Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення - Хрестоматія - 2009
Список лауреатів Нобелівської премії з літератури
Рік |
Ім’я, країна |
Тема |
1901 |
Сюллі Прюдом (Франція) |
“За видатні літературні достоїнства, високий ідеалізм, художню досконалість і незвичайне поєднання щиросердності і таланту”. |
1902 |
Теодор Моммзен (Німеччина) |
“За монументальну працю „Римська історія””. |
1903 |
Бйорнстерне Мартиніус Бйорнсон (Норвегія) |
“За благородну високу поезію, яка відрізнялася свіжістю натхнення і рідкісною чистотою духу, а також за епічний і драматичний талант”. |
1904 |
Фредерік Містраль (Франція) |
“За свіжість і оригінальність поетичних творів, які правдиво відтворюють дух народу”. |
Хосе Марія Вальдо Ечегарай-і-Ейсагірре (Іспанія) |
“За численні заслуги у відродженні традицій іспанської драми”. |
|
1905 |
Генрік Сенкевич (Польща) |
“За видатні заслуги в галузі епосу”. |
1906 |
Джозуе Кардуччі (Італія) |
“За творчу енергію, свіжість стилю і ліричну силу його поетичних шедеврів”. |
1907 |
Джозеф Редьярд Кіплінг (Велика Британія) |
“За спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей і видатний талант оповідача”. |
1908 |
Рудольф Кристоф Ейкен (Німеччина) |
“За серйозні пошуки істини, всепроникну силу думки, широкий кругозір, жвавість і переконливість, з якими він відстоював і розвивав ідеалістичну філософію”. |
1909 |
Сельма Оттиліана Ловіза Лагерлеф (Швеція) |
“Як данина високому ідеалізму, яскравій уяві і духовному проникненню, які відрізняють усі її твори”. |
1910 |
Пауль Иоганн Людвіг фон Хейзе (Німеччина) |
“За художність, ідеалізм як ліричний поет, драматург, романіст і автор відомих усьому світу новел”. |
1911 |
Моріс Метерлінк (Бельгія) |
“За драматичні твори, відзначені багатством уяви і поетичною фантазією”. |
1912 |
Герхард Иоганн Роберт Гауптман (Німеччина) |
“На знак визнання плідної, різноманітної і видатної діяльності в галузі драматичного мистецтва”. |
1913 |
Рабіндранат Тагор (Індія) |
“За глибоко зворушливі, оригінальні і прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю виразилося його поетичне мислення”. |
1914 |
Премія не присуджувалася. |
Кошти включені в спецфонд секції. |
1915 |
Ромен Роллан (Франція) |
“За високий ідеалізм літературних творів, за співчуття і любов до істини”. |
1916 |
Карл Густав Вернер фон Хейденстам (Швеція) |
“Як найвизначніший представник нової епохи у світовій літературі”. |
1917 |
Карл Адольф Г’еллеруп |
“За розмаїття поетичної творчості і високі ідеали”. |
Генрік Понтоппідан (Данія) |
“За правдивий опис сучасного життя Данії”. |
|
1918 |
Премія не присуджувалася. |
Кошти включені в спецфонд секції. |
1919 |
Карл Фрідріх Георг Шпіттелер (Швейцарія) |
“За незрівнянний епос „Олімпійська весна””. |
1920 |
Кнут Гамсун (Норвегія) |
“За монументальний твір „Соки землі” про життя норвезьких селян, які зберегли свою віковічну прихильність до землі і вірність патріархальним традиціям”. |
1921 |
Анатоль Франс (Франція) |
“За блискучі літературні досягнення, відзначені вишуканістю стилю, глибоко вистражданим гуманізмом та істинно галльським темпераментом”. |
1922 |
Хасінто Бенавенте-і-Мартінес (Іспанія) |
“За блискучу, майстерність, з якою він продовжив славетні традиції іспанської драми”. |
1923 |
Вільям Батлер Їтс (Ірландія) |
“За натхненну поетичну творчість, яка передає у вишуканій формі національний дух”. |
1924 |
Владислав Станіслав Реймонт (Польща) |
“За видатний національний епос - роман „Мужики””. |
1925 |
Джордж Бернард Шоу (Велика Британія) |
“За творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з винятковою поетичною красою”. |
1926 |
Грація Деледда (Іспанія) |
“Премія за поетичні твори, в яких з пластичною ясністю описується життя її рідного острова, а також за глибину підходу до людських проблем у цілому”. |
1927 |
Анрі Бергсон (Франція) |
“На знак визнання його яскравих і життєствердних ідей, а також за ту виняткову майстерність, з якою ці ідеї були втілені”. |
1928 |
Сігрід Унсет (Норвегія) |
