Хрестоматія - Зарубіжна література другої половини ХХ століття - Телегіна Н.І. 2018

Роль прийому контрасту в романі ДЖ. Д. Селінджера «Над прірвою у житті»
Література США

Н.Телегіна

кандидат філологічних наук, доцент

кафедри англійської філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

О.Христук

студентка факультету іноземних мов Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Постановка проблеми у загальному вигляді. Джером Девід Селінджер – видатний американський письменник XX століття. Єдиний роман і тринадцять оповідань, які він написав, зробили його всесвітньо відомим. І не дивлячись на те, що з 1959 року і до дня його смерті в 2010 році не з`явилося ні одного нового твору письменника, той невеликий спадок, який він залишив, продовжує підтримувати інтерес до нього і серед читачів і серед дослідників. Роман «Над прірвою у житі» і забороняли, і рекомендували для вивчення в коледжах, але незмінним залишався той факт, що він постійно перевидавався і що ним захоплювалися в різних країнах. Неоднозначними були і оцінки, які давалися роману. Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що творчість Дж. Д. Селінджера досліджувалася як вітчизняними, так і зарубіжними літературознавцями (Покальчук Ю. В., Козленко Р. О., Гаврилюк А. М., Ф. Гвінн, Дж. Блотнер, І. Френч, Г. Гренвальд, Дж. Міллер). Але увага приділялася в основному тематиці, проблематиці, жанровим особливостям, символіці і мові роману. Сучасні дослідження характеризуються підвищеною цікавістю в першу чергу до образів роману, його жанру і типу головного героя. Праці Х. Таранкової присвячені дослідженню предметних образів роману, які мають певне символічне значення і характеру зв`язку цих образів із внутрішнім світом героїв[4]. Н. Шалімова розглядає роман «Над прірвоюу житі» як роман-виховання[7]. Крім того, авторка займається дослідженням типу головного героя[8]. Н. Яшнікова в своїх працях стверджує, що головний герой роману є своєрідним, а сам роман – багатозначним[9]. Л. Козубенко у своїх працях порушує проблему екзистенції героя, який ввібрав у себе одну з найсуттєвіших, суперечливих сторін американської свідомості, американського духу – індивідуалістичне бунтарство[2]. Слід зауважити, що оригінальність стилю роману залишає можливості для подальшого дослідження. З точки зору функціонування в ньому прийому контрасту роман не розглядався. У літературознавчому енциклопедії подається таке визначення контрасту: контраст ( франц. «contraste» протилежність ) — різко окреслена протилежність у рисах характеру, властивостях предметів чи явищ, що використовується як композиційно-стилістичний прийом. Основою контрасту є антитетичний принцип [3,с.519]. На думку І. Франка, цей прийом є одним із наймогутніших способів поетичного малювання [6, с.14]. За визначенням Н. Грині термін контраст є складним, багатоаспектним міждисциплінарним поняттям[1,с.86]. Крім того, контраст як виражальне протиставлення реалізується саме через протилежність ознак, де в порівняно завершеному висловлюванні автор чинить сильний художній вплив на читача [1,с.87].

Метою дослідження є аналіз роману Дж. Д. Селінджера з точки зору функціонування в ньому прийому контрасту як літературного засобу, майстерно застосованого американським письменником. Актуальність даного дослідження полягає в тому, що аналіз роману в обраному ракурсі відсутній. Відповідно до мети поставлені наступні завдання:

-дослідити структуру і проблематику роману;

-продемонструвати специфіку використання прийому контрасту Дж. Д. Селінджером;

