Японська література - Хрестоматія Том III (XIX-ХХст.) - Бондаренко І.П. 2012


Іїда Дакоцу (1885-1962)
Поезія

Іїда Дакоцу (справжнє ім’я: Іїда Такедзі) народився 1885 р. у селі Сакаїґава (преф. Яманасі). Навчався на літературному факультеті університету Васеда, де вивчав англійську літературу й почав писати вірші, які надсилав до редакції часопису «Хототоґісу». Його хайку дуже сподобалися Такахамі Кьосі - редакторові часопису, який усіляко заохочував молодого поета, друкуючи його твори і відзначаючи безсумнівний талант Іїди Дакоцу у своїх літературних статтях та поетичних оглядах. Вдячний за дружню підтримку відомого поета, Іїда Дакоцу завжди вважав і називав Такахаму Кьосі своїм учителем.

За сімейними обставинами Іїда Дакоцу в 1909 р. змушений був залишити навчання в університеті, повернутися до рідного села на батьківську ферму й практично все життя займатися сільським господарством. Однак це не завадило йому писати хайку. З 1914 р. він знову починає регулярно надсилати до редакції «Хототоґісу» свої вірші.

Його поезія вирізнялася на фоні творів інших японських поетів XX ст. своєю романтичністю, ліризмом і навіть казковістю. Але досить часто в ній звучали й трагічні мотиви, оскільки під час Другої світової війни Іїда Дакоцу втратив двох синів. Усе життя в серці поета змагалися між собою два протилежні почуття: ніжна любов до своєї батьківщини й ненависть до неї за те, що вона відібрала у нього найдорожче - його дітей.

Будучи прихильником класичного стилю хайку, поет не цурався також яскравих метафор і порівнянь, сучасної лексики, які додавали його творам поетичності, робили його вірші актуальнішими.

Окрім останньої підсумкової збірки своїх хайку «Ґендай хайку бунґаку дзенсю» (Токіо: Кадокава сьотен, 1957), Іїда Дакоцу видав за життя ще кілька збірок власних поетичних творів, серед яких найпопулярнішою у читачів була його книга «Вірші гірських стежин» («Санро-сю», 1932).

І. Бондаренко

Смеркається.

На берег безупинно -

Весняні хвилі!

(1906-30)25

Зриваю

І шпурляю в білі хмари

Зозулинця квітки.

(1906-30)

Десь над верхів’ям річки

Сходить місяць.

Роса вечірня.

(1906-30)

Тамує сльози

Молода дружина.

Весняні заморозки!26

(1906-30)

За вітром з гір

Пливе удалечінь

По небу жайвір.

(1906-30)

Хіґан27 святкуючи,

Перед ворітьми храму

У горах розважаються хмарки.

(1906-30)

25 Вірші Іїди Дакоцу датуються згідно з існуючими збірками його творів. Дата написання окремих віршів у цих збірках не зазначається.

26 Гра слів: "весна" ("хару") у японській мові в переносному значенні означає також "кохання", "любов"; "пристрасть".

27 Хіган - буддійське свято весняного рівнодення.

На мене коситься

Русалка крадькома.

Весна відходить!

(1906-30)

Гучним відлунням

Гори відгукнулись

На скинутий у прірву труп коня.

(1906-30)

Я п’ю очей твоїх

Округлі намистинки...

Росиста осінь!

(1906-30)

Вслуховується

В паморозі шепіт

Мисливець!

(1912-28)

Мій рідний край

В заметах снігових,

Проте чудова піч у нашій хаті!

(1912-1928)

В холодну ніч

У місячному сяйві

Ще більшою здається Фудзі-сан28.

(1912-28)

На випадок смертельної хвороби -

Чудовий гак

Над вугляним відром.

(1912-28)

28 Фудзі-сан - гора Фудзіяма.

На землю,

Що вже осінню пропахла,

Цикади мертві падають з дерев.

(1931-35)

Поміж засніжених вершин

Луна

Плазує.

(1931-35)

Цикаді спійманій

У очі зазирнув

І неминучість осені побачив!

(1938-40)

Гірською річкою

Качатка-мандаринки

Поважно пропливають повз сосну.

(1938-40)

Осіння ластівка

Вмоститися не може

На гребінь хвилі.

(1943)

Гірська ріка

Розлючено гуркоче -

Ламаю сливи квіт.

(1944-46)

Погожий день!

Квітують в горах сосни,

У річці розважається форель.

(1944-46)

Холодний труп.

Посвистує у ніздрях

Осінній вітер.

(1944-46)

По ковдрі сніговій

Два, потім ще три кроки,

Аби зірвати кремени стебло!

(1944-46)

Над Чорнокрилою29 горою

В прохолоді

Тьмяніє в небі місяць молодий.

(1947-50)

Настала осінь.

Ллють і ллють дощі!

Лиш блякла пляма в небі там, де місяць.

(1947-50)

Дарую сон, в якому поспіль:

Сніг, узгір’я вдалині,

А потім небо!

(1947-50)

Неначе спис,

Холодний подих вітру

Оскаженілу спеку пронизав.

(1952-54)

В росинку вгледівшись,

Що з листячка звиса,

Себе, самотнього, під місяцем побачив. (1952-54)

29 Чорнокрила гора («Хаґурояма») - одна з трьох гір, що входить до складу священного для японських буддистів «Тригір’я» в провінції Дева (преф. Ямаґата): «Хаґурояма», «Цукі-но яма», «Юдоносан».

Зимова річка.

І чиясь дружина

Край берега все дивиться кудись. (1952-56)

(Переклад І. Бондаренка)







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.