“За досконалий опис скандинавського середньовіччя”. |
1929 |
Томас Манн (Німеччина) |
“За великий роман „Будденброки”, який став класикою сучасної літератури ”. |
1930 |
Сінклер Льюїс (США) |
“За могутнє і виразне мистецтво оповідання та за рідкісне вміння із сатирою і гумором створювати нові типи і характери”. |
1931 |
Зрік Аксель Карлфельдт (Швеція) |
“За його поезію (посмертно)”. |
1932 |
Джон Голсуорсі (Велика Британія) |
“За високе мистецтво оповіді, вершиною якого є „Сага про Форсайтів””. |
1933 |
Іван Олексійович Бунін (Росія) |
“За строгу майстерність, з якою він розвиває традиції російської класичної прози”. |
1934 |
Луїджі Піранделло (Італія) |
“За творчу сміливість і винахідливість у відродженні драматургічного і сценічного мистецтва”. |
1935 |
Премія не присуджувалася |
Кошти включені в спецфонд секції (2/3) і Нобелівський фонд (1/3). |
1936 |
Юджин О’Ніл (США) |
“За силу впливу, правдивість і глибину драматичних творів, які по- новому трактують жанр трагедії”. |
1937 |
Роже Мартен дю Гар (Франція) |
“За художню силу і правду в зображенні людини і найбільш істотних сторін сучасного життя”. |
1938 |
Перл Бак (США) |
“За багатогранний, воістину епічний опис життя китайських селян і за біографічні шедеври”. |
1939 |
Франс Еміль Сілланпя (Фінляндія) |
“За глибоке проникнення в життя фінських селян і чудовий опис їхніх звичаїв та зв’язків з природою”. |
1940 |
Премія не присуджувалася |
Кошти включені в спецфонд секції (2/3) і Нобелівський фонд (1/3). |
1941 |
Премія не присуджувалася |
Кошти включені в спецфонд секції (2/3) і Нобелівський фонд (1/3). |
1942 |
Премія не присуджувалася |
Кошти включені в спецфонд секції (2/3) і Нобелівський фонд (1/3). |
1943 |
Премія не присуджувалася |
Кошти включені в спецфонд секції (2/3) і Нобелівський фонд (1/3). |
1944 |
Йоганнес Вільхельм Єнсен (Данія) |
“За рідкісну силу і багатство поетичної уяви у поєднанні з інтелектуальною допитливістю і самобутністю творчого стилю”. |
1945 |
Габріела Містраль (Чилі) |
“За поезію щирого почуття, яка зробила її їм я символом ідеалістичного устремління для всієї Латинської Америки”. |
1946 |
Герман Гессе (Швейцарія) |
“За натхненну творчість, у якій виявляються класичні ідеали гуманізму, а також за блискучий стиль ”. |
1947 |
Андре Жид (Франція) |
“За глибокі і художньо значущі твори, у яких людські проблеми представлені з безстрашною любов’ю до істини і глибокою психологічною проникливістю”. |
1948 |
Томас Стернз Еліот (США) |
“За видатний новаторський внесок у сучасну поезію”. |
1949 |
Вільям Фолкнер (США) |
“За його значний і з художньої точки зору унікальний внесок у розвиток сучасного американського роману”. |
1950 |
Бертран Артур І Вільям Рассел (Велика Британія) |
“Як один з найблискучіших представників раціоналізму і гуманізму, безстрашний борець за свободу слова і свободу думки на Заході”. |
1951 |
П’єр Фабіан Лагерквіст (Швеція) |
“За художню силу й абсолютну незалежність суджень письменника, який шукав відповіді на вічні питання, що стоять перед людством”. |
1952 |
Франсуа Моріак (Франція) |
“За глибоке духовне прозріння і художню силу, 3 якою він у своїх романах відобразив драму людського життя”. |
1953 |
Вінстон Леонард Спенсер Черчілль (Велика Британія) |
“За високу майстерність творів історичного і біографічного характеру, а також за блискуче ораторське мистецтво, за допомогою якого обстоювалися вищі людські цінності”. |
1954 |
Ернест Міллер Хемінгуей (США) |
“За оповідальну майстерність, в черговий раз продемонстровану в „Старому і морі””. |
1955 |
Халдор Кільян Лакснесс (Ісландія) |
“За яскраву епічну силу, яка відродила велике оповідальне мистецтво Ісландії”. |
1956 |
Хуан Рамон Хіменес (Іспанія) |
“За ліричну поезію, зразок високого духу і художньої чистоти в іспанській поезії”. |
1957 |
Альбер Камю (Франція) |
“За величезний внесок у літературу, що висвітив значення людської совісті”. |
1958 |
Борис Леонідович Пастернак (СРСР) (відмовився від премії, диплом і медаль були вручені сину у 1989 р.) |
