаїчною традицією з усією очевидністю здійснювалося на користь першого.

Проблема синтезу культур стає однією з найважливіших у літературі Японії. Різнорідність естетичних поглядів Заходу і Сходу сприяла взаємному притяжінню.

Співіснування й активна взаємодія традиції та сучасності - проблема, яка займає чільне місце і в творчості Морі Оґая. Герої його творів страждають від глибоких внутрішніх конфліктів, що розривають душу людини, від постійної виснажливої внутрішньої боротьби між почуттям і обов’язком, від усвідомлення того, що неможливо поєднати особисту свободу зі служінням суспільним цінностям.

Повість під латинською назвою «Віта сексуаліс» (1912 р.) написана з чіткою полемічною метою: вона спрямована проти натуралістів, які приділяли занадто багато уваги сексу й зображували людину рабом власних інстинктів. Книжний ринок був заповнений романами на кшталт «Постіль» («Футон», 1908 р.), у якому письменник- романіст Таяма Катай описував переживання й душевні муки літнього чоловіка, що закохався у свою юну ученицю.

Така література, на думку Морі Оґая, шкодила вихованню молодого покоління. І він вирішив по-своєму показати процес «сексуального становлення» молодої людини. Оповідання ведеться від імені професора західної та східної філософії Канаї Сідзуки. З награною наївністю Канаї дивується: усе, що йому доводилося читати останнім часом, присвячено сексу; невже це і є головним завданням сучасної літератури? Саме таким чином він мотивує причину написання власних мемуарів.

Канаї відновлює в пам’яті дитячі і юнацькі переживання - від хлопчика шестилітнього віку до юнака двадцяти одного року. Глави його роману так і називаються: «Коли мені було шість», «Коли мені було одинадцять» і т.д.

Скрупульозно розглядаючи свої відчуття протягом цілої низки дитячих та юнацьких років, Канаї дійшов висновку, що проблеми статі не заслуговують такої всеосяжної уваги, яку їм приділяють письменники-натуралісти.

О. Левицька