-визначити роль прийому контрасту в даному творі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Роман «Над прірвою у житі» побудований на контрасті між головним героєм Голденом Колфілдом та його оточенням, його однолітками, а також на контрасті між світом дорослих і світом дітей. Більше того сам образ головного героя є за своєю природою контрастним, контрастними є його прагнення. На перший погляд, здається незрозумілим і навіть дивним, чому підліток із досить заможної сім`ї, який вчиться в елітній закритій школі для багатіїв, який може мати те, про що інші тільки мріють, впадає у відчай, у депресію, заглиблюється в самоаналіз та психоаналіз, ставить перед собою питання: як жити? Образ головного героя є контрастним по відношенню до його власної сім`ї. Голден засуджує старшого брата, який спокусився на славу і гроші: «Now he's out in Hollywood, D.B., being a prostitute.» [10]. Він іронічно характеризує спосіб життя свого батька-юриста: «…if you're a lawyer.All you do is make a lot of dough and play golf and play bridge and buy cars and drink Martinis and look like a hot-shot.» [10]. Батько хоче бачити Голдена в майбутньому студентом престижного навчального закладу, наприклад, Єльського або Прінстонського університету, проте сам юнак навіть припускати не хоче такої можливості: «…I swear, I wouldn't go to one of those Ivy League colleges, if I was dying, for God's sake…» [10]. Контрастне зображення життєвої позиції Голдена і його сім`ї ставить в романі проблему батьків і дітей.

