Рік

Ім’я, країна

Тема

1901

Сюллі Прюдом (Франція)

“За видатні літературні достоїнства, високий ідеалізм, художню досконалість і незвичайне поєднання щиросердності і таланту”.

1902

Теодор Моммзен (Німеччина)

“За монументальну працю „Римська історія””.

1903

Бйорнстерне Мартиніус Бйорнсон (Норвегія)

“За благородну високу поезію, яка відрізнялася свіжістю натхнення і рідкісною чистотою духу, а також за епічний і драматичний талант”.

1904

Фредерік Містраль (Франція)

“За свіжість і оригінальність поетичних творів, які правдиво відтворюють дух народу”.

Хосе Марія Вальдо Ечегарай-і-Ейсагірре (Іспанія)

“За численні заслуги у відродженні традицій іспанської драми”.

1905

Генрік Сенкевич (Польща)

“За видатні заслуги в галузі епосу”.

1906

Джозуе Кардуччі (Італія)

“За творчу енергію, свіжість стилю і ліричну силу його поетичних шедеврів”.

1907

Джозеф Редьярд Кіплінг (Велика Британія)

“За спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей і видатний талант оповідача”.

1908

Рудольф Кристоф Ейкен (Німеччина)

“За серйозні пошуки істини, всепроникну силу думки, широкий кругозір, жвавість і переконливість, з якими він відстоював і розвивав ідеалістичну філософію”.

1909

Сельма Оттиліана Ловіза Лагерлеф (Швеція)

“Як данина високому ідеалізму, яскравій уяві і духовному проникненню, які відрізняють усі її твори”.

1910

Пауль Иоганн Людвіг фон Хейзе (Німеччина)

“За художність, ідеалізм як ліричний поет, драматург, романіст і автор відомих усьому світу новел”.

1911

Моріс Метерлінк (Бельгія)

“За драматичні твори, відзначені багатством уяви і поетичною фантазією”.

1912

Герхард Иоганн Роберт Гауптман (Німеччина)

“На знак визнання плідної, різноманітної і видатної діяльності в галузі драматичного мистецтва”.

1913

Рабіндранат Тагор (Індія)

“За глибоко зворушливі, оригінальні і прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю виразилося його поетичне мислення”.

1914

Премія не присуджувалася.

Кошти включені в спецфонд секції.

1915

Ромен Роллан (Франція)

“За високий ідеалізм літературних творів, за співчуття і любов до істини”.

1916

Карл Густав Вернер фон Хейденстам (Швеція)

“Як найвизначніший представник нової епохи у світовій літературі”.

1917

Карл Адольф Г’еллеруп

“За розмаїття поетичної творчості і високі ідеали”.

Генрік Понтоппідан (Данія)

“За правдивий опис сучасного життя Данії”.

1918

Премія не присуджувалася.

Кошти включені в спецфонд секції.

1919

Карл Фрідріх Георг Шпіттелер (Швейцарія)

“За незрівнянний епос „Олімпійська весна””.

1920

Кнут Гамсун (Норвегія)

“За монументальний твір „Соки землі” про життя норвезьких селян, які зберегли свою віковічну прихильність до землі і вірність патріархальним традиціям”.

1921

Анатоль Франс (Франція)

“За блискучі літературні досягнення, відзначені вишуканістю стилю, глибоко вистражданим гуманізмом та істинно галльським темпераментом”.

1922

Хасінто Бенавенте-і-Мартінес (Іспанія)

“За блискучу, майстерність, з якою він продовжив славетні традиції іспанської драми”.

1923

Вільям Батлер Їтс (Ірландія)

“За натхненну поетичну творчість, яка передає у вишуканій формі національний дух”.

1924

Владислав Станіслав Реймонт (Польща)

“За видатний національний епос - роман „Мужики””.

1925

Джордж Бернард Шоу (Велика Британія)

“За творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з винятковою поетичною красою”.

1926

Грація Деледда (Іспанія)

“Премія за поетичні твори, в яких з пластичною ясністю описується життя її рідного острова, а також за глибину підходу до людських проблем у цілому”.

1927

Анрі Бергсон (Франція)

“На знак визнання його яскравих і життєствердних ідей, а також за ту виняткову майстерність, з якою ці ідеї були втілені”.

1928

Сігрід Унсет (Норвегія)

“За досконалий опис скандинавського середньовіччя”.

