АДАМ МІЦКЕВИЧ

ІЗ «КРИМСЬКИХ СОНЕТІВ»

Буря

Вітрила зірвано, ревіння, шум завії,

Тривожні голоси і помп зловісний рик,


Із рук матросових останок линви зник,

Згасає сонця диск — і гаснуть з ним надії.

В тріумфі бурянім, серед шумливих стін,

Що вгору зносяться в безумній круговерті,

Ступив на корабель жорстокий геній смерті,


Як воїн, що іде на приступ між руїн.

Півмертві там лежать; той руки он ламає,

А той товаришам прощання посилає,

Той ревно молиться, щоб гибелі втекти.

Один лиш із гурта — самотній чужаниця —


Гадає: щастя той у світі міг найти,

Хто друзів має ще, хто може ще молиться.


Переклав М. Рильський