Японська література - Хрестоматія Том III (XIX-ХХст.) - Бондаренко І.П. 2012

Мішіма Юкіо (1925-1970)
Проза

Починаючи з середини ХХ ст., ім’я Мішіми Юкіо (справжнє ім’я - Хіраока Кімітаке) звучало зі шпальт усіх японських журналів, екранів телевізорів, радіо, зі сцен театрів. Але ніхто так і не пізнав його до кінця. Найвидатніший «брехун» свого часу Мішіма Юкіо - письменник зі світовим іменем. Його твори перекладені більш ніж у 80-ти країнах світу. Його люблять і поважають за своєрідний стиль письма й неординарне бачення світу. Саме Мішіма Юкіо перший зміг розкрити Заходу сутність японської культури та менталітету японців.

Мішіму Юкіо нині визнають одним із найвидатніших письменників Японії XX ст. Псевдонім «Мішіма», написаний іншими ієрогліфами, означає «Зачарований смертю диявол».

Естетичне підґрунтя творчого методу Мішіми Юкіо вражає своєю оригінальністю. Його естетика націлена на дослідження різних аспектів взаємин індивіда з гнітючою й деструктивною красою. Окрім краси, в якості одного з головних художніх концептів естетики письменника виступає смерть з такими її невід’ ємними й органічними складовими, як самогубство, краса холодної зброї, привабливість людських нутрощів тощо - те, що бере свій початок у царині підсвідомості автора. До основних концептів естетики Мішіми долучаються також такі поняття, як тілесність, хвороба, молодість, гомоеротизм та ін.

Навіть побіжне знайомство з художніми творами Мішіми Юкіо свідчить, що для письменника найважливішою темою була тема краси, тема прекрасного. Вивченню таємниці краси, її впливу на людину, способів взаємин людини з прекрасним і механізмів прилучення індивіда до світу прекрасного присвячена більшість художніх і публіцистичних творів Мішіми.

Краса є фантомом - ось підсумок усіх естетичних пошуків Мішіми, підсумок його літературної творчості. Ця теза відсилає нас до найперших творчих здобутків автора, у яких він декларує й обстоює незбагненність краси, її «закритість» для людини. Однак уся творчість Мішіми Юкіо є щирим намаганням осягнути цю таємницю краси, розгадати загадку її природи.

Для правильного розуміння філософської концепції художніх творів Мішіми Юкіо дуже важливим є також соціально-політичне підґрунтя його творчості. Найбільш яскраво політичні погляди Мішіми виявилися в його оповіданні «Патріотизм», яке стало відправною точкою для формування життєвого кредо письменника, яке зрештою й привело його до самогубства. В оповіданні «Патріотизм» йдеться про події 1936 року - так званий «інцидент 2-26», коли група молодих офіцерів вирішила здійснити державний переворот, оскільки вони щиро вважали, що існуючий уряд зраджує інтереси імператора і нації. Повстанцям вдалося захопити декілька ключових пунктів у Токіо і вбити трьох із шести намічених жертв - членів Кабінету міністрів. Вони мали дієву підтримку серед багатьох тогочасних керівників країни (як військових, так і цивільних) і навіть своїх прихильників з оточення самого імператора, зокрема в особі його брата - принца Чічібу. Однак імператор Хірохіто наказав заарештувати заколотників, які наважилися підняти бунт, і стратити їх. 28 лютого 1936 р. вони були оточені урядовими військами, будь-якої миті готовими до рішучої атаки. Повстанці, зрозумівши безнадійність свого становища й прагнучи уникнути кровопролиття, пообіцяли здійснити самогубство, якщо імператор вимагатиме цього від них через свого посланця. Але той відмовився від діалогу з бунтівниками, попри наполегливі вмовляння наближених. Після нетривалого бою, частина заколотників потрапила в полон, причому перед тим, як здатися, усі вони, повернувшись у бік імператорського палацу, зі сльозами на очах заспівали національний гімн.

У творі описано самогубство молодої подружньої пари. Гвардійський поручик Такеяма, опинившись перед нерозв’язною моральною дилемою, здійснює «сеппуку» («харакірі»). Його юна дружина також позбавляє себе життя. Мішіма описав свій ідеал самогубства, якого сам він, до речі, досягти так і не зміг. Проте, показово інше - вперше письменник заявляє, що смерть має бути не лише «об’єктивізацією» краси, але й «солдатським актом вищого ступеня щирості у всіх сенсах розуміння почесної смерті на полі бою», як він написав у своїй післямові. Таким чином, поняття «патріотизм» у Мішіми починає поступово асоціюватися з тим, що він сам пізніше назвав «фанатичною відданістю ідеалам, яка перевершує раціональне» - «сутністю японського духу».

О. Левицька