Скорочено - Про доблесті, про подвиги - ОЛЕКСАНДР БЛОК

* * *

О доблестях, о подвигах,

о славе

Я забывал на горестной земле,

Когда твое лицо’ в простой оправе

Передо мной сияло на столе.

Но час настал, и ты ушла из дому.

Я бросил в ночь заветное

кольцо.

Ты отдала свою судьбу другому,

И я забыл прекрасное лицо.

Летели дни, крутясь проклятым

роем...

Вино и страсть терзали жизнь

мою...

И вспомнил я тебя пред аналоем,

И звал тебя, как молодость свою...

Я звал тебя, но ты

не оглянулась,

Я слезы лил, но ты не снизошла.

Ты в синий плащ печально

завернулась,

В сырую ночь ты из дому ушла.

Не знаю, где приют своей гордыне

Ты, милая, ты, нежная, нашла...

Я крепко сплю,

мне спится плащ твой синий,

В котором ты в сырую ночь ушла...

Уж не мечтать о нежности,

о славе,

Всё миновалось, молодость

прошла!

Твое лицо в его простой оправе

Своей рукой убрал я

со стола.

30 декабря 1908

* * *

Про доблесті, про подвиги,

про славу

Я забував на страдницькій землі,

Коли твоє лице’ в простій оправі

Світилося у мене на столі.

Та час настав, і ти пішла із дому.

У ніч жбурнув я перстень

пам’ятний.

Ти віддала своє життя чужому,

І я забув прекрасний образ твій.

Летіли дні, кружляли клятим

роєм...

Вино й любов були мої

кати...

Згадав тебе я перед аналоєм

І кликав, ніби молодість, прийти...

Я кликав — тільки ти

не озирнулась,

Я сльози лив — ти ж очі відвела.

Ти в синій плащ журливо

загорнулась,

У вогку ніч із дому геть пішла...

Не знаю, мила, де своїй гордині

Ти в цьому світі захисток знайшла...

Я міцно сплю,

і спиться плащ твій синій,

В якому ти у вогку ніч пішла...

Не мрію вже про ніжність і про

славу,

Минуло все, і молодість

пройшла!

Твоє лице в його простій оправі

Я сам прийняв з письмового

стола.

Переклад М. Зісмана