О - Сторінка 2 - Короткі відомості про письменників - Хрестоматія - Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення - Матюшкіна Т. П. - 2009

Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення - Хрестоматія - 2009

Короткі відомості про письменників

О

Овідій Пýблій Назóн (43 р. до н.е. - бл. 18 р. н. е.) - давньоримський поет. Основні твори: “Героїди”, “Наука кохання” (бл. 20-1 рр. до н.е.), “Метаморфози”, “Фасти” (1-8 рр. н.е), “Сумні елегїї”, “Листи з Понту” (після 8 р. н.е.).

Публій Овідій Назон народився у м. Сульмане, неподалік від Риму. Спочатку майбутній поет навчається у початковій, а згодом - у граматичній і риторичній школах. Овідій досягає великих успіхів в ораторському мистецтві, але з більшим задоволенням він декламує свої вірші. На вимогу батька він вступає на державну службу та майже не дбає про судову кар’єру. Невдовзі відмовляється від посади. Подорожує Європою, відвідує Афіни, Малу Азію, Сицилію й вирішує серйозно зайнятися улюбленою поезією. У 18 років він уперше публічно виступає зі своїми віршами, а вже в 25 стає улюбленцем Риму. Вірші молодого поета привертають увагу Горація. Відомо, що Овідій був тричі одружений, мав доньку. Він входить до гуртка Мессаля Корвіна, який пропагував легке ставлення до кохання й шлюбу. Твори Овідія “Наука кохання” (настанови молодим закоханим, які водночас містять і критику сучасної моралі), “Засоби від кохання” суперечили моральним настановам імператора Октавіана Августа. Можливо, саме через це восени 9 р. н.е. поета несподівано відправили у заслання до берегів Чорного моря у дику країну готів і сарматів. Овідія поселили в м. Тома (нині м. Констанца). До кінця життя поет не може зрозуміти причини вигнання, називає це рішення помилковим, просить імператора повернути його на батьківщину, але ані Август, ані його наступник Тіберій не задовольнили цього прохання. Через десять років Овідій помирає на чужині, де його и поховано. Першими в Овідія вийшли три книги любовних елегій та віршованих послань міфологічних жінок до чоловіків, з якими вони через певні обставини перебувають у розлуці (“Героїди”). Зміст поезій базується переважно на особистих переживаннях автора, пов’язаних із жінкою на ім’я Корина. Звернення легендарних Федри, Пенелопи, Медеї, Сапфо до коханих вразило сучасників відвертістю почуттів, розкриттям жіночої душі. Автор використовує й легку іронію, і дотепний жарт, вражає точністю висловлювань. Найбільший твір Овідія “Метаморфози” є спробою переосмислити зміст грецьких міфів. Відомі міфи каталогізовані, події передаються у хронологічній послідовності - від створення світу до часів правління Августа. У “Метаморфозах” йдеться і про кохання, але тут це почуття пов’язане зі стражданнями. Центральна ідея твору - філософське осмислення світу й ролі поета, здатного перетворити себе і світ.

О. Генрі (справжнє ім'я - Вільям Сідні Портер; 1862-1910) - американський письменник, новеліст. Основні твори: “Королі й капуста” (1904), “Палаючий світильник” (1907), “Серце Заходу” (1907), “Голос міста” (1907), “Шляхетний шахрай” (1908), “Шляхи долі” (1909), “На вибір” (1909).

