Вільям Шекспір у контексті світової літератури доби Відродження - Література доби Відродження в Іспанії, Португалії й Англії

Вільям Шекспір у контексті світової літератури доби Відродження - Література доби Відродження в Іспанії, Португалії й Англії

Творчість Вільяма Шекспіра (1564-1616) має світове значення, а про його доробок складена велика бібліотека наукових досліджень. За свої п’ятдесят два роки драматург і поет заслужив собі безсмертя, хоча про його особу та приватне життя відомо небагато. В університеті він, син ремісника, не навчався, здобував освіту в граматичній школі, де переважно вивчали класичні мови. Рано одружився з простою ревнивою селянкою, мав кількох дітей. Вважається, що до прибуття в Лондон Шекспір був актором мандрівної трупи. Згодом він працював у різних лондонських театрах і зрештою в найкращій міській трупі. У часи Шекспіра в Лондоні було шість театрів, найбільшим з яких був “Глобус”, на сцені якого і ставилися п’єси драматурга.

Поетичну творчість і драматургічну діяльність Шекспір розпочав з перших років перебування в Лондоні, а вершини успіху досягнув наприкінці 90-х років XVI століття, коли сама королева Єлизавета відвідувала вистави в “Глобусі”. Успіх Шекспіра його попередники-драматурги зустріли не дуже привітно, вважаючи письменника вискочкою і, можливо, трохи заздрячи прихильності до нього аристократів і багатству, бо його п’єси щедро оплачувалися вельможами. Успіх мало не призвів до трагедії Шекспіра, бо вистава його твору “Річард ІІ” (без відома автора) стала сигналом до заколоту, очолюваного колишнім фаворитом королеви. Через це на драматурга упала підозра в державній зраді. І хоча довести його причетність не вдалось, це стало причиною глибокої депресії Шекспіра. Після низки інших неприємностей, пов’язаних із особистими втратами, конфліктом із трупою акторів, небажанням драматурга поступатися власними принципами, Шекспір покинув Лондон і кілька років жив у рідному місті Стретфорді з родиною, але вже нічого не писав. У заповіті Шекспіра жодним словом не згадується його творча спадщина, немає розпоряджень про долю рукописів, це дало підстави деяким науковцям сумніватись у тому, що він взагалі писав твори. Шекспірознавці пояснюють такий заповіт тим, що, перейшовши у власність акторів, рукописи п’єси у той час уже більше не належали авторові, тим більше, що автографи творів згоріли під час пожежі в театрі, а отже, заповідати просто було нічого.

За двадцять років творчості Шекспір написав 37 п’єс, поеми “Венера та Адоніс”, “Зганьблена Лукреція” та 154 сонети. Перша збірка творів драматурга була видана його друзями після смерті автора в 1623 році. Відповідно до змін у світогляді Шекспіра його творчість поділяють на три періоди. Він писав хроніки, комедії і трагедії. Найвідоміші хроніки Шекспіра - “Генріх VI”, “Річард ІІІ”, “Король Джон” та ін. Серед комедій - всесвітньовідомі твори “Комедія помилок”, “Приборкання непокірної”, “Сон літньої ночі”, “Венеціанський купець”, “Багато галасу даремно”, “Дванадцята ніч” та інші. Особливе місце посідають Шекспірові трагедії, найвідоміші з них - “Ромео і Джульєтта”, “Юлій Цезар”, “Гамлет”, “Отелло”, “Король Лір”, “Макбет”, “Антоній і Клеопатра”, “Коріолан” та інші.

У творах Шекспіра першого періоду переважає радісне, оптимістичне сприйняття життя. Шекспір не уникає змалювання темного боку світу, але впевнений, що добро, розум і справедливість перемагатимуть. Спочатку він працював над хроніками, де розкривалось політичне життя Англії, відстоювалась ідея єдності і шанобливого ставлення до монархії, засуджувались феодальні конфлікти. У цей час Шекспір писав поеми і сонети, сповнені гуманістичного змісту, які становили вищий етап у розвитку поезії Ренесансу. У сонетах прославлялась дружба, йшлось про її випробування і розчарування, оспівувалася смуглява кохана, радість кохання взагалі. Шекспір створив нову форму сонета. До першого періоду творчості відноситься і створення комедій, які були пройняті утвердженням земного життя, вірою в досконалість людини, у добро, любов, дружбу, природу тощо. Серед комедій - “Сон літньої ночі” як одна із найжиттєрадісніших комедій доби Відродження, “Венеціанський купець”, “Дванадцята ніч” тощо. Серед веселих комедій тоді ж була написана і висока трагедія “Ромео і Джульєтта”.

У другому періоді творчості найповніше розкрився геній Шекспіра, бо він, заглибившись в аналіз трагічних суперечностей у людській душі, в осмислення долі людини в жорстокому й егоїстичному світі, написав свої вершинні твори - “Гамлет”, “Отелло”, “Король Лір”, “Макбет” та ін. Шекспір створив також видатні трагедії на античні сюжети, зокрема “Юлій Цезар”, “Антоній і Клеопатра”, “Коріолан”, “Тимон Афінський”, які завершували другий період творчості.

У третій період творчості, який дослідники називають романтичним, Шекспір написав п’ять п’єс - “Перікл”, “Цимбелін”, “Зимова казка”, “Буря”, “Генріх VIII”. Значне місце у цих драмах займає казково-фантастичний елемент.

