Скорочено - ДО МОРЯ - ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ - ОЛЕКСАНДР ПУШКІН

Прощай, стихіє в вольній силі!

Останній раз тепер мені

Ти котиш півпрозорі хвилі,

Красою сяєш в далині.

Мов друга журні нарікання,


Мов клич його в прощальний час,

Твій дружній шум серед світання

Почув я тут в останній раз.

Душі моєї світла мріє!

Як часто берегом твоїм

Я тут ходив, носив надії

У серці тихім і сумнім.


Як я любив твої припливи,

Глухий твій шум, безодні глас,

І тишину в вечірній час,

І хвиль свавільних переливи!

Покірний парус на човні

Пливе, незайманий тобою,

У тихі ночі, в світлі дні.


Та враз ти зводишся з прибою,

І кораблі лежать на дні.

Хотів навіки я лишити

Докучні, сірі береги,

З тобою дихати і жити,

І на хребтах твоїх носити

Жар поетичної снаги.

Ти ждало, кликало... Надію

Несла в журбі душа моя;

Хоч я любив тебе, як мрію,

Та на землі лишився я...

Навіщо жаль? Куди б я нині

Не йшов у ці тривожні дні,

Одне ім’я в твоїй пустині


На душу проситься мені.

На скелі є гробниця в славі,

Де взяв його холодний сон:

Там спогадання величаві,

Як загасав Наполеон.

Спочив у муці він шаленій.

І вслід за ним, як бурі шум,


Від нас відходить інший геній,

Володар інший наших дум.

Його оплакала свобода,

Віддав він світу свій вінець.

Шуми, клекоче хай негода:

Він був, о море, твій співець!

Твій образ вольний і широкий


Кипів у нім, як дух борні,

Він був, як ти, хмурний, глибокий,

Страшний в своїй самотині.

І світ спустів... Мене-бо всує

Куди б не виніс океан,—

Одна судьба в людей існує,—

Бо де добро — то там вартує


Чи то освіта, чи тиран.

Прощай же, море! Не забуду

Твою красу, твої дари,

І довго, довго чути буду

Твій шум у тихі вечори.

В ліси, в поля, в піски сипучі,

Тобою повний, понесу


Твої затоки й сині кручі,

І сонце, й тінь, і хвиль красу.


Переклав А. Малишко



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.