Короткий переказ - ОРФЕЙ, ЕВРІДІКА, ГЕРМЕС - РАЙНЕР МАРІЯ РІЛЬКЕ - 11 КЛАС

Короткий переказ - ОРФЕЙ, ЕВРІДІКА, ГЕРМЕС - РАЙНЕР МАРІЯ РІЛЬКЕ - 11 КЛАС

Це душ було родовище чудове.

Крізь сутінь жилами вони пливли,

мов тихі зложжя срібла. 3-між коріння

бистрина кров, що до людей одходить,

і важко — мов порфір — багріла у пітьмі.

То ввесь був багор.

Скелі там були

і пустка пущ. Мости понад пустинням

і той великий, сірий, темний став,

що над далеким дном своїм навис,

мов небо дощове над краєвидом.

І поміж лук — терпцю сметного повен

і тиші й миру — смугою блідою

прослався шлях, як довга біль в далінь.

І шляхом тим надходили вони.

Станкий найперше муж в киреї синій,

що німо й нетерпляче в тьму зорив.

Притьма, наспіх крок його глитав

шматки великі шляху; з пливу збирок

звисали вниз замкнуто й важко руки,

що вже й не відали про легку ліру,

яка вросла у лівицю, як витке

трояндне пагілля в оливну гілку.

І змисли в нього роздвоєм узялись:

Коли ось зір його, мов пес той вірний,

поперед біг, вертавсь і знову ген

на закруті найближчому чекав, —

то одставав, мов запах, слух за ним.

Здавалось іноді, що він здаля

ходу обидвоїх отих поймає,

що мали б йти за виходом цим слідом.

І потім знов лиш одляск власник кроків

і легіт шат його ж за ним метлявся.

Та він мовляв собі, що все ж ідуть —

і мову ту односило луною.

Мов йдуть вони, але ж обоє так

жахливо тихо йдуть. Дано б йому

хоч раз оглянутись (якби унівець

це чину всього не звело, що тільки

ось звершиться), він бачити їх міг би

обидвоїх, що мовчки йдуть за ним:

він — бог далекої дороги й вісти,

в дорожнім шоломку над світлим зором,

струнке жезло в простягненій правиці

й ніг прудких окрилені суглоби;

його ж лівиці придана: вона.

Така кохана, що одна лиш ліра

за плакальниць усіх тужила важче;

аж цілий світ з плачу постав, що в нім

ще раз усе було: долина й ліс,

оселя, шлях і поле, річка й твар;

і круг оцього світу сліз, немов

круг нашої землі, кружляло сонце

і тихе небо зоряне слізне,

із зорями спотвореними небо —

вона — така кохана.

Ішла ж вона упоруч з богом тим,

в’‎язавши крок в довжінь полотен смертних,

непевна, тиха, терпелива вкрай.

Була в собі. Померлих днів буттям

уповні, вкрай налита.

Як померки й солодкість овоч повнять,

сповняла впричерть смерть її велика,

така нова, аж не збагнута їй.

Була вона в дівочості новій

незайманістю ціла; стать її

примкнулася, мов юна квіть надвечір,

і руки їй од дружби і подружжя

одвикли так, що вже й легкого бога

ледь відчутний, провідний тільки приторк

вражав, мов надмір щирості, її.

Це не була вже та русява жінка,

що іноді в піснях співця дзвеніла,

ні пахощі, ні ясен острів ложа,

ані теж власність мужа он того.

Розвіялась вона волоссям довгим,

рясним дощовим ливнем віддалася

і запасом стократним дарувалась.

Корінням стала.

І коли притьмом,

враз бог спинив її і з болем в озві

проказав слова: Він озирнувся —

не зрозумівши, прошептала: Хто?

Далеко ж перед виходом яснющим

стояв померкло хтось, чиє обличчя

непізнанним взялось. Стояв, дивився,

як ген на смузі стежки лукової

бог вісти смутен мовчки одвернувся

і німо йшов за постаттю тією,

що вже верталась тим самим шляхом,

в’‎язавши крок в довжінь полотен смертних,

непевна, тиха, терпелива вкрай.

Переклад М. Бажана






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.