У творах драматурга центральне місце посідає людина. Характери, створені Шекспіром, багатогранні, в них поєднуються контрасти і суперечності, типове і суто індивідуальне, неповторне. Через усю творчість драматурга проходить ідея гуманізму, він звеличує людину чи картає її, виходячи з одного критерію, - відповідності її поведінки і переконань ідеалам людяності. В Україні твори Шекспіра перекладали найкращі поети, починаючи від П. Куліша. На сьогодні найповніше видання творів Шекспіра українською мовою - шеститомник, що з’явився у 1984-1986 роках.

Висновки. Могутній культурний рух під назвою “Відродження” справді відродив у Європі античну науку, літературу, філософію, привернув увагу гуманістів до традицій грецького і римського мистецтва і культури. Письменники-вчені, теологи-новатори, винахідники-митці прославляли людський розум, саму людину з її складним світом почуттів і проблем, прагнули визволити її з-під багатовікового феодально-церковного гніту. Вони стали творцями нової культури, вперше піддали серйозній критиці католицьку релігію на чолі з Папою Римським, запропонували сміливу реформу церкви. Епоха Відродження була епохою відкриття нових континентів, релігійних війн, що потрясали держави Західної Європи, епохою нового покоління вчених, появи нових наук, які базувалися, з одного боку, на пізнанні навколишнього світу, а з іншого - на вивченні творів письменників античності. Відродження обезсмертило імена Мігеля де Сервантеса, Вільяма Шекспіра, Франсуа Рабле та інших. Літератури Іспанії, Португалії, Англії дали європейському мистецтву слова жанр шахрайського роману, геніальну пародію на лицарський роман, блискучу дотепну комедію, антиклерикальну сатиру, високу трагедію.

Список літератури

1. Давиденко Г. Й. Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби Відродження: навч. посібник / Г. Й. Давиденко, В. Л. Акуленко. - Київ: Центр навчальної літератури, 2007. - 248 с.

2. Шаповалова М. С. Історія зарубіжної літератури / М. С. Шаповалова, Г. Л. Рубанова, В. А. Моторний. - Львів: Світ, 1993. - 312 с.

3. Шаповалова М. С. Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження / М. С. Шаповалова. - Київ: Знання, 2011. - 476 с.

4. Франк Бруно. Сервантес / Бруно Франк; пер. с нем. - Москва: Книга, 1982. - 367 с.

Тести

1. Яка європейська країна стала батьківщиною жанру шахрайського (пікаресного) роману:

а) Іспанія;

б) Португалія;

в) Італія;

г) Німеччина?

2. Хто є автором роману про Дон Кіхота:

а) Мольєр;

б) Лопе де Вега;

в) Сервантес;

г) Френсіс Бекон?

3. Який драматург вважається основоположником іспанського національного театру:

а) Мольєр;

б) Кальдерон;

в) Хуан Луїс Вівес;

г) Лопе де Вега?

4. Хто із названих письменників став першим представником англійського реалізму і батьком англійської поезії:

а) Вільям Шекспір;

б) Джефрі Чосер;

в) Джон Скелтон;

г) Педро Кальдерон де ля Барка?

5. Яку із перелічених книг написав Томас Мор:

а) “Утопія”;

б) “Життя - це сон”;

в) “Колін Клаут”;

г) Повчальні новели”?

6. Хто автор поеми “Королева фей”:

а) В. Шекспір;

б) Лопе де Вега;

в) Едмунд Спенсер;

г) Генрі Серрей?

7. Як називався театр, на сцені якого ставилися п’єси В. Шекспіра:

а) “Глобус”;

б) “Всесвіт”;

в) “Планета”;

г) “Антей”?

8. Який із названих творів належить В. Шекспіру:

а) “Собака на сіні”;

б) “Весілля Фігаро”;

в) “Макбет”;

г) “Смерть Артура”?

9. Хто автор комедій “Дванадцята ніч” і “Венеціанський купець”:

а) В. Шекспір;

б) Лопе де Вега;

в) Мольєр;

г) Сервантес?

10. Хто із майстрів сонета зробив спробу перекласти англійською мовою дві пісні “Енеїди” Вергілія та увів в англійську поезію білий вірш:

а) Філіп Сідней;

б) Генрі Серрей;

в) Едмунд Спенсер;

г) Томас Мелорі?

Практичне завдання до теми

Прочитайте сонет Вільяма Шекспіра у перекладі Д. Павличка:

Я кличу смерть - дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі,

І на мистецтво під п’ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника!

Я від всього цього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині?

Дайте відповідь на запитання:

- Який настрій є панівним у творі і чому?

- Що стримує ліричного героя від добровільної смерті у такому вкрай зіпсованому суспільстві?

Завдання для дискусій і обговорень

Один із персонажів роману Стендаля “Пармський монастир” зауважує: “В усі часи приземлені Санчо Панси врешті-решт братимуть гору над шляхетними Дон Кіхотами”.

Дайте відповідь на запитання, спираючись на зміст роману Сервантеса:

- Чи підтримуєте ви таку думку? Умотивуйте власний погляд.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягала жанрова і сюжетна специфіка іспанського шахрайського роману?

2. Яким був творчий задум Мігеля Сервантеса, коли він розпочав роботу над романом про Дон Кіхота?

3. У чому полягає філософський і символічний зміст образу Дон Кіхота із роману Сервантеса?

4. Яким бачив ідеальне суспільство англійський гуманіст Томас Мор, автор книги “Утопія”?

5. У чому полягає світове значення творчої спадщини Вільяма Шекспіра?