1929

Томас Манн (Німеччина)

“За великий роман „Будденброки”, який став класикою сучасної літератури ”.

1930

Сінклер Льюїс (США)

“За могутнє і виразне мистецтво оповідання та за рідкісне вміння із сатирою і гумором створювати нові типи і характери”.

1931

Зрік Аксель Карлфельдт (Швеція)

“За його поезію (посмертно)”.

1932

Джон Голсуорсі (Велика Британія)

“За високе мистецтво оповіді, вершиною якого є „Сага про Форсайтів””.

1933

Іван Олексійович Бунін (Росія)

“За строгу майстерність, з якою він розвиває традиції російської класичної прози”.

1934

Луїджі Піранделло (Італія)

“За творчу сміливість і винахідливість у відродженні драматургічного і сценічного мистецтва”.

1935

Премія не присуджувалася

Кошти включені в спецфонд секції (2/3) і Нобелівський фонд (1/3).

1936

Юджин О’Ніл (США)

“За силу впливу, правдивість і глибину драматичних творів, які по- новому трактують жанр трагедії”.

1937

Роже Мартен дю Гар (Франція)

“За художню силу і правду в зображенні людини і найбільш істотних сторін сучасного життя”.

1938

Перл Бак (США)

“За багатогранний, воістину епічний опис життя китайських селян і за біографічні шедеври”.

1939

Франс Еміль Сілланпя (Фінляндія)

“За глибоке проникнення в життя фінських селян і чудовий опис їхніх звичаїв та зв’язків з природою”.

1940

Премія не присуджувалася

Кошти включені в спецфонд секції (2/3) і Нобелівський фонд (1/3).

1941

Премія не присуджувалася

Кошти включені в спецфонд секції (2/3) і Нобелівський фонд (1/3).

1942

Премія не присуджувалася

Кошти включені в спецфонд секції (2/3) і Нобелівський фонд (1/3).

1943

Премія не присуджувалася

Кошти включені в спецфонд секції (2/3) і Нобелівський фонд (1/3).

1944

Йоганнес Вільхельм Єнсен (Данія)

“За рідкісну силу і багатство поетичної уяви у поєднанні з інтелектуальною допитливістю і самобутністю творчого стилю”.

1945

Габріела Містраль (Чилі)

“За поезію щирого почуття, яка зробила її їм я символом ідеалістичного устремління для всієї Латинської Америки”.

1946

Герман Гессе (Швейцарія)

“За натхненну творчість, у якій виявляються класичні ідеали гуманізму, а також за блискучий стиль ”.

1947

Андре Жид (Франція)

“За глибокі і художньо значущі твори, у яких людські проблеми представлені з безстрашною любов’ю до істини і глибокою психологічною проникливістю”.

1948

Томас Стернз Еліот (США)

“За видатний новаторський внесок у сучасну поезію”.

1949

Вільям Фолкнер (США)

“За його значний і з художньої точки зору унікальний внесок у розвиток сучасного американського роману”.

1950

Бертран Артур І Вільям Рассел (Велика Британія)

“Як один з найблискучіших представників раціоналізму і гуманізму, безстрашний борець за свободу слова і свободу думки на Заході”.

1951

П’єр Фабіан Лагерквіст (Швеція)

“За художню силу й абсолютну незалежність суджень письменника, який шукав відповіді на вічні питання, що стоять перед людством”.

1952

Франсуа Моріак (Франція)

“За глибоке духовне прозріння і художню силу, 3 якою він у своїх романах відобразив драму людського життя”.

1953

Вінстон Леонард Спенсер Черчілль (Велика Британія)

“За високу майстерність творів історичного і біографічного характеру, а також за блискуче ораторське мистецтво, за допомогою якого обстоювалися вищі людські цінності”.

1954

Ернест Міллер Хемінгуей (США)

“За оповідальну майстерність, в черговий раз продемонстровану в „Старому і морі””.

1955

Халдор Кільян Лакснесс (Ісландія)

“За яскраву епічну силу, яка відродила велике оповідальне мистецтво Ісландії”.

1956

Хуан Рамон Хіменес (Іспанія)

“За ліричну поезію, зразок високого духу і художньої чистоти в іспанській поезії”.

1957

Альбер Камю (Франція)

“За величезний внесок у літературу, що висвітив значення людської совісті”.

1958

Борис Леонідович Пастернак (СРСР) (відмовився від премії, диплом і медаль були вручені сину у 1989 р.)

