Скорочено - ОСІННІЙ ВЕЧІР - Ф. І. Тютчев

Есть в светлости осенних вечеров

Умильная, таинственная прелесть:


Зловещий блеск и пестрота

дерев,

Багряных листьев томный,

легкий шелест,

Туманная и тихая лазурь

Над грустно-сиротеющей землею,

И, как предчувствие сходящих

бурь,

Порывистый, холодный ветер

порою,

Ущерб, изнеможенье — и на всем

Та кроткая улыбка увяданья,

Что в существе разумном мы

зовем

Божественной стыдливостью


страданья.

Є в ясності осінніх вечорів

Урочиста краса і безгоміння,


Зловіщий блиск, червоний тон

кущів,

Листків пожовклих легке

шелестіння.


Прозорими туманами блакить

Вже сиротливо землю сповиває.

Передчуванням близьких бур


на мить

Рвучкий, холодний вітер

пробігає.

Безсилля втому ллє. Воно само —


Та лагідна усмішка зав’ядання,

Яку в живих істотах

ми звемо

Красою соромливою


страждання.


Переклад Ю. Клена



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.