Японська література - Хрестоматія Том III (XIX-ХХст.) - Бондаренко І.П. 2012


Одзакі Хосай (1885-1926)
Поезія

Одзакі Хосай народився 1885 р. у м. Тотторі й прожив коротке життя, у якому було стільки розчарувань і зневіри, стільки невдач та лиха, що вистачило б на декілька людських життів. Поезія була його єдиним притулком, його гаванню, в якій поет ховався від життєвих негод і штормів.

По закінченні кількох навчальних закладів він з 1912 р. працював у одній страховій компанії, з якої через деякий час був звільнений. У 1920 р. Одзакі Хосай їде шукати долі до Кореї та Маньчжурії, звідки повертається в 1923 р. тяжко хворий і без копійки за душею. Залишивши разом із надією знайти роботу свою сім’ю, проклятий близькими й колишніми друзями, він починає життя волоцюги й мандрує по країні, ніби намагаючись втекти від несправедливих дорікань, життєвих негараздів і тяжких спогадів про минуле.

Як і Танеда Сантока, Одзакі Хосай теж дотримувався в поезії вільного стилю, за який його критикували й відмовлялися друкувати. Саме тому перша збірка творів поета побачила світ лише після його смерті. А помер Хосай 7 квітня 1926 р. на невеличкому о. Сьодо, розташованому на Внутрішньому Японському морі.

Коли японські читачі вперше познайомилися з віршами Одзакі Хосая, то відкрили для себе в його поезії настільки пронизливий, настільки гострий і щирий біль серця поета, що його ім’я відразу ж стало символом людського страждання, символом знівеченого жорстокими законами сучасного суспільства життя пересічної маленької людини, яка з народження приречена цим суспільством на нікчемність, самотність і смерть.

Вірші Одзакі Хосая дійсно сприймаються іноді як крик душі приреченої на смерть людини. Але цей зойк - не виклик і навіть не докір, а радше стогін безпорадності та розпачу, стогін душі поета від нестерпного болю й туги за марно прожитими роками і загубленим життям.

І. Бондаренко

У лист,

Що, розпластавшись, я пишу,

З допитливістю півень зазирає.

(1924)

У повній самоті

За коливанням тіні

Спостерігаю.

(1924)

Опале листя на землі прибрав,

А перехожий

Навіть не помітив.

(1924)

З лицем

Обвислим

Каятися йду.

(1925)

На узбережжі

Ще раз озирнувся -

Моїх слідів і тих уже нема!

(1925)

Впродовж усього дня

Лише мовчання тіні

Метелика.

(1925)

Самотність!

Навіть книги почитати

На сон немає.

(1925)

Я схибив

І зігнув

Головку цвяха.

(1925)

Із гуркотом

Ворота зачинились.

Храм засинає.

(1925)

На звук води

Прямую

У тумані.

(1925)

Не можу нитку в голку устромити.

Що ж!

Помилуюсь небом голубим.

(1925)

До мене раптом

З сутінків вечірніх

Горобчик одноногий завітав. (1925)

Стола письмового

Висовую шухляди

І знову в порожнечу їх дивлюсь. (1925)

Розтулюю кулак

І пальці розглядаю...

Самотності печаль!

(1925)

Обрізав нігті:

Десять пальців

Маю!

(1925)

Розкрив, щоб просушити,

Парасольку.

І раптом - листопад!

(1925)

Біля казарми

Сухотрав’я

Чахне.

(1925)

Осінній вітер

Наскрізь продуває...

Тепер і в мене матері нема!

(1925)

У храмі осінь.

Поруч височить

Сосна-розсоха.

(1925)

Таким чудовим місяцем

Один милуюся

І потім засинаю.

(1925)

І ввечері, і вранці

Перед храмом

Лиш дерево самотнє височить.

(1925)

В маленькій хатці -

Мати

І дитина.

(1925)

В зимову річку

Викинув сміття

І повертаюсь.

(1925)

На підвіконні

В глечику букет

Ранковий вітер пестить жартівливо.

(1926)

Нема посудини?

Я й пригорщу

Підставлю!

(1926)

Ти ба! Якими білими стають

Підошви ніг,

Якщо відмити добре!

(1926)

Вікно відкрив -

Усміхнені

Обличчя!

(1926)

Дорогою гірською підіймаюсь:

Всі села

Сумно дивляться услід.

(1926)

Вечірнє сонце

Світиться над морем.

І в горах схованки від нього не знайти!

(1926)

Кому - свята!

А немовляті -

Сон!

(1926)

Дорогою

Плететься спозаранку

Маленьке цуценя.

(1926)

А для мурахи

На краю стебла -

Безодня неба!

(1926)

Невже мене ти, мамо, народила,

Щоб я у діжках

Овочі солив?

(1926)

Квасолю розварив -

І цілий день

З життя свого викреслювати треба.

(1926)

І кашляю

Я теж

У самоті.

(1926)

З-поза весняних гір

Димок

З’явився.

(1926)

(Переклад І. Бондаренка)