Японська література - Хрестоматія Том III (XIX-ХХст.) - Бондаренко І.П. 2012

Накацука Іппекіро (1887-1946)
Поезія

Накацука Іппекіро народився 1887 р. у м. Курасікі, а помер у Токіо в 1946 р.

Головною заслугою Накацуки Іппекіро можна вважати те, що він першим серед японських поетів XX ст. почав писати вірші-хайку звичайною розмовною мовою з притаманною цій мові граматикою та синтаксисом. Ця новація не дозволяла послідовно дотримуватися відповідних формальних правил побудови хайку, і поет без жодних вагань відкидає застарілі, на його думку, жанрові традиції. У його віршах кількість складів і слів була така, яку поет вважав необхідною для реалізації авторського задуму й гармонійного завершення композиції поетичного твору.

Відкидає він також і традицію обов’язкового використання в хайку так званих «сезонних слів» («кіґо»), що вказували на те, про яку саме пору року йдеться у вірші.

Усі ці новації Накацука Іппекіро проголошує та обґрунтовує у своєму літературному маніфесті «Мої власні хайку» («Дзісен хайку», 1910). У 1911 р. виходить у світ перший друкований номер журналу «Експерименти» («Сісаку»), заснований Накацукою Іппекіро разом із іншим відомим японським поетом-реформатором Кавахіґасі Хекіґодо (1873-1937). Але згодом Кавахіґасі Хекіґодо відмовляється від своїх революційних поетичних експериментів і повністю присвячує себе літературознавчій діяльності, зокрема дослідженню творчості Йоси Бусона. А Накацука Іппекіро з 1923 р. стає головним редактором заснованого ними кількома роками раніше ще одного літературного часопису «Кайко», який він очолює до самої смерті, відстоюючи на його сторінках свої реформаторські погляди на поезію.

Хайку Накацуки Іппекіро чимось схожі на спалах блискавиць, що раптом висвітлюють посеред темряви той чи інший предмет або пейзаж, на малюнки чи фотознімки, зроблені справжнім майстром. Вони дуже лаконічні, але при цьому - повністю завершені, надзвичайно ліричні й часто іронічні.

І. Бондаренко

З волоссям на голівці

Рано-вранці

На білий світ з’явилось немовля.³⁰

Далекий крик нічного кулика

В руках жіночих

Холодом озвався.

Смарагдову траву

Корова

Покидає!

Кошу траву, крокуючи вперед,

А на моїх плечах -

Блакитне небо.

Духмяним травостоєм

Пишногруда

Прямує жінка.

Сумний собака

З тулубом довгастим.

Городина цвіте.

У затінку

За возом сіна - шепіт.

Настало літо!

Добірний рис у полі дозріває,

Солодкої картоплі

Буйний лист.

Дитини годувальниця в цебро

З трепангами морськими зазирнула

Й побігла далі.

³⁰ Накацука Іппекіро, як правило, не датував свої вірші, тому рік їх написання не вказується.

Як тільки-но дружина за поріг,

Гліцинія аж сяє

Край віконця.

Пливуть хмаринки.

Літній урожай

Добірних мандаринів дозріває.

Уздовж полів,

Що сяють від роси,

Дорогою крокую і крокую.

Усі до одного вмістилися снопи

Врожаю проса

У стодолі білій.

О, якби раптом

У вікні ранковім

З’явилась ненька в літнім кімоно!

Посеред трав осінніх

Під дощем

Моя хатина ледве проглядає.

Мені чомусь так соромно завжди,

Коли я спалюю

Осіннє сухотрав’я.

Без змін

На виставку осінніх хризантем

Моє зображення із дзеркала з’явилось.

По білизні жаровні з порцеляни

Долоня ковзає.

О, батьківські краї!

Під крики

Молодого вороння

Пливуть хмаринки.

Темніє ніч -

Чіткішими стають

Прожилки дерева на деревнім вугіллі.

Сніг розгрібаючи,

Тут і померти

Можна!

Недужому,

Ввижається мені

Над ковдрою блакить зимова моря.

(Переклад І. Бондаренка)