Скорочено - АНТІГОНА - ІЗ АНТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ - СОФОКЛ

СТАСИМ ПЕРШИЙ*

ХОР

Строфа I

Дивних багато в світі див,

Найдивніше із них — людина,

Вітер льодом січе, вона ж

335 Дальшу в морі верстає путь —

Хай сива хвиля бушує, А човен пливе вдаль,

Уславлену в богинях Землю,

Вічно й невтомно родючу, виснажує,

340 Плугом щороку в ній борозни орючи

Із конем своїм, людина.

Антистрофа І

Птиць безтурботні зграї й риб,

Що живуть у морських глибинах,

Звірів диких з гущин лісних

345 В пастку й оплетену вправно сіть

Розумна ловить людина

Й собі скоря їх.

В полях і в горах звірів ловить,

Хитрим знаряддям їх перемагаючи,

350 І запрягає коня довгогривого

І бика в ярмо заводить.

Строфа II

І мислей, як вітер швидких,

І мови навчивсь чоловік,

355 Звичаїв громадських пильнує здавна;

Від лютих стуж, буйних злив

Знайшов міцний захист він,

Благодольний.

360 Майбутню путь ясно зрить, —

Нездоланна смерть одна,

А біль хвороб, тягар знегод — не страшні нам.

Антистрофа II

Є витвори мудрі в людей —

365 Ясніші від світлих надій,

Та часто біди від них більш, як блага;

Хто в шані мав клятви міць,

Батьків закон, гнів богів,

370 Той — преславний.

Безславним хай буде, хто посмів

На кривдну путь серцем стать —

Щастя не знайти йому,

375 Й ні в домі гість, ні друг мені він не буде.

Чи безсмертних то знак? Я повірить боюсь,

Та її пізнаю, і чи можу сказать,

Що вона,— не дитя Антігона?

Ой нещасна-бо ти

380 О, Едіпа, нещасного батька, дочка!

Що з тобою, скажи? В чім винують тебе?

І невже-бо ти царські закони

Так безумно посміла порушить?

Переклад Б. Тена