Вільям Сідні Портер народився у Грінсборо (штат Північна Кароліна). З п’ятнадцяти років змушений був працювати помічником аптекаря, у двадцять - вирушив до Техасу в надії на краще життя. Спочатку жив і працював на ранчо, потім служив касиром у земельному банку, де його звинуватили у розтраті (до цих пір дослідники сперечаються, чи був насправді винен майбутній письменник), і, щоб врятуватися від покарання, Портер перетинає кордон, дістається до Мексики, але отримує телеграму про важкий стан здоров’я дружини й повертається додому. Він устиг ще попрощатися з коханою дружиною. Після її поховання Портера ув’язнили на п’ять років, а через три роки за зразкову поведінку звільнили. Саме завдяки ув’язненню він почав писати, а перший свій твір читав злочинцям-однокамерникам. Псевдонім О. Генрі він знайшов в аптечному довіднику й вибрав його на все життя. “Я беру псевдонім, - сказав письменник, - щоб читачі сприймали не мене, а мою душу”. З 1903 р. О. Генрі працює надзвичайно інтенсивно, пише по 60-70 оповідань на рік. Шалений темп роботи виснажив письменника, він почав хворіти і на сорок восьмому році життя помер. О. Генрі залишається одним з найшановніших письменників світу для читачів багатьох поколінь. Його називають “королем новели”. Літературна спадщина О. Генрі велика - понад 280 новел, роман, гуморески, скетчі (короткі імпровізації). У творах письменника гармонійно поєднується трагічне й комічне, характерним для них є життєвий оптимізм. Твори О. Генрі називають енциклопедією американського життя. Герої його новел - звичайні люди: клерки, продавці, бідні художники, фермери, дрібні авантюристи, шахраї тощо. Письменник не намагається у своїх творах порушувати глобальні життєві проблеми. Для О. Генрі і його героїв найважливішим є буденне життя, сповнене побутових клопотів, звичайні людські стосунки, які будуються на засадах моральних цінностей. О. Генрі - майстер гостросюжетних новел із зростаючою напругою та несподіваною розв’язкою. Якнайкраще стиль письменника репрезентує його оповідання “Останній листок”, в якому органічно переплітаються сумне і трагічне зі світлими сподіваннями на щастя. Тема твору належить до так званих “вічних тем”, біблійна за першоджерелом - про обов’язок людини “творити добро для ближнього”. Заради одужання хворої дівчини Джонсі старий художник Берман створює шедевр - малює на стіні будинку останній листок плюща и у такий спосіб психологічно підтримує хвору, дарує їй надію на одужання, проте гине сам.

Óден Вíстей Г’ю (1907-1973) - англо-американський поет, драматург, літературний критик; постмодерніст. Основні твори: “Іспанія” (1937), “Теперішній час” (1944), “Щит Ахілла” (1955), “Вибрана поезія” (1959), “Данина Кліо” (1960).

