Японська література - Хрестоматія Том III (XIX-ХХст.) - Бондаренко І.П. 2012


Муракамі Харукі (нар. 1949 р.)
Проза

Популярний сучасний японський письменник (романи, оповідання, есе) й перекладач. Одружений, дітей не має, захоплюється марафонським бігом. На початку 1990-х вів ток-шоу для опівночників на одному з комерційних каналів у Токіо, розмовляв про західну музику та субкультуру. Надрукував кілька фотоальбомів і путівників, захоплювався західною музикою, коктейлями та кулінарією. Відомий своєю колекцією з 40 тисяч джазових платівок. Член клубу мандрівників «Токійська сушена каракатиця». Серед екранізацій творчості: «Тоні Такітані» (2004) за оповіданням «Тоні Такія» зі збірки оповідань «Примари Лексингтона» (1996) та «Норвезький ліс» (2010) за однойменним романом 1987 року.

Муракамі Харукі народився 12 січня 1949 року в місті Кіото, в сім’ї викладача класичної філології. Дід, буддійський священик, утримував невеличкий храм. Батько викладав у школі японську мову та літературу, а у вільний час також займався буддійським просвітництвом. 1950 року родина перебралася до м. Асія - пригорода порта Кобе.

1968 року Муракамі вступив на відділення театральних мистецтв токійського університету Васеда за спеціальністю класична (грецька) драма, проте навчання не полюбляв, переважно відвідував Театральний музей університету, де читав сценарії американського кіно, він загалом надавав перевагу американським письменникам, як-от Курт Воннегут і Річард Бротиган. В університеті познайомився з дівчиною Йоко, з якою 1971 року одружився та живе дотепер. Разом із нею 1974 року Муракамі відкрив джаз-бар «Peter Cat», яким керував протягом 7 років. У квітні 1968 року на бейсбольному матчі Муракамі раптом усвідомив, що може написати роман. Він досі не знає, чому саме: «Я просто це зрозумів».

Відтоді після закриття бару Муракамі дедаді частіше залишався на ніч, писав тексти чорнильною ручкою на простих аркушах паперу, і 1979 року опублікував першу частину т. зв. «Трилогії Щура», «Слухай пісню вітру», за яку отримав літературну премію «Ґундзо сін-дзін-сьо», престижну нагороду, яку журнал «Ґундзо» щороку присуджує японським письменникам-початківцям. 1980-го Муракамі видав повість «Пінбол-1973», другу частину «Трилогії Щура», а наступного року продав ліцензію на управління баром і зайнявся письменництвом професійно.

1982 року письменник закінчив перший роман «Погоня за вівцею», третю частину «Трилогії Щура», за який отримав премію «Нома», а за три роки - роман «Країна Див без гальм і Кінець світу», за який отримав премію Танідзакі. 1986 року Муракамі поїхав з дружиною до Італії, а пізніше до Греції, промандрувавши кількома островами Егейського моря, наступного року опинився в Лондоні, де 1988-го дописав роман «Денс, денс, денс» - продовження «Трилогії Щура».

1991 року Муракамі переїхав до Америки та обійняв посаду стажера-дослідника Принстонського університету, штат Нью-Джерсі, тоді як в Японії вийшло друком 8-томне зібрання написаного ним за десять років (1979-1989). Наступного року він отримав ступінь ад’юнкт-професора Принстонського університету, а ще через рік перебрався до м. Санта-Ана, штат Каліфорнія, читати лекції з сучасної (післявоєнної) світової літератури в університеті Вільяма Говарда Тафта, а також відвідав Китай і Монголію.

Письменник повернувся в Японію 1996 року й оселився в Токіо. Провівши низку зустрічей та інтерв’ю з жертвами та виконавцями заринової атаки секти «Аум-сінрікьо», що відбулася за рік до того у токійському метро, 1997-го опублікував документальний двотомник «Підземка», а в січні 2001-го перебрався в будинок на березі моря в м. Оісо, же мешкає дотепер. У лютому 2003 року випустив новий переклад роману Джерома Селінджера «Над прірвою в житі», що побив усі рекорди продажів перекладної літератури в Японії початку нового століття. Крім Селінджера, Муракамі переклав з англійської на японську низку творів Френсіса Скотта Фіцджеральда, Трумана Капоте, Джона Ірвінга, Джерома Селінджера й інших американських прозаїків кінця XX століття, а також казки Ван Альсбурга й Урсули ле Ґуїн.

У 2006 році письменник отримав літературну премію імені Франца Кафки. Церемонія нагородження відбулася в Міському залі зібрань у Празі, де номінанту вручили невеличку статуетку Кафки й чек на 10 тисяч доларів США. У 2009-му Муракамі засудив Ізраїль за агресію в секторі Газа та вбивство мирних палестинців. Про це літератор сказав у Єрусалимі, скориставшися трибуною, наданою йому у зв’язку з присудженням літературної Єрусалимської премії за 2009 рік. 28 травня 2009 року в продажу в Японії з’явилися два перші томи нового роману письменника «1Q84«: стартовий наклад у чотириста вісімдесят тисяч примірників продано в перший день, а до кінця року - понад два мільйони, тож книга посіла першу сходинку серед японських бестселерів. Приємно відзначити, що перший переклад цього роману з’явився саме українською - 12 листопада 2009 року.

Двома роками раніше, у 2007-му, з’явилася книга Муракамі «Про що мені йдеться, коли мені йдеться про біг». За словами автора, це зібрання «замальовок про біг, але аж ніяк не секретів здорового способу життя». «Щиро писати про біг, - говорить Муракамі,- означає щиро писати про самого себе».

Д. Купко