“За значні досягнення в сучасній ліричній поезії, а також за продовження традиції великого російського епічного роману”.

1959

Сальваторе Квазимодо (Італія)

“За ліричну поезію, яка з класичною жвавістю виражає трагічний досвід нашого часу”.

1960

Сен-Жон Перс (Франція)

“За піднесеність і образність, які засобами поезії відображають обставини нашого часу”.

1961

Іво Андрич (Югославія)

“За силу епічного обдарування, яка дозволила у всій повноті розкрити людські долі і проблеми, пов’язані з історією його країни”.

1962

Джон Е. Стейнбек (США)

“За реалістичне і поетичне обдарування, яке поєднується 3 м’яким гумором і гострим соціальним баченням”.

1963

Георгос Сеферіс (Греція)

“За видатні ліричні твори, сповнені глибокої поваги до світу давніх еллінів”.

1964

Жан-Поль Сартр (відмовився від премії)

“За багату ідеями, пронизану духом свободи і пошуками істини творчість, яка справила величезний вплив на наш час”.

1965

Михайло Олександрович Шолохов (СРСР)

“За художню силу і цілісність епосу про донське козацтво у переломний для Росії час”.

1966

Шмуель Йозеф Агнон (Ізраїль)

“За глибоко оригінальне мистецтво оповідання, навіяне єврейськими народними мотивами”.

Неллі Закс (Німеччина)

“За видатні ліричні і драматичні твори, які досліджують долю єврейського народу”.

1967

Мігель Анхель Астуріас (Гватемала)

“За яскраве творче досягнення, в основі якого лежить інтерес до звичаїв і традицій індіанців Латинської Америки”.

1968

Ясунарі Кавабата (Японія)

“За письменницьку майстерність, що передає сутність японської свідомості”.

1969

Семюель Беккет (Ірландія)

“За новаторські твори в прозі і драматургії, у яких трагізм сучасної людини стає її тріумфом”.

1970

Олександр Ісайович Солженіцин (СРСР)

“За моральну силу, з якою він додержувався непорушних традицій російської літератури”.

1971

Пабло Неруда (Чилі)

“За поезію, що з надприродною силою втілила в собі долю цілого континенту”.

1972

Генріх Белль (Німеччина)

“За творчість, у якій поєднується широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури”.

1973

Патрік Віктор Мартіндейл Байт (Австралія)

“За епічну і психологічну майстерність, завдяки якій був відкритий новий літературний материк”.

1974

Ейвінд Юнсон (Швеція)

“За оповідальне мистецтво, яке прозріває простір і час і служить свободі”.

Харрі Е. Мартінсон

“За творчість, у якій є все - від краплі роси до космосу”.

1975

Евдженіо Монтале (Італія)

“За досягнення в поезії, яка відрізняється величезною проникливістю і вираженням поглядів на життя, зовсім позбавлених ілюзій”.

1976

Сол Беллоу (США)

“За гуманізм і тонкий аналіз сучасної культури, які поєднуються в його творчості”.

1977

Вісенте Алейксандре (Іспанія)

“За видатну поетичну творчість, яка відображає становище людини в космосі і сучасному суспільстві и водночас являє собою величне свідчення відродження традицій іспанської поезії в період між світовими війнами”.

1978

Ісаак Башевіс-Зінгер (США)

“За емоційне мистецтво оповіді, яке, сягаючи своїм корінням польсько-єврейських культурних традицій, порушує вічні питання”.

1979

Одісеас Елітіс (Греція)

“За поетичну творчість, яка в руслі грецької традиції, з чуттєвою силою й інтелектуальною проникливістю малює боротьбу сучасної людини за свободу і незалежність”.

1980

Чеслав Мілош (Польща)

“Який з безстрашним ясновидінням показав незахищеність людини у світі, що роздирається конфліктами”.

1981

Еліас Каретті (Австрія)

“За величезний внесок у літературу, який висвітив значення людської совісті”.

1982

Габріель Гарсіа Маркес (Колумбія)

“За романи й оповідання, у яких фантазія і реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цілого континенту”.

1983

Вільям Голдинг (Велика Британія)

“За романи, у яких звертається до сутності людської природи і проблеми зла, усі вони об’єднані ідеєю боротьби за виживання”.

1984

Ярослав Сейферт (ЧССР)

“За поезію, що відрізняється свіжістю, чуттєвістю та багатою уявою і свідчить про незалежність духу і різнобічність людини”.