У творі наявні два конфлікти: зовнішній і внутрішній, обидва є психологічними і обидва розкриваються за допомогою прийому контрасту. «Внутрішній конфлікт головного героя Голдена Колфілда – це конфлікт між прагненням бути дорослим і відразою до стилю життя дорослих» [5,с.28]. Зовнішній конфлікт – це конфлікт Голдена із середовищем. Погляди головного героя на світ різко відрізняються від поглядів на світ, характерних для його середовища. Голден – нон-комформіст, практично усе, що сприймається його оточенням як норма, йому виглядає фальшивим і викликає в нього бурхливу, майже хворобливу реакцію. Зневага й огида до середовища, що його оточує, проявляється в першу чергу в конфлікті юнака зі школою. Голден прагне свободи, самовираження, можливості бути не таким, як всі, займатися тим, що цікаво йому. У школі ж натомість все по-іншому. Типовими речами для більшості американських шкіл є акцент на значенні спорту і клубів по інтересах або братств. Спортсмени і члени таких братств традиційно викликають повагу і захоплення. Голден сприймає це вкрай скептично. На самому початку твору ми бачимо, що тоді, як вся школа йде на футбольний матч, він прямує на Томсенову гірку, звідки спостерігає за всім цим дійством. Для головного героя чуже і незрозуміле таке схиблення на футболі і на спорті в цілому, він це висміює. Він не сприймає надання такої великої ролі перемогам і поразкам: «…you were supposed to commit suicide or something if old Pencey didn't win.» [10]. Не сприймає Голден й типового для американського суспільства перенесення правил спортивної гри на життя, поділу людей на переможців і лузерів, застосування спортивних термінів до життєвих ситуацій. Його шкільний вчитель містер Спенсер каже йому, що життя – це гра. Проте Голден не може збагнути, чому люди так легко й бездумно переносять правила спортивної гри на життя, для нього життя не така однозначна річ, як спортивна гра. Він вважає, що життя набагато глибше і складніше. Голден стверджує, що коли людина потрапляє у команду спритніших і дужчих, тоді можна й пограти, але коли вона у команді слабших, то про ніяку гру й мови бути не може, оскільки людина тоді в будь-якому випадку приречена на поразку, навіть якщо вона сильний гравець [10]. Більш ніж іронічним є ставлення Голдена і до братств: у той час, коли кожен хлопець в школі хоче приєднатися до одного з них, він їх засуджує, оскільки вони є доступними не для всіх, приймають туди враховуючи не стільки інтереси і здібності, скільки соціальне становище і зовнішність. Наприклад, Еклі не хотіли приймати до товариства тільки через те, що в нього були вугрі. Голдена здивував цей критерій відбору, який здійснювався не по розумових здібностях. Ще більшим стало його неприйняття цього явища, коли він вступив в одне з таких товариств. Розповідаючи про це Фібі, він заявляє: «I don't even feel like talking about it.» [10]. Голден не сприймає стандартизації, явища типового для США 50-х років. Він, для прикладу, обурюється атмосферою на уроках усного мовлення, на яких хлопців змушували виступати, чітко дотримуючись певної теми і ніякі відхилення від теми, навіть ті, які сприяли її більш глибокому висвітленню не допускалися. Коли Стредлейтер попросив Голдена написати йому твір-опис кімнати або місцевості, він вважає це надто банальним і описує бейсбольну рукавицю свого померлого брата Аллі. Голден постійно прагне самовираження, але оточення цього не розуміє. Стредлейтер ображається на нього, каже, що він його підвів, оскільки знає, що хорошу оцінку можна отримати тільки за стандартний твір. Голден осуджує директора школи Елктон-хілл, який ставиться до людей відповідно до їх матеріального стану і зовнішнього вигляду. Коли чиїсь батьки недостатньо гарно виглядали або ж були бідніше за інших одягнені, він тільки мимохідь з ними вітався і навіть не бажав заводити розмову. Аналізуючи поведінку директора, Голден заявляє:«I can't stand that stuff.» [10]. Контраст між Голденом та його шкільними товаришами проявляється навіть у буденних побутових ситуаціях. Під час навчання в Елктон-хіллі, він мешкав в одній кімнаті із хлопцем на ім'я Дік Слегл, який був не такий багатий, як інші хлопці в школі. Голден соромився того, що його валізи дорожчі, ніж Дікові, і ховав їх, щоб хлопець не почувався обділеним. Дік же витягав Голденові валізи із шафи і намагався видати їх за свої. Головний герой не може зрозуміти такої поведінки юнака, для нього такі речі не мають ніякого значення. Контрастно змальовано і відношення до дівчат Голдена і його сусіда по кімнаті Стредлейтера. Стредлейтер впевнений у собі, настирливий, він не переймається почуттями та емоціями своєї супутниці, для нього це не важливо, для нього дівчина – це іграшка. Саме через це Голден хвилюється, коли Стредлейтер йде на побачення із Джейн: «If you knew Stradlater, you'd have been worried, too... He was unscrupulous. He really was.» [10]. Голден натомість поводиться із представницями протилежної статі сором`язливо, невпевнено, дещо по-дитячому. «The trouble is, I get to feeling sorry for them» [10]. Голден бачить, що прагнення практично всіх його однолітків є стандартними – це робота, яка може принести багато грошей, власний будинок, машина: «…making a lot of dough, and riding to work in cabs and Madison Avenue buses, and reading newspapers, and playing bridge all the time, and going to the movies …» [10]; «…study so that you can learn enough to be smart enough to be able to buy a goddam Cadillac some day…» [10]. Це мрія майже кожного американця, це стандартне уявлення про щасливе життя, яке особливо активно популяризувалося фільмами в 50-ті роки, різко контрастує із тою американською мрією про свободу, рівність і щастя для всіх, яка була записана в Декларації про незалежність. Колись висока американська мрія звелася в 50-ті роки до банального споживання, до егоїстичного прагнення комфорту та стандартних матеріальних благ. В той час як його однолітки мріють про престижну роботу, про певний статус в житті, Голден уявляє, як колись стане автозаправником. Свій майбутній будинок він бачить не так, як його однолітки: «I'd have this rule that nobody could do anything phony when they visited me. If anybody tried to do anything phony, they couldn't stay.» [10].

Контраст між прагненнями героя створює внутрішній конфлікт Голдена. З одного боку, він прагне стати дорослим, а з іншого боку, він не бажає стати одним з представників світу дорослих, в якому панує фальш і лицемірство. Ці контрастні прагнення роблять внутрішній конфлікт нерозв`язним, що призводить до нервового зриву Голдена. Про певне прагнення хлопця стати дорослим свідчить його неодноразове вихваляння своїм чубом із сивиною, його демонстративне вживання спиртних напоїв, те, що він викурює величезну кількість сигарет, замовляє собі в номер повію. Голден постійно створює ситуації, у яких не повинен був би опинитися підліток. В той же час світ дорослих відлякує і відштовхує його своєю нещирістю, стандартністю і дріб`язковістю. Тому Голден тепло відгукується тільки про тих людей, хто або ще не увійшов у світ дорослих (наприклад, його сестричка Фібі), або вийшов з нього (черниці, яких він зустрів у буфеті на вокзалі), або тих, хто не встиг увійти у світ дорослих (його брат Алі, який помер; однокласник Джеймс Касл, який покінчив життя самогубством, викинувшись із вікна, але не зламався, не піддався однокласникам, які його принижували, не став конформістом).