Народився Вістей Г’ю Оден у м. Йорк (Англія), через рік родина переїхала в промисловий Бірмінгем. З дитинства майбутній поет захоплювався геологією, мінералогією, природничими науками і збирався стати медиком чи інженером. За порадою приятеля 1922 р. почав писати вірші і згодом, вступивши до Оксфордського університету, вирішив, за його ж словами, стати “великим поетом”. Протягом життя багато подорожував, жив у різних країнах. Першою була Німеччина, де він побував після закінчення університету. Пізніше відвідав Шотландію, Іспанію, Італію, Австрію, Ісландію, Китай та інші країни. Яскравою сторінкою його життя є участь у громадянській війні в Іспанії у складі санітарного батальйону армії республіканців (під впливом цих подій написав поему “Іспанія”). Письменник активно виступає проти фашизму. Переповнений прагненням особисто прилучитися до знакових подій століття, Вістей Г’ю Оден вирушає на війну до Китаю (результатом особистих спостережень стає книга нарисів “Подорож на війну”). Пізніше поет позбудеться від юнацького пафосного сприйняття історії, переконається в тому, що нічим пишатися в історії, адже “творять її убивці, що живуть у нас самих”. Вістей Г’ю Оден працював викладачем, часто виступав з читанням власних творів. У 1939 р. поет переїхав до Сполучених Штатів Америки, де 1946 р. отримав американське громадянство. Одена часто звинувачували в антипатріотизмі, адже він покинув Англію на початку Другої світової війни. Він погоджувався з тим, що причиною його еміграції був страх, пов’язаний з війною, але ніколи не розривав зв’язків з батьківщиною: читав лекції в Оксфорді (1956-1961), а перед смертю повернувся в Англію (1972). Помер Оден від серцевого нападу уві сні (28 вересня 1973 р.), коли перебував в Австрії, куди його запросили виступити з циклом публічних лекцій. По собі поет залишив понад два десятки поетичних збірок. Творив у різних жанрах. Початок 40 -х років XX ст. був найбільш плідним у творчості поета, писав балади, філософські вірші, навіть блюзи (“Блюз біженців”), алегоричну поему з елементами опери і драми, різдвяну ораторію, християнські притчі тощо. У 1948 р. Вістей Г’ю Оден отримав Пулітцерівську премію за “Філософський діалог”, написаний давнім англосаксонським віршовим розміром. Пізніше творчість поета була відзначена Боллінгенівською премією (1953) і Національною літературною медаллю США (1967). Оден прийшов у літературу після так званого “втраченого покоління” (Ремарк, Хемінгуей та ін.), у творчості яких провідними були мотиви розчарування, зневіри. Поет захоплювався історією, відчував свою приналежність до світової спільноти, прагнув у своїх творах передати особливість нового часу і нового світосприйняття, намагався не “рефлексувати”, а творити нове мистецтво. Активна позиція Одена, широкий спектр мистецького прояву (від політики до філософії), майстерність у використанні буденної мови дало підстави літературній критиці назвати письменство XX ст. “поколінням Одена”. Для поезій Одена характерним є присутність сучасних глобальних проблем, екзистенційне зображення життєвих реалій. У вірші “1 вересня 1939 року” автор привертає увагу читачів до страшної події - Другої світової війни, намагаючись застерегти людство від катастрофи.

Óлдрідж Джеймс (нар. 1918 р.) - англійський письменник, публіцист. Основні твори: “Морський орел” (1944), “Дипломат” (1949), “Останній дюйм” (1959), “Гори і зброя” (1974), “Останній погляд” (1977).

Народився Олдрідж у родині англійців, дитячі роки провів в Австралії, з чотирнадцяти років працював, поєднуючи газетярство з навчанням. Згодом стає студентом Оксфордського університету, вивчає економіку. Водночас Олдрідж мріє стати льотчиком, записується в авіаційну школу. Під час Другої світової війни він як репортер освітлює бойові події в Норвегії, Албанії, Єгипті, Лівії. Олдрідж пише твори, сповнені гуманістичного пафосу. Він переконаний, що сили розуму, справедливості повинні стати основою життя людської спільноти. Письменник бере участь у роботі Всесвітнього конгресу прибічників миру в Парижі (1949), у Стокгольмі (1950), у Лондоні (1950). Олдрідж сміливо протистоїть розпалюванню ворожнеч між народами, виступає за встановлення миру на землі. У 1953 р. письменник був відзначений золотою медаллю Всесвітньої ради миру за роман “Дипломат”. Творчий доробок Олдріджа різноманітний: нариси, репортажі, політичні виступи, повісті, оповідання, романи. Письменник звертається до різних тем. Перші твори Олдріджа присвячені боротьбі партизанів Греції проти німецької окупації (романи “Справа честі”, “Морський орел”), боротьбі колоніальних народів за свою незалежність (“Дипломат”). Розкриває суспільні суперечності у творах “Бранець своєї землі”, “Небезпечна гра”. Письменник розкриває красу душі маленької людини, її мужність, шляхетність, людяність. Про проблему відчуження між рідними людьми йдеться в оповіданні “Останній дюйм”. Людська драма, зображена у творі, досить розповсюджене явище, адже є наслідком кричущих соціальних проблем. Батько й син не можуть порозумітися. Несподіване нещастя зближує їх. Та автор не дає відповіді, чи зможуть Бен і Деві подолати останній дюйм відчуження.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.