Рання римська література - Література Стародавнього Риму

Рання римська література - Література Стародавнього Риму

Перший період розвитку писемної римської літератури ще називається періодом республіки, коли, здобувши низку перемог і здійснивши багато успішних завоювань (війни з Карфагеном, Македонією, Сирією та ін.), Рим заволодів величезними територіями на узбережжі Середземного моря. Внаслідок воєн у державі була сконцентрована величезна кількість рабів, багатств, земель, виник торгівельно-лихварський капітал, інтенсивно розвивалась юриспруденція. Незліченні багатства спричинили падіння моралі у римському суспільстві, найпоширенішим гаслом якого стала вимога “Хліба і видовищ!”, адже тваринних насолод прагнули не лише патриції, а й плебеї, із задоволенням спостерігаючи, як на аренах цирків вмирали раби - бестіарії і гладіатори.

Проте найосвіченіші представники римської інтелігенції, які добре знали еллінську культуру і відчували відсталість римлян, проводили активну творчу і просвітницьку роботу в своєму оточенні. Рим дедалі більше почав культурно прилучатися до елліністичного світу. Першим римським письменником вважається Аппій Клавдій Сліпий - автор промови царя Пірра і книги “Сентенції”. Він визначив шлях розвитку римської літератури - перекладів творів грецьких авторів і наслідування їх. Першим поетом Риму вважається Лівій Андронік - грек за походженням, який мовою римлян переклав Гомерову “Одіссею”, переробляв латинською мовою трагедії і комедії на святкові ігри, взявши за зразок твори грецьких письменників.

Вплив грецької літератури позначився і на творчості Гнея Невія, який прагнув грецькі комедії пристосувати до римської сцени. Його твори відзначалися сміливістю, сатиричним характером, були спрямовані проти найвпливовіших патриціїв Риму. Саме театр Гней Невій вважав місцем і засобом для критики і викриття недоліків суспільства, така позиція відповідала переконанням грецького комедіографа Аристофана.

Працюючи над комедіями, Невій виробив прийом контамінації (зіткнення). Контамінація (в літературі) - змішування двох або кількох подій під час розповіді, вкраплювання подробиць однієї події до іншої, одного літературного твору до іншого. Суть прийому Невія полягала в тому, що з двох комедій грецького автора він створював одну римську, яка завжди мала відбиток римської дійсності. Він також уперше створив у комедії образ суворого батька, який сварить свого раба, образи легковажних синів, які розтринькують батьківське майно, образ гетери тощо. Гней Невій був автором драм “Троянський кінь”, “Даная”, “Андромаха”, “Виховання Ромула” та ін. У жанрі епосу він написав твір “Пунічна війна” про конфлікт Риму з Карфагеном. Він першим почав записувати події історії Риму латинською мовою, заклав основу для всіх жанрів римської літератури.

Обробляв грецькі трагедії для римської сцени і Квінт Енній, який, до речі, не визнавав і не шанував свого попередника Невія. Наслідуючи прийом контамінації, він писав трагедії, запозичуючи сюжети в Еврипіда й інших грецьких поетів. Він був майстром відображувати сильні пристрасті, божевілля, самопожертву, відчайдушність, створив свій власний стиль трагедії, яка була наповнена вільнодумством і пафосом, одним із перших розробив жанр сатури (суміш, зіткнення), тобто жанр твору на життєво-філософську тему. Найвідоміші трагедії Квінта Еннія - “Медея”, “Александр”, “Іфігенія”, “Полонена Андромаха”, “Фієст” та інші. Особливої слави зажив поет, написавши величезну епічну поему “Аннали” (або “Літопис”), яка була літописом подій від міфологічних часів аж до кінця життя самого поета, переконаного в тому, що він покликаний продовжити справу Гомера. До речі, у цьому творі Квінт Енній блискуче наслідував Гомера і, відмовившись від недосконалого сатурнічного вірша, вперше увів у римську поетику латинський дактилічний гекзаметр, яким відтоді почали писати всі епічні поети Риму.

Як і в Греції, театральні вистави в Римі також влаштовувались спочатку з нагоди урочистих подій чи релігійних свят, а згодом, приблизно з IV ст. до н. е., вони набули світського характеру. Римський театр був дещо відмінним від грецького, а найпопулярнішими серед плебеїв були комедії, бо серйозних трагедій римський глядач такого типу просто не сприймав, приваблений грубим комізмом, не завжди цензурними висловами, навіть виконанням на сцені смертних вироків.

