Короткий переказ - БАЛАДА ПРО ЧОРНУ ТУГУ - ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА - 11 КЛАС

Клюють півні темний обрій,

ніяк сонця не знаходять;

Самотина Горова

із гори крутої сходить.

Пахне кіньми і тінями

її тіло, лите з бронзи,

груди, два курні ковадла,

круглим жалем тужать-стогнуть.

«Самотино, що шукаєш,

чом блукаєш самотою?»

«Чом блукаю, сама знаю,

що тобі до мого болю?

Я шукаю в цьому краї

саму себе, свою долю».

«Самотино, моє горе,

коли кінь закусить повід,

заженеться з гону в море,

буйна хвиля його втопить».

«Не кажи мені про море!

Проростає туга чорна

на оливковій землі

під зелений шепіт-гомін».

«Ти скажи, яка ж то туга,

яка мука невгамовна,

що з очей тобі сльозить

гіркота терпка лимонна?»

«Мечусь дома, як причинна,

з тою тугою жалькою,

волочаться долі коси

і по кухні, й по алькову.

Все на мені з тої туги

гагатом чорним холоне...

Ой льолі ж мої ллянії,

ой макове моє лоно!»

«Самотино! Вмийся біло

непочатою водою,

собі серце заспокой,

може, знайдеш свою долю».

Переклад М. Лукаша







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.