1985

Клод Ежен Анрі Симон (Франція)

“За поєднання в його творчості поетичного і живописного начал”.

1986

Воле Шоїнка (Нігерія)

“За створення театру величезної культурної перспективи і поезії”.

1987

Йосип Олександрович Бродський (США)

“За всеосяжну творчість, пронизану ясністю думки і пристрасністю поезії”.

1988

Наджіб Махфуз (Єгипет)

“За реалізм і багатство відтінків арабського оповідання, яке має значення для всього людства”.

1989

Наджіб Махфуз (Єгипет)

“За виразну і потужну прозу, що співчутливо і зворушливо описує людські слабості”.

1990

Октавіо Пас (Мексика)

“За пристрасні всеосяжні твори, відзначені чуттєвим інтелектом і гуманістичною цілісністю”.

1991

Надій Гордимер (ПАР)

“Яка своїм чудовим епосом принесла величезну користь людству”.

1992

Дерек Волкотт (Тринідад і Тобаго)

“За яскраву поетичну творчість, яка сповнена історизму і є результатом відданості культурі у всій її різноманітності”.

1993

Тоні Моррісон (США)

“Яка у своїх сповнених мрії і поезії романах оживила важливий аспект американської реальності”.

1994

Кендзабуро Оее (Японія)

“За те, що він з поетичною силою створив уявний світ, в якому реальність і міф, поєднуючись, представляють тривожну картину сьогоднішніх людських знегод”.

1995

Шеймус Хіні (Ірландія)

“За ліричну красу й етичну глибину поезії, яка відкриває перед нами надзвичайні будні і ожиле минуле”.

1996

Віслава Шимборська (Польща)

“За поезію, яка з граничною точністю описує історичні і біологічні явища в контексті людської реальності”.

1997

Даріо Фо (Італія)

“За те, що він, наслідуючи середньовічних блазнів, засуджує владу й авторитарність і захищає гідність пригноблених”.

1998

Жозе Сарамагу (Португалія)

“За праці притчового характеру, підкріплені уявою, співчуттям і іронією, дають можливість зрозуміти ілюзорну реальність”.

1999

Гюнтер Грасс (Німеччина)

“За те, що його грайливі і похмурі притчі освітлюють забутий образ історії”.

2000

Гао Сінцянь (Китай)

“Твори світового значення, прийняті гіркотою за становище людини в сучасному світі”.

2001

Відіадгар Сурайпрасад Найпол (Тринідад і Тобаго)

“За непохитну чесність, яка змушує нас замислитися над фактами, які обговорювати зазвичай не прийнято”.

2002

Імре Кертеш (Угорщина)

“У своїй творчості Кертеш дає відповідь на питання про те, як індивідуум може продовжувати жити і мислити в епоху, коли суспільство усе активніше підкоряє собі особистість”.

2003

Джон Максвелл Кутзее (ПАР)

“Романам Кутзеє притаманна добре продумана композиція, багаті діалоги и аналітична майстерність. Водночас він піддає все сумніву, піддає безпощадній критиці жорстокий раціоналізм і штучну мораль західної цивілізації. Він інтелектуально чесний і займається проблемами розрізнення правильного й неправильного, мук вибору, дії і бездіяльності”.

2004

Ельфріда Елінек (Австрія)

“За музичні переливи голосів і відголосів у романах і п’єсах, які з екстраординарною лінгвістичною ретельністю розкривають абсурдність соціальних кліше і їхньої сили, яка поневолює”.

2005

Гарольд Пінтер (Великобританія)

“У своїх п’єсах відкриває безодню, що лежить під метушнечею повсякденності, і вдирається в катівні гноблення”.

2006

Орхан Памук (Туреччина)

“У пошуках меланхолічної душі рідного міста знайшов нові символи для зіткнення і переплетення культур”.

2007

Доріс Лессінг (Велика Британія)

“За сповнене скепсису, пристрасті і провісної сили осягнення досвіду жінок”.

2008

Жан-Марі Гюстав Леклезіо (Франція)

“За те, що Леклезіо пише про нові напрямки, поетичні пригоди, чуттєві захоплення, він - „дослідник людства поза межами правлячої цивілізації””.

2009

Герта Мюллер (Німеччина)

“За заглибленність у поезії і чесність у прозі, з якими вона описує життя знедолених”.