За хлібом

(Гуралю, чи тобі не жаль…)

Гори, Батьківщина
Гуралю, чи тобі не жаль
Лишати рідні краї,
Смерекових лісів і галей,
Прозорих потоків, що в горах шумлять?
Гуралю, чи тобі не жаль?
Гуралю, повернись у галі!

Бідність, Хліб, Емігрант
Гураль на гори споглядає,
Сльози рукавом витирає:
«І гори покинути треба…
Заради хліба, пане, заради хліба!»
Гуралю, чи тобі не жаль?
Гуралю, повернись у галі!
Гуралю, повернись у галі!

У хатах батьки залишились;
Коли підеш ти геть у далечінь,
Що з ними буде? Ах, хто знає?
Гуралю, чи тобі не жаль?
Гуралю, повернись у галі!

А гураль, як дитина, плаче:
«Може, не побачу їх більше!»
І старих покинути треба…
Заради хліба, пане, заради хліба!
Гуралю, чи тобі не жаль?
Гуралю, повернись у галі!

Мати
Гуралю, не йди, ні!
На пагорбку біля мук Божих
Мати твоя тебе оплакує,
Всохне від туги та тривоги…
Гуралю, чи тобі не жаль?
Гуралю, повернись у галі!

Він схилив голову і зітхає:
«Ой! доля моя!» — мовив тихо.
І матір покинути треба…
Заради хліба, пане, заради хліба!

Гуралю! Шкода мені тебе! Шкода!
Гуралю, повернись у галі!
Гуралю, шкода мені тебе, шкода!

І пішов він із граблями, з косою,
І пішов з гір своїх у далечінь…
У гуньці пошарпаній ішов босоніж…
Гуралю, шкода мені тебе, шкода!
Гуралю, повернись знову у галі!