АДАМ МІЦКЕВИЧ

ІЗ «КРИМСЬКИХ СОНЕТІВ»

Гробниця Потоцької

Зів’яла ти в краю, заквітчанім весною,

Трояндо молода, бо линули в імлі

Від тебе юні дні, злотисті мотилі,

І спогадів черву лишали за собою.


Чому так світяться громадою ясною

Зірки, до польської обернені землі?

Чи то не погляд твій, в печалі, у жалі,

Сліди повипікав огненною сльозою?

О полько! Як і ти, я вмру на чужині;

Хай приязна рука мене хоч поховає!


Тут мандрівці ведуть розмови негучні,

І вчую я слова, що чув у ріднім краї;

Поет, складаючи тобі на честь пісні,

Побачить гроб і мій — для мене заспіває.


Переклав М. Рильський



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.