У творі порушується проблема свободи особистості. 50-ті роки в Америці – це період маккартизму, період, коли обмежувалася свобода слова, існувала цензура, нав’язувалися певні стандарти і цінності. Все що робить і говорить Голден складає контраст цим тенденціям. Голден постійно поводиться не так, як усі. Наприклад, одягаючи свою червону мисливську шапку задом наперед, він кидає виклик своїм одноліткам, суспільству. Голден не розділяє захоплення своїх однолітків та і суспільства загалом кіно і театром. Його враження від цих видів мистецтва складає контраст відношенню, характерному для його оточення, кіно й театр його дратують: «The goddam movies. They can ruin you. I'm not kidding.» [10]. Голден не бажає жити за стандартами, в школі він хоче вчити тільки ті предмети, які його цікавлять. Центральною проблемою роману є проблема вибору. Голден весь час вагається, чи жити в суспільстві, чи вийти з нього. Небажання жити в сповненому брехні та фальші дорослому світі породжує в Голдена ідею ескейпізму. Він неодноразово задумується про втечу: «…then I'd start hitchhiking my way out West… and in a few days I'd be somewhere out West where it was very pretty and sunny and where nobody'd know me and I'd get a job…» [10]. Це його прагнення усамітнення, простої роботи, простого життя контрастує із прагненням успіху в соціумі, який характеризує майже усіх, хто його оточує, яке нав`язується засобами пропаганди, кіно, школою і батьками. Весь час блукаючи Нью-Йорком, Голден прагне від людей тільки одного – розуміння. Він почувається страшенно самотнім у цьому величезному місті. У той час, коли оточуючі спілкуються, веселяться, насолоджуються музикою, кіно, театром, Голден почувається чужим, зайвим у цьому світі. «New York's terrible when somebody laughs on the street very late at night. You can hear it for miles. It makes you feel so lone-some and depressed...» [10]. Він весь час збирається подзвонити Джейн Галлахер, але ніяк не може наважитися, весь час намагається з кимось поговорити: із дівчатами в барі, які його просто ігнорують, із водієм таксі, якого він доводить до сказу своїми випитуваннями про качок із Центрального парку. Голдена протягом цілого твору цікавить питання, куди діваються качки взимку і це складає контраст стандартним зацікавленням, характерним для його оточення. Він почувається так незатишно, як качки взимку, і теж хотів би кудись подітися, сховатися від світу. Цей мотив ескейпізму є контрастним по відношенню до типово американського прагнення самоствердження через успіх. Контрастні зміни спостерігаються в психологічному стані Голдена в певних ситуаціях. Для прикладу, коли до нього в номер мала прийти повія, перед зустріччю з нею він хвилювався, сподівався отримати якийсь досвід, вважав, що це буде корисним, і почувався впевненим в своєму рішенні і дорослим: «I figured if she was a prostitute and all, I could get in some practice on her, in case I ever get married or anything.» [10]. Проте, коли вона покидає його після того, як між ними нічого не сталося, він почувається просто жахливо: «Boy, I felt miserable. I felt so depressed, you can't imagine.» [10]. Під тиском ліфтера Моріса, який вимагав у нього гроші, Голден просто розплакався. А пізніше, коли залишився в номері сам, почав уявляти, ніби в нього в животі куля. Його стан в цій ситуації стає критичним: «I felt like jumping out the window. I probably would've done it, too, if I'd been sure somebody'd cover me up as soon as I landed.» [10]. Зрештою Голден розуміє, що йому ніде не заховатися від світу дорослих, він мусить стати дорослою людиною, взяти на себе відповідальність, не тільки за себе самого, але і за інших. Саме ця готовність взяти на себе відповідальність за життя інших є ознакою його дорослішання. Голден хоче оберігати дітей, які грають над прірвою: «…I have to catch everybody if they start to go over the cliff… I'd just be the catcher in the rye ...» [10]. І це знову складає контраст тому, як мріють жити його однолітки, коли подорослішають.

