Японська література - Хрестоматія Том III (XIX-ХХст.) - Бондаренко І.П. 2012
Іїда Дакоцу (1885-1962)
Поезія
Іїда Дакоцу (справжнє ім’я: Іїда Такедзі) народився 1885 р. у селі Сакаїґава (преф. Яманасі). Навчався на літературному факультеті університету Васеда, де вивчав англійську літературу й почав писати вірші, які надсилав до редакції часопису «Хототоґісу». Його хайку дуже сподобалися Такахамі Кьосі - редакторові часопису, який усіляко заохочував молодого поета, друкуючи його твори і відзначаючи безсумнівний талант Іїди Дакоцу у своїх літературних статтях та поетичних оглядах. Вдячний за дружню підтримку відомого поета, Іїда Дакоцу завжди вважав і називав Такахаму Кьосі своїм учителем.
За сімейними обставинами Іїда Дакоцу в 1909 р. змушений був залишити навчання в університеті, повернутися до рідного села на батьківську ферму й практично все життя займатися сільським господарством. Однак це не завадило йому писати хайку. З 1914 р. він знову починає регулярно надсилати до редакції «Хототоґісу» свої вірші.
Його поезія вирізнялася на фоні творів інших японських поетів XX ст. своєю романтичністю, ліризмом і навіть казковістю. Але досить часто в ній звучали й трагічні мотиви, оскільки під час Другої світової війни Іїда Дакоцу втратив двох синів. Усе життя в серці поета змагалися між собою два протилежні почуття: ніжна любов до своєї батьківщини й ненависть до неї за те, що вона відібрала у нього найдорожче - його дітей.
Будучи прихильником класичного стилю хайку, поет не цурався також яскравих метафор і порівнянь, сучасної лексики, які додавали його творам поетичності, робили його вірші актуальнішими.
Окрім останньої підсумкової збірки своїх хайку «Ґендай хайку бунґаку дзенсю» (Токіо: Кадокава сьотен, 1957), Іїда Дакоцу видав за життя ще кілька збірок власних поетичних творів, серед яких найпопулярнішою у читачів була його книга «Вірші гірських стежин» («Санро-сю», 1932).
І. Бондаренко
Смеркається.
На берег безупинно -
Весняні хвилі!
(1906-30)25
Зриваю
І шпурляю в білі хмари
Зозулинця квітки.
(1906-30)
Десь над верхів’ям річки
Сходить місяць.
Роса вечірня.
(1906-30)
Тамує сльози
Молода дружина.
Весняні заморозки!26
(1906-30)
За вітром з гір
Пливе удалечінь
По небу жайвір.
(1906-30)
Хіґан27 святкуючи,
Перед ворітьми храму
У горах розважаються хмарки.
(1906-30)
25 Вірші Іїди Дакоцу датуються згідно з існуючими збірками його творів. Дата написання окремих віршів у цих збірках не зазначається.
26 Гра слів: "весна" ("хару") у японській мові в переносному значенні означає також "кохання", "любов"; "пристрасть".
27 Хіган - буддійське свято весняного рівнодення.
На мене коситься
Русалка крадькома.
Весна відходить!
(1906-30)
Гучним відлунням
Гори відгукнулись
На скинутий у прірву труп коня.
(1906-30)
Я п’ю очей твоїх
Округлі намистинки...
Росиста осінь!
(1906-30)
Вслуховується
В паморозі шепіт
Мисливець!
(1912-28)
Мій рідний край
В заметах снігових,
Проте чудова піч у нашій хаті!
(1912-1928)
В холодну ніч
У місячному сяйві
Ще більшою здається Фудзі-сан28.
(1912-28)
На випадок смертельної хвороби -
Чудовий гак
Над вугляним відром.
(1912-28)
28 Фудзі-сан - гора Фудзіяма.
На землю,
Що вже осінню пропахла,
Цикади мертві падають з дерев.
(1931-35)
Поміж засніжених вершин
Луна
Плазує.
(1931-35)
Цикаді спійманій
У очі зазирнув
І неминучість осені побачив!
(1938-40)
Гірською річкою
Качатка-мандаринки
Поважно пропливають повз сосну.
(1938-40)
Осіння ластівка
Вмоститися не може
На гребінь хвилі.
(1943)
Гірська ріка
Розлючено гуркоче -
Ламаю сливи квіт.
(1944-46)
Погожий день!
Квітують в горах сосни,
У річці розважається форель.
(1944-46)
Холодний труп.
Посвистує у ніздрях
Осінній вітер.
(1944-46)
По ковдрі сніговій
Два, потім ще три кроки,
Аби зірвати кремени стебло!
(1944-46)
Над Чорнокрилою29 горою
В прохолоді
Тьмяніє в небі місяць молодий.
(1947-50)
Настала осінь.
Ллють і ллють дощі!
Лиш блякла пляма в небі там, де місяць.
(1947-50)
Дарую сон, в якому поспіль:
Сніг, узгір’я вдалині,
А потім небо!
(1947-50)
Неначе спис,
Холодний подих вітру
Оскаженілу спеку пронизав.
(1952-54)
В росинку вгледівшись,
Що з листячка звиса,
Себе, самотнього, під місяцем побачив. (1952-54)
29 Чорнокрила гора («Хаґурояма») - одна з трьох гір, що входить до складу священного для японських буддистів «Тригір’я» в провінції Дева (преф. Ямаґата): «Хаґурояма», «Цукі-но яма», «Юдоносан».
Зимова річка.
І чиясь дружина
Край берега все дивиться кудись. (1952-56)
(Переклад І. Бондаренка)