Майже зовсім непопулярними були трагедії класичних грецьких авторів і римська історична трагедія.

Найвідомішими представниками римської побутової комедії періоду ранньої літератури були Тіт Макцій Плавт і Публій Тернецій Афр. Прийнято вважати, що Плавт мав плебейське походження і писав комедії, орієнтуючись на смаки й очікування нижчих верств суспільства, намагаючись будь-що розвеселити римських глядачів. Для цього він не цурався використовувати комізм слів і ситуацій, балаганні прийоми і ляпаси, гострі репліки, комічні сварки на сцені тощо. П’єси Плавта рясніли каламбурами, брутальними висловами, які подобалися невибагливій публіці і забезпечували авторові славу одного з найдотепніших римських поетів. Залюбки використовував комедіограф прийом пародіювання, традиційним для його творчості було звернення актора безпосередньо до глядачів як до безпристрасних, а часом і зацікавлених свідків. Зі змісту деяких творів можна зрозуміти, що керівник трупи акторів міг навіть карати їх за погану гру чи винагороджувати за старанність і успіх. Використовуючи форму грецької комедії, Плавт порушував проблеми, які були характерними для життя римлян, тому в його комедіях розповідалось про конфлікти між батьками і дітьми, там діяли спритні раби, які визволяли від звідників чи лихварів для своїх безпорадних господарів коханих дівчат, підтримувалися позиції впливових патриціїв-консерваторів щодо необхідності боротися проти впливу еллінізму на Римську державу. Найвідоміші комедії Плавта - “Хвалькуватий воїн”, “Шкатулка”, “Куркуліон”, “Амфітрон”, “Близнята”, “Скарб” та інші. Улюбленцями Плавта були раби - мудрі й нерозважливі, легковажні й язикаті, які ставилися до своїх господарів не завжди чемно і були з ними не завжди чесні, але їх репліки і вчинки були дотепними й оригінальними, тому глядачі були від них у захопленні. Постійно кепкував Плавт і над пихатими і чванливими вояками, які любили хвалитися вигаданими подвигами і перемогами над жінками.

Публій Тернецій Афр дитиною був привезений як раб із Карфагена до Рима, але за неабиякий розум отримав хорошу освіту від господаря-сенатора, а потім і свободу. Своєю творчістю Афр був дуже несхожий на Плавта і особливо популярним не був. Він вважав, що за своїм культурним рівнем патриції значно вищі за масу плебеїв, тому орієнтувався на вищі кола суспільства, яким простим сміхом сподобатись було неможливо. Тернецій Афр писав комедії серйозні, проблемні, позбавлені комедійно-балаганних засобів. Напевно, саме через це твори його часто не мали успіху. Він написав комедії “Свекруха”, “Андріянка”, “Брати” та інші. Дослідники вважають, що комедіограф свідомо відмовився від суто римського колориту в своїх творах, а вчинки і погляди його героїв не завжди збігались із мораллю римського суспільства. Тернецій Афр одягав своїх героїв у грецький одяг, не ставив якихось актуальних для Риму проблем, які могли б викликати критику чи невдоволення публіки, не звертався до глядачів, як це любив робити Плавт. Комедії Тернеція Афра були розраховані на те, щоб показати внутрішній світ і почуття персонажа, викликати у глядача співчуття до нього, показати характери героїв, пояснити причини їхніх вчинків, переважно добрих і шляхетних. Комедіограф був схильний проголошувати афоризми, частина з яких відома і сьогодні, як, наприклад, “я людина і ніщо людське не чуже мені” тощо. Особливо цікавила письменника проблема вибору молодою людиною свого життєвого шляху, адже в суспільстві саме молодь найбільше калічилася морально, ведучи розбещене, марнотратне життя, хоча автор був досить обережний, аби розглядати ці питання гостро і відверто.

Комедії Тернеція Афра мали невелику, але освічену аудиторію. Розроблювані ним теми були продовжені іншими авторами. Вже античні вчені вважали його першим римським класиком, видатним стилістом, причетним до створення літературної латинської мови. Згодом його твори привертали вдячну увагу Шекспіра, Мольєра, Лессінга та інших письменників.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.