Висновки. В результаті дослідження роману виявлено, що за допомогою прийому контрасту розгортаються і внутрішній, і зовнішній конфлікти розглянутого твору, розкриваються центральні проблеми роману й образи. Контраст є одним з основних образотворчих принципів даного роману. Образ головного героя є контрастним по відношенню до його сім`ї, його оточення. Його погляди і цінності контрастні по відношенню до загальноприйнятих. Контраст сприяє загостренню соціальної проблематики твору, в якому виявлено антитези: конформізм і нонконформізм, свобода самовираження і стандартизація. Контраст забезпечує поглиблення психологізму (контрастні прагнення і переживання героя, контрастні реакції героїв на соціальні явища). Контраст надає динамічності розвитку сюжетної дії і підсилює художній ефект. Перспективи подальших розвідок. Проведене дослідження відкриває можливості для поглибленого і комплексного вивчення особливостей роману Дж. Д. Селінджера «Над прірвою у житі», а також для теоретичних досліджень і узагальнень щодо ролі контрасту в літературних творах.

Література:

1. Гриня Н. Контраст як семантико-функціональна категорія тексту: Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія «Іноземні мови», 2012. Випуск 19. С. 86 – 93.

2. Козубенко Л. Проблема екзистенції головного героя у романі Дж. Селінджера «Ловець у житі» [Електронний ресурс]: Young scientist, 2017. Вип.1. с.281-284. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/1/66.pdf (дата звертання 20.01.2018). Назва з екрану. Текст завантажується у форматі pdf.

3. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т. 1. Авт.-уклад. Ю. Ковалів. К.: Академія, 2007. 609 с.

4. Таранкова К. А. Символика предметных образов в романе Дж. Сэлинджера «Над пропастью во ржи» [Електронний ресурс]. Казань: Общество с ограниченной ответственностью "Издательство Молодой ученый", 2017. Вип.18. с. 375-378. URL: https://elibrary.ru/item.asp?id=29105855

5. Телегіна Н. І., Романчук Ю. М. Жанрові особливості твору Дж. Д. Селінджера «Над прірвою у житі». Filologické vědy. Praha: Education and Science, 2015. Вип.11. c. 27-31.

6. Франко І.Я. Із секретів поетичної творчості [Електронний ресурс]. URL: http://ukrlit.org/faily/avtor/franko_ivan_yakovych/franko-iz_sekretiv_poetychnoii_tvorchosti.pdf (дата звернення: 04.12.2017). Назва з екрану. Текст завантажується у форматі pdf.

7. Шалимова Н. С. Роман Дж. Д. Сэлинджера «Над пропастью во ржи» как роман-инициация [Електронний ресурс]. Тамбов: Грамота, 2014. Вип. 4, ч. ІІІ. с. 202-205.URL: http://scjournal.ru/articles/issn_1997-2911_2014_4-3_56.pdf (дата звертання: 20.02.2018). Назва з екрану. Текст завантажується у форматі pdf.

8. Шалимова Н. С. Тип героя в романе Дж. Д. Сэлинджера «Над пропастью во ржи» [Електронний ресурс], 2014. URL: https://cyberleninka.ru/article/v/tip-geroya-v-romane-dzh-d-selindzhera-nad-propastyu-vo-rzhi

9. Яшникова Н. В. Своеобразие главного героя романа Дж. Д. Сэлинджера «Над пропастью во ржи» [Електронний ресурс]: Вопросы духовной культуры – Филологические науки. с.119-123. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/25031/31-Yashnikova.pdf?sequence=1

10. Salinger J. The Catcher in the Rye [Electronic resource]. URL:http://royallib.com/read/Salinger_Jerome/THE_CATCHER_IN_THE_RYE.htm







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.