Скорочено - ЗОСЕРЕДЖЕННЯ - ШАРЛЬ БОДЛЕР

Розважна будь, моя Скорбото!

В неспокої Ти звала вечір; він спускається; він тут;

Кладе на місто тінь густі свої навої,

І буде мир одним, і другим — біль і труд.



В час, коли Втіха, кат без милості малої,

На бенкети бичем жене низотний люд,

Щоб жниво раб зібрав для совісті гризької,—

Скорбото, руку дай, ідімо від отрут!


Глянь, як киває нам з балконів хмар стемнілих


Усопших Років ряд в убраннях застарілих,

Як Жаль з глибоких вод нам усміх подає;

Як Сонця попели в могилу сходять кротку

І як на сході Ніч, мов саван, постає,—

О, слухай, дорога, її ходу солодку!


Переклад М. Зернова