Скорочено - НЕЗНАЙОМА - ОЛЕКСАНДР БЛОК

Скорочено - НЕЗНАЙОМА - ОЛЕКСАНДР БЛОК

По вечерам над ресторанами

Горячий воздух дик и глух,

И правит окриками пьяными

Весенний и тлетворный дух.



Вдали, над пылью переулочной,

Над скукой загородных дач.

Чуть золотится крендель булочной,

И раздается детский плач.


И каждый вечер, за шлагбаумами,

Заламывая котелки,


Среди капав гуляют с дамами

Испытанные остряки.


Над озером скрипят уключины,

И раздается женский визг,

А в небе, ко всему приученный,

Бессмысленно кривится диск.



И каждый вечер друг единственный

В моем стакане отражен

И влагой терпкой и таинственной,

Как я, смирен и оглушен.


А рядом у соседних столиков

Лакеи сонные торчат,

И пьяницы с глазами кроликов


«In vino Veritas!»’ кричат.


И каждый вечер, в час назначенный

(Иль это только спится мне?),

Девичий стан, шелками схваченный,

В туманном движется окне.


И медленно, пройдя меж пьяными,


Всегда без спутников, одна,

Дыша духами и туманами,

Она садится у окна.


И веют древними поверьями

Ее упругие шелка,

И шляпа с траурными перьями,

И в кольцах узкая рука.



И странной близостью закованный,

Смотрю за темную вуаль,

И вижу берег очарованный

И очарованную даль.


Глухие тайны мне поручены,

Мне чье-то солнце вручено,

И все души моей излучины

Пронзило терпкое вино.


И перья страуса склоненные

В моем качаются мозгу,

И очи синие бездонные

Цветут на дальнем берегу.


В моей душе лежит сокровище,


И ключ поручен только мне!

Ты право, пьяное чудовище!

Я знаю: истина в вине.


24 апреля 1906

Щовечора над ресторанами,

Де шал гарячий не приглух.


Правує окриками п’яними

Весни хмільний і тлінний дух.


Удалині, в нудоті вуличній,

Над заміським затишшям дач,

Ледь золотіє крендель в булочній

І ріже слух дитячий плач.



І кожний вечір, за шлагбаумами,

Заламуючи котелки,

Серед капав гуляють з дамами

На всякий дотеп мастаки.


Там кочети скриплять над озером,

І чується жіночий виск,


А в небі, все схопивши позирком,

Байдуже скривлюється диск.


І мій єдиний друг, наморений,

В моїм видніє келишку

І, тайним хмелем упокорений,

Як я, таїть журбу важку.


А там, біля сусідніх столиків,

Лакеї заспані стирчать,

І пияки з очима кроликів

«In vino Veritas!»’ кричать.


І кожен вечір, в час умовлений,

(Чи це не мариться мені?),


Дівочий етап, шовками зловлений,

Пливе в туманному вікні.


Вона повільно йде між п’яними,

І все зажурена, одна.

Духами дишучи й туманами,

Сідає мовчки край вікна.


І віють давніми й оздобними

Повір’ями тугі шовки,

І брилик з перами жалобними,

І персні гарної руки.


Чудною близькістю закований,

За темну я дивлюсь вуаль —

І бачу берег зачарований

І чарами пойняту даль.


Мені всі тайнощі довірено

З чиїмось сонцем заодно,

І душу всю мою незміренну

Терпке пронизує вино.


І, сколихнувшись, пера струсячі


У мозку тріпотять моїм,

І очі сині-сині, тужачи,

Цвітуть на березі смутнім.


В моїй душі є скарб, і вручено

Від нього ключ лише мені!

Потворо захмеліла й змучена,

Це правда: істина — в вині!



Переклад М. Литвинця



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.