“За значні досягнення в сучасній ліричній поезії, а також за продовження традиції великого російського епічного роману”. |
1959 |
Сальваторе Квазимодо (Італія) |
“За ліричну поезію, яка з класичною жвавістю виражає трагічний досвід нашого часу”. |
1960 |
Сен-Жон Перс (Франція) |
“За піднесеність і образність, які засобами поезії відображають обставини нашого часу”. |
1961 |
Іво Андрич (Югославія) |
“За силу епічного обдарування, яка дозволила у всій повноті розкрити людські долі і проблеми, пов’язані з історією його країни”. |
1962 |
Джон Е. Стейнбек (США) |
“За реалістичне і поетичне обдарування, яке поєднується 3 м’яким гумором і гострим соціальним баченням”. |
1963 |
Георгос Сеферіс (Греція) |
“За видатні ліричні твори, сповнені глибокої поваги до світу давніх еллінів”. |
1964 |
Жан-Поль Сартр (відмовився від премії) |
“За багату ідеями, пронизану духом свободи і пошуками істини творчість, яка справила величезний вплив на наш час”. |
1965 |
Михайло Олександрович Шолохов (СРСР) |
“За художню силу і цілісність епосу про донське козацтво у переломний для Росії час”. |
1966 |
Шмуель Йозеф Агнон (Ізраїль) |
“За глибоко оригінальне мистецтво оповідання, навіяне єврейськими народними мотивами”. |
Неллі Закс (Німеччина) |
“За видатні ліричні і драматичні твори, які досліджують долю єврейського народу”. |
|
1967 |
Мігель Анхель Астуріас (Гватемала) |
“За яскраве творче досягнення, в основі якого лежить інтерес до звичаїв і традицій індіанців Латинської Америки”. |
1968 |
Ясунарі Кавабата (Японія) |
“За письменницьку майстерність, що передає сутність японської свідомості”. |
1969 |
Семюель Беккет (Ірландія) |
“За новаторські твори в прозі і драматургії, у яких трагізм сучасної людини стає її тріумфом”. |
1970 |
Олександр Ісайович Солженіцин (СРСР) |
“За моральну силу, з якою він додержувався непорушних традицій російської літератури”. |
1971 |
Пабло Неруда (Чилі) |
“За поезію, що з надприродною силою втілила в собі долю цілого континенту”. |
1972 |
Генріх Белль (Німеччина) |
“За творчість, у якій поєднується широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури”. |
1973 |
Патрік Віктор Мартіндейл Байт (Австралія) |
“За епічну і психологічну майстерність, завдяки якій був відкритий новий літературний материк”. |
1974 |
Ейвінд Юнсон (Швеція) |
“За оповідальне мистецтво, яке прозріває простір і час і служить свободі”. |
Харрі Е. Мартінсон |
“За творчість, у якій є все - від краплі роси до космосу”. |
|
1975 |
Евдженіо Монтале (Італія) |
“За досягнення в поезії, яка відрізняється величезною проникливістю і вираженням поглядів на життя, зовсім позбавлених ілюзій”. |
1976 |
Сол Беллоу (США) |
“За гуманізм і тонкий аналіз сучасної культури, які поєднуються в його творчості”. |
1977 |
Вісенте Алейксандре (Іспанія) |
“За видатну поетичну творчість, яка відображає становище людини в космосі і сучасному суспільстві и водночас являє собою величне свідчення відродження традицій іспанської поезії в період між світовими війнами”. |
1978 |
Ісаак Башевіс-Зінгер (США) |
“За емоційне мистецтво оповіді, яке, сягаючи своїм корінням польсько-єврейських культурних традицій, порушує вічні питання”. |
1979 |
Одісеас Елітіс (Греція) |
“За поетичну творчість, яка в руслі грецької традиції, з чуттєвою силою й інтелектуальною проникливістю малює боротьбу сучасної людини за свободу і незалежність”. |
1980 |
Чеслав Мілош (Польща) |
“Який з безстрашним ясновидінням показав незахищеність людини у світі, що роздирається конфліктами”. |
1981 |
Еліас Каретті (Австрія) |
“За величезний внесок у літературу, який висвітив значення людської совісті”. |
1982 |
Габріель Гарсіа Маркес (Колумбія) |
“За романи й оповідання, у яких фантазія і реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цілого континенту”. |
1983 |
Вільям Голдинг (Велика Британія) |
“За романи, у яких звертається до сутності людської природи і проблеми зла, усі вони об’єднані ідеєю боротьби за виживання”. |
