АДАМ МІЦКЕВИЧ

ІЗ «КРИМСЬКИХ СОНЕТІВ»

Бахчисарай

Великі та німі Гіреїв двір і сад!

По ґанках, що мели покірних баш тюрбани,

Через потуги трон і любощів дивани

Літає сарана, повзе холодний гад.


Повився темний плющ і дикий виноград

По вікнах, по стіні подобою альтани;

Руїна — пише тут на мурах гість незнаний,

Як Валтасарові, на віковічний згад.

А в залі ще стоїть окраса мармурова:


Гарему то фонтан. Сльоза його перлова

Спадає по сльозі і промовля щомить:

«О де ви, де тепер, любов могуття й славо,

Що мали у віках сіяти величаво?

Ганьба! Немає вас, а джерело дзвенить».



Переклав М. Рильський