1984 |
Ярослав Сейферт (ЧССР) |
“За поезію, що відрізняється свіжістю, чуттєвістю та багатою уявою і свідчить про незалежність духу і різнобічність людини”. |
1985 |
Клод Ежен Анрі Симон (Франція) |
“За поєднання в його творчості поетичного і живописного начал”. |
1986 |
Воле Шоїнка (Нігерія) |
“За створення театру величезної культурної перспективи і поезії”. |
1987 |
Йосип Олександрович Бродський (США) |
“За всеосяжну творчість, пронизану ясністю думки і пристрасністю поезії”. |
1988 |
Наджіб Махфуз (Єгипет) |
“За реалізм і багатство відтінків арабського оповідання, яке має значення для всього людства”. |
1989 |
Наджіб Махфуз (Єгипет) |
“За виразну і потужну прозу, що співчутливо і зворушливо описує людські слабості”. |
1990 |
Октавіо Пас (Мексика) |
“За пристрасні всеосяжні твори, відзначені чуттєвим інтелектом і гуманістичною цілісністю”. |
1991 |
Надій Гордимер (ПАР) |
“Яка своїм чудовим епосом принесла величезну користь людству”. |
1992 |
Дерек Волкотт (Тринідад і Тобаго) |
“За яскраву поетичну творчість, яка сповнена історизму і є результатом відданості культурі у всій її різноманітності”. |
1993 |
Тоні Моррісон (США) |
“Яка у своїх сповнених мрії і поезії романах оживила важливий аспект американської реальності”. |
1994 |
Кендзабуро Оее (Японія) |
“За те, що він з поетичною силою створив уявний світ, в якому реальність і міф, поєднуючись, представляють тривожну картину сьогоднішніх людських знегод”. |
1995 |
Шеймус Хіні (Ірландія) |
“За ліричну красу й етичну глибину поезії, яка відкриває перед нами надзвичайні будні і ожиле минуле”. |
1996 |
Віслава Шимборська (Польща) |
“За поезію, яка з граничною точністю описує історичні і біологічні явища в контексті людської реальності”. |
1997 |
Даріо Фо (Італія) |
“За те, що він, наслідуючи середньовічних блазнів, засуджує владу й авторитарність і захищає гідність пригноблених”. |
1998 |
Жозе Сарамагу (Португалія) |
“За праці притчового характеру, підкріплені уявою, співчуттям і іронією, дають можливість зрозуміти ілюзорну реальність”. |
1999 |
Гюнтер Грасс (Німеччина) |
“За те, що його грайливі і похмурі притчі освітлюють забутий образ історії”. |
2000 |
Гао Сінцянь (Китай) |
“Твори світового значення, прийняті гіркотою за становище людини в сучасному світі”. |
2001 |
Відіадгар Сурайпрасад Найпол (Тринідад і Тобаго) |
“За непохитну чесність, яка змушує нас замислитися над фактами, які обговорювати зазвичай не прийнято”. |
2002 |
Імре Кертеш (Угорщина) |
“У своїй творчості Кертеш дає відповідь на питання про те, як індивідуум може продовжувати жити і мислити в епоху, коли суспільство усе активніше підкоряє собі особистість”. |
2003 |
Джон Максвелл Кутзее (ПАР) |
“Романам Кутзеє притаманна добре продумана композиція, багаті діалоги и аналітична майстерність. Водночас він піддає все сумніву, піддає безпощадній критиці жорстокий раціоналізм і штучну мораль західної цивілізації. Він інтелектуально чесний і займається проблемами розрізнення правильного й неправильного, мук вибору, дії і бездіяльності”. |
2004 |
Ельфріда Елінек (Австрія) |
“За музичні переливи голосів і відголосів у романах і п’єсах, які з екстраординарною лінгвістичною ретельністю розкривають абсурдність соціальних кліше і їхньої сили, яка поневолює”. |
2005 |
Гарольд Пінтер (Великобританія) |
“У своїх п’єсах відкриває безодню, що лежить під метушнечею повсякденності, і вдирається в катівні гноблення”. |
2006 |
Орхан Памук (Туреччина) |
“У пошуках меланхолічної душі рідного міста знайшов нові символи для зіткнення і переплетення культур”. |
2007 |
Доріс Лессінг (Велика Британія) |
“За сповнене скепсису, пристрасті і провісної сили осягнення досвіду жінок”. |
2008 |
Жан-Марі Гюстав Леклезіо (Франція) |
“За те, що Леклезіо пише про нові напрямки, поетичні пригоди, чуттєві захоплення, він - „дослідник людства поза межами правлячої цивілізації””. |
2009 |
Герта Мюллер (Німеччина) |
“За заглибленність у поезії і чесність у прозі, з якими вона описує життя знедолених”. |